“Амаль Берлін” продовжує великий фотопроєкт Дарки Горової про найкрасивіші станції столичної підземки – і це його остання, третя серія. Попри нарікання останніх років – часто, звісно, заслужені – столичний метрополітен захоплює. Це енциклопедія німецького дизайну і великий підземний музей.
Тут і далі фото (крім архівних) – Дарка Горова/Амаль Берлін
Перша частина фотопроєкту, присвячена найстарішим станціям столичної підземки від шведського архітектора Альфреда Гренандера, знаходиться тут. Вони майже не змінилися з початку минулого століття – навіть зараз там можна відчути себе в епосі технічного прогресу або у знаменитих “золотих 20-х”.
Помилуватися станціями авторства Райнера Г. Рюммлера, другого значущого архітектора берлінської підземки, можна тут. Його зупинки метро – тематичні, яскраві та гарантовано варті уваги (навіть якщо ви пересуваєтеся Берліном машиною, живете в інших районах чи приїхали до міста на кілька днів). Сьогодні це унікальні пам’ятки архітектури та зірки інстаграму.
Ця стаття присвячена станціям, спроєктованим усіма іншими архітекторами. Наприклад, Вільгельмом Ляйтгебелем, який прославився проєктами п’яти зупинок лінії U3.
Лінія U3
Заможне місто Вільмерсдорф раніше не було у складі Берліна, лише на його орбіті. Втім воно теж потребувало сучасної системи громадського транспорту, і до того ж прагнуло продемонструвати своє процвітання. Вільмерсдорф вирішив не просто прокласти метрополітен, але й зробити його розкішним. Усі станції будували з опорами кам’яними, а не сталевими, як у тодішній берлінській підземці. Крім того, зупинки тематично відрізняються одна від одної.
Ділянку Вільмерсдорфської лінії відкрили у 1913 році. На ній побудували п’ять станцій метро: Hohenzollernplatz, Fehrbelliner Platz, Heidelberger Platz, Rüdesheimer Platz і Breitenbachplatz – усі авторства місцевого архітектора Вільгельма Ляйтгебеля. Ці зупинки збереглися донині в чудовому стані. Тут навіть досі є старі квиткові каси при вході – сьогодні, звісно, уже не актуальні. Там купували білети перед початком поїздки та здавали на перевірку опісля.
Саме на U3 розташована, мабуть, найрозкішніша станція Берліна – Heidelberger Platz.
Heidelberger Platz
Пам’ятка архітектури й одне з місць, яке треба побачити в столиці Німеччини.
“Гайдельбергер Плац” присвячена красивому історичному місту в землі Баден-Вюртемберг і має вигляд трохи собору, трохи – музею, історичного та природознавства. Вільгельм Ляйтгебель був змушений спроєктувати зупинку вдвічі глибшою, ніж інші, через кільцеву лінію міської залізниці, з якою вона межує. Але натомість це дало змогу архітектору створити на станції грандіозне хрестове склепіння, яке нагадує стелю собору. Натхненну атмосферу також створюють величезні підвісні канделябри на ланцюгах над коліями, кам’яне облицювання і “золота” мозаїка біля входу.
Станцію Heidelberger Platz люблять діти, адже на кожній колоні архітектор “поселив звіряток” – кролики, лисиці, кажани, черепахи та інші дрібні тварини, витесані в камені, прикрашають кути кожної колони.
У 2022 році Deutsche Post присвятила цій станції метро спеціальну поштову марку. Як пояснили в компанії, бо “зупинка має сакральний характер і є для багатьох мешканців та туристів Берліна однією з найвражаючих у місті”.
Rüdesheimer Platz
Станція метро розташована в красивому кварталі Райнгауфіртель у районі Вільмерсдорф. Тамтешні вулиці та площі здебільшого названі на честь міст і сіл відомого виноробного району Німеччини – Райнгау в землі Гессен. Вина з Райнгау вважають найкращими в країні, а винний туризм зосереджений навколо міста Рюдесхайм-на-Райні. Власне, йому і присвячена назва станції метро в Берліні. Отож архітектор Вільгельм Ляйтгебель обрав для її оздоблення виноробні мотиви. 
Довкола світильників – мозаїчні вінки з грон та листя винограду, в нішах – фото виноградників, стіни платформи оздоблені темно-зеленою керамічною стрічкою – звісно, з виноградом. Плюс малі керамічні скульптури (листя, комахи та рептилії, сатири та фавни) – усе на тему “ягоди богів”.
Під час Другої світової війни станція зазнала руйнувань. Опісля її відновили, але у спрощеному вигляді. Тож у 1987 році компанія BVG реконструювала зупинку до початкового стану. Три дерев’яні лави та колишня квиткова каса в зоні входу є оригінальними меблями початку минулого століття.
