На дошці в студентській аудиторії написано: “Ти ж мене підванула”, “дидсадок”, “історикіня”. А ще – “кохати”, “Батьківщина”, “гуртожиток”. Студенти Європейського університету Віадріна у Франкфурті-на-Одері вчать українську мову як іноземну.
“Я дуже люблю українську музику”, – каже Йошуа Рік і починає співати пісню “Мексиканець” свого улюбленого українського гурту Zwyntar. “Де духи йдуть у танець, де місяць на горі. Там п’яний мексиканець сидить на цвинтарі. Блідий як мертве тіло. Самотній одинак. Він п`є свою текілу, і він співає так” (відео дивіться у нашому інстаграмі).
Йошуа – студент політології та юриспруденції, цікавиться політикою в Україні. Зустрічається з киянкою. “Ми разом дивилися кілька сезонів серіалу “Слуга народу”. Мені це було цікаво, тому що про політику і ще й з німецькими субтитрами. Спочатку я нічого не розумів. Тому постійно читав субтитри, але це допомогло створити пасивний словниковий запас”. Зараз Йошуа уже склав іспит на знання української й має рівень В1.
Європейський університет Віадріна – один із небагатьох вишів Німеччини, де викладають українську для іноземців. Лекторат української мови на базі Мовного центру заснували тут у 2017 році. Випускники курсу отримують український сертифікат державного зразка.
Хто вивчає в Німеччині українську мову як іноземну?
Студенти, майбутня професія яких передбачає контакт з Україною. Особливо ті, хто студіює історію Східної та Центральної Європи. До прикладу: студент юридичного факультету планує писати магістерську роботу про німецько-українські стосунки у сфері юриспруденції.
Знання української прагнуть отримати й ті, хто працює в українських проєктах, ініціативах чи волонтерських організаціях. Також чимало студентів приходять із запитом “хочу розуміти свою дівчину/друзів/родичів”. Після повномасштабного вторгнення багато іноземців прагнуть відкрити для себе Україну – і мова у цьому надзвичайно допомагає.
Відкрити для себе донедавна маловідому країну прагне і студентка культурології Паула Тіннеманн. Спершу вона почала вчити російську, але “війна поставила багато питань, і я визначила для себе інші пріоритети”. “Часто запитують, чому я обрала саме українську, – каже Паула. – Я вивчаю східноєвропейську історію, то чому б не вчити паралельно російську мову, адже нею написано багато для моєї професії корисного. Але за останні 30 років українською мовою написано теж дуже багато такого, що хотілося б вивчити. Ніхто не стверджує, що я можу досліджувати Польщу, не знаючи польської. Сподіваюся, що ми таки дійдемо до такого ж висновку і з Україною”.
Також українською цікавляться студенти, які мають намір провести семестр чи кілька в Україні. Вони повинні підготуватися до поїздки й вивчити мову хоча б до базового рівня. У рамках європейської наукової програми обмінів “Еразмус” Віадріна має партнерство з Харківським національним університетом ім. В. Каразіна, Києво-Могилянською академією та Українським Католицьким Університетом. І до 2022 року студенти з Німеччини приїздили туди за обміном.
Інша категорія – іноземні студенти, які приїхали за програмою “Еразмус” в Німеччину. Вони вже знають німецьку і отримують нагоду вивчити ще одну мову – наприклад, польську чи українську. Такий запит має студентка з Італії Алесся Гальяді. Вона вільно розмовляє німецькою, італійською, франко-провансальською та французькою і вирішила спробувати опанувати зовсім іншу – слов’янську мову.
“Українська справді красива, – каже Алесся. – Звучання дуже гарне, а кириличний алфавіт для мене – це взагалі щось абсолютно нове. В українській я люблю назви місяців. Вони близькі до циклів природи й логічні. Листопад – падає листя, квітень – зацвіли квіти. Бо назви місяців у німецькій чи італійській здебільшого запозичені з латини – вони названі на честь якогось імператора чи бога”.
