Einsteigen, bitte: найкрасивіші станції метро Берліна від архітектора Рюммлера

Берлінське метро – одне з найстаріших та найрозгалуженіших на континенті й одне з найкрасивіших у світі. Дев’ять ліній загальною довжиною понад 150 км, 175 станцій, майже 500 млн пасажирів за рік. Чимало зупинок берлінського метро – шедеври різних стилів та епох, ціла скарбниця декору.

Дарка Горова провела на найкрасивіших станціях берлінського метро багато часу і створила про них великий фотопроєкт. Попри нарікання останніх років – часто, звісно, заслужених – столичний метрополітен захоплює. Це енциклопедія німецького дизайну і великий підземний музей.

Перша частина фотопроєкту присвячена найстарішим станціям столичної підземки від шведського архітектора Альфреда Гренандера була тут. Вони майже не змінилися з початку минулого століття – навіть зараз там можна відчути себе в епосі технічного прогресу або у знаменитих “Золотих 20-х”.

А ця фоторозповідь присвячена станціям авторства Райнера Г. Рюммлера, другого значущого архітектора берлінської підземки. Його зупинки метро – тематичні, яскраві та гарантовано варті уваги (навіть якщо ви пересуваєтеся Берліном машиною, живете в інших районах чи приїхали до міста на кілька днів). Сьогодні це унікальні пам’ятки архітектури та зірки інстаграму.

Райнер Г. Рюммлер народився у Ляйпцигу, втім вчився у Берліні: закінчив гімназію у Шпандау та Технічний університет. Протягом понад 30 років, з 1964-го до 1996-го, Рюммлер проєктував майже всі нові станції підземки Західного Берліна. Загалом близько 50 – здебільшого на лініях U7, U8 та U9. Архітектор відійшов від шаблону свого попередника Альфреда Гренандера і вирішив робити станції тематичними. Їхнє оздоблення часто пов’язане з назвою станції. Наприклад, стіни Bayerischer Platz прикрасили синьо-білими панелями в кольорах Баварії, а зупинка метро Zitadelle справді нагадує фортецю.

Архітектор вважав, що похмурий підземний тунель без денного світла можна зробити приємним місцем лише завдяки яскравим барвам, хорошому освітленню та цікавим архітектурним рішенням. Такий підхід викликав чимало суперечок: одні були в захваті від майже невичерпного багатства ідей та яскравих рішень у дизайні, інші звинувачували архітектора у надмірному кітчі. Станції Рюммлера і справді більше нагадують театральні декорації, ніж транспортні вузли, але нині це – їхня унікальна перевага.

Станції лінії U7

Подорож найдовшим маршрутом берлінської підземки – лінією U7 – це фактично екскурсія творчою кар’єрою Райнера Г. Рюммлера. Особливо красиві станції після Richard-Wagner-Platz у напрямку кінцевої зупинки Rathaus Spandau – багато з них отримали статус пам’яток архітектури. Проєктуючи продовження U7 до Шпандау, Рюммлер вирішив зробити ставку на дизайн – він тут особливо яскравий.

Richard-Wagner-Platz

Надзвичайно барвиста, динамічна та одна з найкрасивіших станцій не лише на лінії U7, а й у всьому метро Берліна. В оздобленні – матовий червоний, сонячний жовтий та насичений синій – місцями настільки темний, що має вигляд чорного і утворює поєднання кольорів німецького прапора. На стінах – сцени з опер Вагнера. Чудове місце для фотосесій!

Mierendorffplatz

Ще одна надзвичайно кольорова станція в насичених зелених та червоних барвах. Стіни оздоблені мозаїками з плитки зі стилізованою літерою М – Мірендорф, на честь письменника та політика Карло Мірендорфа. Він організовував підпільний опір нацистському режиму, помер внаслідок повітряного нальоту союзників на Ляйпциг.

Jungfernheide

Наступна станція “Юнгфернхайде” має схожі мотиви – трохи психоделічні кольорові мозаїки.

Siemensdamm

Одна зі станцій-пам’яток архітектури. Розташована у відомому районі Siemensstadt, де колись було виробництво та житло для працівників компанії Siemens. Штаб-квартира берлінської фірми переїхала до Баварії після Другої світової війни. Але “Зіменс” і Берлін все ще тісно пов’язані між собою – адже серед іншого компанія долучилася і до будівництва нових станцій метро. На стінах станції – згадки про винаходи та успіхи відомої корпорації.

Rohrdamm

Колишня штаб-квартира Siemens – над землею. Відтак на станції метро під нею – динамічні візерунки золотих та сріблястих шестерень, поршнів та інших механізмів. Стіни станції метро “Рордам” – ще одна пам’ятка архітектури берлінської підземки.

Paulsternstraße

Станція метро “Паульштернштрассе” ілюструє поїздку в кареті з Берліна до містечка Шпандау 200 років тому. На своєму шляху мандрівники минали ліси та заквітчані луки. А замість станції метро раніше на цьому місці взагалі було болото. Архітектор Рюммлер вирішив перенести трохи природи під землю: на стелі – “зіркове небо”, основи стін “поросли” очеретом, а стовпи стали “деревами”. Щоправда, їхні крони радше нагадують хвости павичів, а не ліси Бранденбургу.

Zitadelle

Вгорі – колись одна з найсильніших фортець Пруссії, внизу – станція метро. Втім вона виглядає так, ніби прикордонну заставу облаштували також і в підземеллі. Станція метро “Цитадель” – наче лицарська зала: стіни облицьовані червоною цеглою, масивні стовпи підтримують стелю, а двері нагадують замкові ворота. Навіть лавки тут огороджені невисокими кам’яними “фортифікаціями”.