Hohenzollernplatz
Входи на платформу розташовані одразу посеред проспекту Гогенцоллернів, а сама станція названа на честь відомої німецької династії курфюрстів Бранденбурга – в різні роки королів Пруссії й кайзерів Німеччини.
Головним мотивом в оздобленні є орли – символ родини Гогенцоллернів. Скульптури сидять на кам’яних пілонах біля входу, а також зображені на барельєфах у вестибюлях.
На воротах із кованого заліза – дубове та лаврове листя, а також мотиви зброї та обладунків. Платформи прикрашені зображеннями замку Гогенцоллерн – відомої твердині в землі Баден-Вюртемберг.
Лінія U1
Найстаріша лінія берлінського метро, причому наземна. У 1902 році чавунною естакадою, яка подекуди збереглася і до наших днів, прогримів перший поїзд. Його пасажирами були високопосадовці. Тому відкриття першої гілки метрополітену в країні назвали “Міністерським рейсом”. Сьогоднішня лінія U1 не повністю збігається з тим першим маршрутом підземки, але вона все ще історична.
Надземна залізниця красиво звивається Кройцбергом на висоті шести метрів поміж старих будівель. Особливо гарно, коли весняне сонце світить крізь великі вікна вокзалів, а вздовж естакади цвітуть липи та каштани.
Нині станції U1 часто потрапляють в антирейтинги берлінського метро – вони брудні, шумні та подекуди небезпечні. Наприклад, найгіршою серед берлінських зупинок метро називають станцію “Коттбуссер Тор” у серці Кройцбергу. Площа довкола вокзалу є одним із міських центрів збуту важких наркотиків. Але водночас будівля Kottbusser Tor, Hallesches Tor та інших наземних станцій U1 – це інженерне диво початку 20 ст., яке має історичне та естетичне значення.
Warschauer Straße
Кінцева станція першої в Берліні наземної залізничної лінії, розташована в теперішньому районі Фрідріхсгайн. Після будівництва Стіни єдина станція на лінії, яка була відрізана від інших. З роками вокзал дедалі більше занепадав. Його приміщення навіть переобладнали під склади, зокрема для берлінської фабрики лампочок Narva. Після об’єднання Німеччини у вестибюлі станції встановили бронзовий герб Варшави, адже це місто є побратимом Берліна.
Зараз “Варшауер Штрассе” – великий транспортний вузол, популярний також серед туристів: за рогом – Галерея Іст-Сайд (залишки Стіни, розмальовані графіті) та одна з берлінських візитівок – червоний цегляний міст Обербаум, символ возз’єднаного міста, і берлінська “наземка”, яка вільно курсує ним, пов’язуючи Захід та Схід. Туристичні звіти з Берліна переповнені знімками Oberbaumbrücke, яким їде жовтий поїзд лінії U1.
Schlesisches Tor
“Шлезішес Тор”, або, як її лагідно називають місцеві, “Шлезі” – наступна зупинка, розташована на іншому березі Шпрее. Станцію назвали на честь Сілезької брами, яка знаходилася там до 19 ст..
Зупинку спроєктували архітектори Ганс Грізебах і Август Георг Дінклаге з елементами неоренесансу та цегляним фасадом. За це отримали гарні відгуки від мешканців Берліна початку 20 ст.. У нижній частині вокзалу був просторий хол, де також розташовувалися ресторан, кондитерська та магазини. А в невеликому флюгері з цибулевим куполом залишили ініціали “S” і “H” на честь відомої німецької компанії Siemens & Halske, яка проєктувала цю гілку підземки.
Лінія U5
Лінія U5 – друга найдовша в місті: 26 станцій та майже 23 км колії. Ця гілка з’єднує світи: головний вокзал, політичний і туристичний центр, тусовочний Фрідріхсхайн, геометричний Ліхтенберг, багатоповерхові райони Марцану та Геллерсдорфу на сході Берліна.
Власне, популярні туристичні точки розташовані на U5 – це нові станції: Rotes Rathaus, Museum Insel, Unter den Linden і Brandenburger Tor, які коштували місту багато часу, нервів та мільйонів євро. Продовження U5 до Головного вокзалу відкрили у 2020-му, і через нього лінія одразу отримала епітет найдорожчої в Берліні. Введення нових станцій в експлуатацію спершу планували на 2017 рік, а витрати на будівництво зросли з €433 млн до €535 млн. Лише однойменна станція метро на Музейному острові, за даними BVG, коштувала близько €150 млн.