“Амаль Берлін” допомагає іноземцям з українською
Кирилиця – справжній виклик для іноземців, пояснює докторка філологічних наук Олеся Лазаренко. Вона очолює Лекторат української мови у Віадріні. “Часто плутають, наприклад, букви В українською та Б латинкою, або Р та П. То я студентам підказую: берете десятиєврову банкноту і читаєте. А там же написано також болгарською, як однією з мов ЄС, кириличними буквами – “євро”, а не “євпо”.
Олеся додає в навчальний процес багато творчості та інтерактиву: німецькі студенти грають у настільні ігри, ходять на кінопокази, екскурсії, вечори української поезії, зустрічаються з українськими письменниками й навіть читають “Амаль Берлін”.
“У вашого медіа дуже гарні тексти: живі, прості, актуальні, з правильними акцентами й про українців у Німеччині. Ми зі студентами їх часто перекладаємо, і я пояснюю з допомогою ваших статей граматику або лексико-стилістичні моменти. Наприклад, наприкінці літнього семестру ми розбирали матеріал про “Євро-2024” в Німеччині. І в “Амаль” була стаття з фото артоб’єктів, розмальованих у кольори прапорів країн-учасниць чемпіонату. Зокрема, був жовто-блакитний ведмедик з написом латинкою “Ласкаво просимо”. Нам на лекції було цікаво проаналізувати такий приклад латинізації української мови. І це не нудний матеріал, студенти люблять таке”, – розповідає Олеся.
Навчальні матеріали для іноземців, що вчать українську, розробляє кафедра прикладного мовознавства Львівського національного університету ім. Івана Франка, а також Школа української мови та культури при УКУ. Крім того, у Віадріні працюють з українською класикою – творами Лесі Українки, Тараса Шевченка, Івана Франка. Вони перекладені німецькою і більш зрозумілі студентам.
Але найкраще засвоюється матеріал, який поєднує німецькі та українські теми, який близький і зрозумілий також з німецького боку, вважає Олеся Лазаренко. Наприклад, нещодавно Польща святкувала 20 років вступу до ЄС. Тому з цієї нагоди вона знайшла для студентів есей Юрія Андруховича з розповіддю, як він переходив мостом з Франкфурта-на-Одері до Польщі 1 травня 2004 року. Або коли до Німеччини приїхав письменник та публіцист Микола Рябчук, Олеся попросила прочитати для аудіозапису один його текст, де він пояснює різницю між українською і російською мовами. Отож студенти не тільки читали, слухали текст, а ще й особисто бачили письменника. І врешті показали кращі результати.
А сьогодні студенти йдуть на двомовну екскурсію Франкфуртом-на-Одері. Її проводить українка Вероніка Вайсхаймер, випускниця Університету Віадріна та співробітниця музею Гайнріха фон Кляйста. Протягом туру вона говорить повільно українською, потім той самий текст повторює швидко німецькою.
Гайнріх фон Кляйст є одним із найвідоміших німецькомовних авторів, а нині став ще й найпопулярнішим класичним автором на німецьких театральних сценах. Першим на українську мову Кляйста почав перекладати Іван Франко. “А ви знаєте, хто такий Іван Франко?”, – запитує Вероніка. Йошуа дістає з кишені зелену банкноту 20 гривень і показує Франка – “Знаємо!”.
Випускники Лекторату української мови у Віадріні
За сім років випускниками Кафедри української мови у Віадріні ставали студенти з багатьох країн, зокрема, Аргентини, Польщі, Росії. Для одного студента з Південної Кореї українська стала дев‘ятою мовою! Але, звісно, більшість студентів – саме німці.
“Я надзвичайно пишаюся своїм випускником Яковом Малеріусом. Він брав участь у Міжнародному конкурсі з української мови, який щороку проводять в Ягеллонському університеті у Кракові. Посів пʼяте місце, але з-поміж 55 учасників з різних країн світу. А з Німеччини ніхто ще не займав жодних місць, здебільшого перемагали словʼяни. Яків не просто володіє мовою, а ще й цікавиться історією України, стосунками двох країн. Коли почалося повномасштабне вторгнення, він одним із перших почав організовувати демонстрації у Берліні”, – розповідає Олеся.
За її словами, спершу студенти вчать українську, а потім через мову відкривають культуру, історію, науку та інші теми.
Всі фото – Дарка Горова/Амаль Берлін