Altstadt Spandau

Яскравий блиск, пишнота білого кольору та масивні форми. Комплекс має величний вигляд, а червоні лінії нагадують про фахверкову архітектуру. Адже старе місто Шпандау має збережені будинки з класичною німецькою забудовою – воно існує з 1232 року.

Станцію метро побудували на глибині 14 метрів, тому що лінія U7 у цьому місці пролягає під річкою Хафель. Через це для будівництва використовували досить рідкісний і дорогий кесонний метод – робітники та тунелебурильні машини під час будівельних робіт захистили щитом через нестабільність породи.

Rathaus Spandau

Великий транспортний вузол та кінцева станція лінії U7. Зупинка метро “Ратхаус Шпандау” має кілька особливостей. Її дизайн – урочистий та масивний, як у станцій підземки в Радянському Союзі: чорний граніт, “позолочені” світильники та смарагдові панелі. Також це один із двох берлінських вокзалів метро, обладнаний відкритими переходами над коліями – з галереї можна спостерігати за поїздами внизу. Схоже архітектурне рішення має ще одна станція, спроєктована Рюммлером, – Lindauer Allee (мова про неї піде далі).

Konstanzer Straße

Станція “Констанцер Штрассе” розташована майже посередині лінії U7. Найкраще описує її дизайн слово “динамічний”. Коли прибуває поїзд, здається, ніби прямі й довгі кольорові смуги шиплять разом із ним. А коли той зникає в тунелі, в нього ніби візуально засмоктує і пасажирів. На стелі ж домінують круглі форми – масивні випуклі світильники вмонтовані в овальні ніші. Чудовий приклад архітектури попарту Райнера Г. Рюммлера.

Лінія U8

У 80-х почалося північне розширення гілки метро U8 – від Osloer Straße нагору. Як і станції U7 до Шпандау, які проєктував Рюммлера, ці вокзали теж досить колоритні. Їх відкрили одночасно у 1987 році й об’єднали під назвою Residenzstraßen-Strecke.

Franz-Neumann-Platz (Am Schäfersee)

Станція “Франц-Нойман-Плац” спершу мала називатися “Шеферзее”. Проте політики переконали BVG використати ім’я депутата СДПН та адвоката, який колись працював у Берліні. Оздоблення станції все ж більше пасує місцевому озерному парку – яскраві кольори, дерева та птахи. На цій зупинці навіть підлога має тематичне навантаження – вона нагадує земляні паркові доріжки.

Residenzstraße

Берлінський палац, на жаль, не зберігся — ні старий (15 ст.), ні новий (19 ст.). Але в очікуванні потяга на цій станції можна роздивитися, який вигляд мав замок. Стіни зупинки мають нейтральний бежевий колір. Але Рюммлер не був би собою, не додавши яскравих фарб: стовпи в центрі платформи оздоблені жовто-оранжевою плиткою.

Paracelsus-Bad

Станція метро розташована неподалік басейну із зоною спа, тому зупинка Рюммлера нагадує римську лазню. Колони, наче в термах, лампи наче скрапують додолу, та й на фресках – паряться люди. Станція надзвичайно графічна – біла плитка на стінах відтінена чорними кантами, також на підлозі, і невеликими жовтими акцентами – на колонах.

Зупинку і водний комплекс назвали на честь Парацельса – швейцарського лікаря та хіміка епохи Відродження, якого також називають “батьком токсикології”.

Lindauer allee

Станцію і вулицю поруч назвали на честь Ліндау на Боденському озері. Назва міста означає “острів, на якому ростуть липи”. І донині на міському гербі та печатках зображають липовий лист, це найпопулярніше дерево у місті. Звісно, архітектор Рюммлер також звернувся до цього символу – липи з червоним листям він зобразив на блакитних панелях. А ще додав жовтого, синього, зеленого та фіолетового кольорів. Як і станція Rathaus Spandau, ця зупинка має галерею з балюстрадою, звідки видно обидві колії, та такі ж масивні світильники “з лапками”.

Лінія U9

U9 з’єднує Веддінг із західним Берліном та районом Штегліц. На цій лінії красиві дві кінцеві станції – Osloer Straße/Rathaus Steglitz – та зупинка Nauener Platz.

Osloer Straße

Перші роботи з будівництва метрополітену почалися в районі Osloer Straße у 1973 році. Нині на цій станції сходяться дві лінії метро: U9, а рівнем нижче – U8. Зупинка логічно прикрашена кольорами норвезького прапора і має дуже яскравий вигляд.

Nauener Platz

Одна зі станцій-зірок інстаграму. Червоний, білий, синій та характерні круглі форми – запинка метро “Науенер Платц” є пам’ятником архітектури як реліквія естетики 1970-х років. Поєднання кольорів мало викликати асоціацію з Францією, адже у повоєнний час тут був французький сектор. А Науен – місто в землі Бранденбург.

Rathaus Steglitz

Станція спроєктована подібно до Nauener Platz, але не така яскрава – у сріблястій та червоній барвах. Але також із величезними круглими світильниками, які нагадують гігантські присоски.

Ця кінцева зупинка метро досить масштабна: через довгі переходи можна дійти до торгового центру чи до станції міської електрички. А охороняє вхід у підземне царство Цербер – собака грецького бога Аїда. Скульптура з листової сталі втілює будівельну філософію Рюммлера: станції мають взаємодіяти з пасажирами, поки ті чекають на поїзд.