Українці німецької столиці, які надихають – дайджест “Амаль Берлін”. Частина перша

Українці в Берліні активні. Вони стали важливою частиною нашої громади. Але й у німецькому суспільстві їхня робота привертає все більше і більше уваги до України. Письменник Олександр Ірванець постійно проводить майстеркласи. Вони перетворюються на затишні посиденьки тих, хто закоханий в українське слово. Податковий консультант Дмитро Свитка консультує з фінансової грамотності. До нього звертаються ті, хто хоче почати бізнес у Німеччині або потребує загальних знань щодо податків. Дизайнерка Єва Герцог невтомно волонтерить для України та показує колекції одягу на Берлінському тижні моди. Килимарка Вікі Берг надихається рідною культурою і рекламує її на виставках, які регулярно організовує Українська культурна спільнота в Берліні (UCC). “Амаль Берлін” знову нагадує імена тих, хто нас надихає.

“Я пишаюся силою країни, яка змусила Вову з Кривого Рогу кожен виступ закінчувати словами “Слава Україні!”, – Олександр Ірванець

Журналістка Ольга Гринько багато разів перетиналася із письменником Олександром Ірванцем на різноманітних літературних подіях в Україні, проте ніколи не спілкувалася особисто. Інтерв’ю відбулося в центрі Берліну, на Александрплац.

Українці в БерлініДо повномасштабного вторгнення поет проживав в Ірпені. Про окупацію містечка Олександр Ірванець не хоче говорити, як і не готовий презентувати поезію цього часу. Але у розмові продекламував вірш про Берлін, Олафа Шольца та Фрау Меркель з Шіллером і Шрьодером.

Інтерв’ю Ольги Гринько з українським письменником читайте тут.

“Люди помилково думають, що можуть заробляти в Україні, а тут про це не дізнаються” – Дмитро Свитка про фінансову грамотність

Дмитро Свитка живе у Берліні з 2016 року. І з 2017 працює у податковому консалтингу. Раз на місяць Дмитро проводить пів годинні зустрічі з фінансової грамотності у коворкінгу UA Nest Berlin. Цей простір створений для роботи українських активістів та правозахисників.

Українці в БерлініДмитро зустрічається з тими, хто хоче почати бізнес у Німеччині або з підприємцями, які потребують загальних знань щодо податків. Наталка Якимович вивела шість важливих фактівдля бізнес-початківців.Статтю Наталки Якимович читайте тут.

Єва Герцог, українська дизайнерка в Німеччині: “Не поділили б Берлін на Західний і Східний, він був би модніший ніж сьогодні Париж”

Німецько-українська дизайнерка Єва Герцог – постійна учасниця Берлінського тижня моди. Про неї мало знають в Україні. Натомість в Німеччині одяг Герцог носять зірки, а до пандемії вона мала магазини в Швейцарії, США, Бейруті.

Українці в Берліні2022 року світ колишньої львів’янки перевернувся. З першого ж дня повномасштабного вторгнення вона настільки активно волонтерила, що внаслідок стресу схудла на 10 кг, і власне, вирішила не брати участь у Тижні моди. Завдяки активності Герцог із Берліна в Україну поїхали 73 вантажівки, повністю забиті гуманітаркою. Крім одягу та продуктів, великі компанії та зірки передавали в Україну навіть меблі та електроніку, а заможні німці на потреби переселенців зібрали €200 тис. Загальна вага допомоги склала 1,5 тис. тонн. На жаль, опісля дизайнерка отримала чимало погроз в інстаграмі, а одного разу двері її шоу-руму обмазали болотом…Інтерв’ю Дарки Горової з Євою Герцог читайте тут.

Українці в Берліні: сад чарівних монстрів Вікі Берг

Вікі Берг перетворила своє хобі на мистецтво, варте галерей. Це лише початок, але її химерні квіти-килими вже прикрашають берлінські виставки, а згодом потраплять і до приватних колекцій. До саду монстрів зазирнула Нана Морозова.

Українці в Берліні

Спочатку цей звук дратує. Настирливий, густо пунктирний, він безцеремонно розриває сонячну тишу. Промені освітлюють на білому полотні образи дивних квітів. Ось інопланетне око вирячилося на мене з помаранчевої розетки. А там червоний зміїний язик немов вібрує у хижій зеленій пащі.

Хазяйка цього саду монстрів, який пишно квітне в її майстерні у берлінському районі Карлсхорст, – українська художниця Вікі Берг. 30-річна харків’янка нахилилася до великої легкої рами. Тафтинговим пістолетом вона вибиває свої яскраві ботанічні фантазії на білому бавовняному полотні. На ній чорна трикотажна сукня, зверху неї смугастий лонгслів, на татуйованих ногах – рожеві гумові капці. “Обережно з гвіздками, – попереджує мене. – Тафтинг дуже травматичний! У мене постійно ноги порізані”. Гострі гвіздки-шипи, які тримають тканину-основу на рамі, і справді загрозливо стирчать у бік майстрині…

Статтю Нани Морозової про українську килимарку в Берліні читайте тут.