Museumsinsel
Улюблена станція українців. Бо коли на станції “Музеумсінзель” зупиняється жовтий потяг метро, він гармонує з кобальтовою стелею – нагадує національний прапор. Станцію також часто називають “Небо під Берліном” (алюзія до фільму Віма Вендерса “Небо над Берліном”), тому що “синє зоряне небо”-стеля освітлена 6 662 “зірками”-точками світла. За задумом, вона має нагадувати знамениті декорації, розроблені німецьким архітектором Фрідріхом Шинкелем для постановки “Чарівна флейта” за Моцартом.
Від того, як архітектор Макс Дудлер виграв конкурс на будівництво станції, до початку її експлуатації пройшло аж 23 роки. Лише будівництво тривало дев’ять років. Довго стабілізовували конструкції у вологому ґрунті. Для цього потрібно було заморозити землю на великій площі – 28 тис. кубічних метрів. А крім того, тунелепрохідна машина Bärlinde натрапила під землею на гігантський валун часів льодовикового періоду.
Стіни облицьовані світлим натуральним каменем, який має гармоніювати з класицистською архітектурою будівель Музейного острова та проспекту Унтер ден Лінден.
Rotes Rathaus
Станція розташована навпроти Червоної ратуші, на честь якої її й назвали. Будівництво зупинки затрималося через те, що під час робіт виявили несподівано добре збережені залишки середньовічної берлінської ратуші. Тому проєкт будівництва довелося змінювати, переносити вихід. А залишки колишньої будівлі магістрату тепер можна роздивитися через археологічне вікно. 
Берлінське бюро Collignon Architektur спроєктувало станцію в чорно-білих барвах. Зала має вигляд просторої та елегантної завдяки полірованому вручну бетонному каменю, точкове освітлення інтегроване в бетонні стелі. Грибоподібні опори-колони нагадують готичне склепіння – це алюзія на склепінчасту стелю середньовічної ратуші. Сполучна галерея між двома платформами повністю засклена.
Станція має два рівні: у верхній частині лінія U5 проходить на двох відкритих платформах. На нижньому рівні збудували складське приміщення з чотирма коліями, які згодом можна переобладнати, якщо почнеться будівництво ліній U3 або U10 до Потсдамської площі.
Schillingstraße
Розташована під алеєю Карла Маркса, неподалік Александерплац. Хоч станцію спроєктував ще перший архітектор берлінської підземки Альфред Гренандер і вона схожа на інші його зупинки, сприймається Schillingstraße по-іншому. По-перше, довкола класичний модернізм НДР – Cafe Moskau, Kino International та типові прямокутні висотки. А по-друге, більшість станцій лінії U5 від Александерплац на схід – прості, одноколірні, без надмірностей, наче в гармонії з навколишніми соцреалістичними краєвидами.
Schillingstraße теж однотонна, але яскрава – помаранчева. А ще на ній розташувалися два соцпроєкти. Художня робота “Мандрівники з іншого часу” складається з кількох скульптур, встановлена на платформі. Їх створили молоді люди з виправної колонії Оранієнбурга під керівництвом художника Ральфа Шаде та передали BVG у 2003 році. Творчість, на думку засновників ініціативи, має запобігти повторенню злочинів у майбутньому.
А крім того, замість реклами на станції розмістили смішні берлінські оголошення від чудового проєкту Notes of Berlin. Детальну статтю “Амаль” про цю ініціативу читайте за цим посиланням.
Westhafen (U9)
Зупинку спроєктував архітектор Бруно Гріммек, але її дизайн повністю оновили для нового проєкту. Разом зі станціями в Парижі, Стокгольмі, Брюсселі та Лісабоні “Вестгафен” тепер присвячена темі прав людини. На стінах – цитати із Загальної декларації прав людини, а на вході – цитати Генріха Гайне німецькою та французькою мовами.
Передбачається, що, очікуючи на поїзд, пасажири читатимуть написи на кшталт “Усі люди народжуються вільними та рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і мають ставитися по-братерськи одне до одного”.
Проєкт має на меті вписати Декларацію прав людини 1948 року у громадські простори міст у всьому світі та закріпити її свободи у суспільній свідомості. Авторка – бельгійско-французька художниця та архітекторка Франсуаза Шейн – переконана, що текст Декларації є найважливішою основою для соціального та політичного співіснування людства.
Вестхафен розташований недалеко від меморіального комплексу жертвам нацизму Плетцензее, де близько 3 000 людей стратили з політичних та релігійних причин, а також через їхнє походження. 
Про інші цікаві станції лінії U9 “Амаль Берлін” писав тут.
Всі фото, крім архівних – Дарка Горова/Амаль Берлін
