Ірина Разін, художниця, волонтерка та оперна співачка, заснувала артпростір “Шо там?” у вересні цього року. Вона нарешті втілила давнішню мрію, хоч все йшло не так, як вона уявляла і зовсім не за тих обставин. Нана Морозова побувала на першому занятті з акварельного скетчингу і дізналася, чи є світло у тіні та як перетворити хобі на додаткову професію.
“Дзвонити 1 O.G.”
У маленькій кімнаті вісім жінок і дівчинка-підліток підкорюють примхливу акварель. Вмочують пензлі у воду, потім у фарбу і легкими мазками намагаються відтворити на папері бліки на поверхні кольорових шарів і їхні непокірні напівтіні. Але помилок тут немає. “Те, що сьогодні вам здається недоліком, завтра видаватиметься навіть цікавим, – терпляче й з переконливою впевненістю говорить хазяйка артпростору Ірина Разін. Здається, що тендітна білява викладачка навчає не тільки малювання, а й оптимізму. Вона допомагає побачити, звідки йде світло і де ховається рефлекс: “Навіть у світлих місцях є затемнення і завжди після найтемнішої частини на малюнку є світло. Як і у житті”.
(Фото – Нана Морозова/Амаль Берлін Україна)
Ірина Разін, художниця, волонтерка та оперна співачка, заснувала артпростір “Шо там?” у вересні цього року. Відтоді відбулося лише два заняття з теорії та практики акварельного скетчингу. А третє (2 жовтня о 19:00) Ірина присвячує акрилу. Тригодинна зустріч включає лекцію про її улюбленого Ван Гога та формування його впізнаваного стилю плюс практичне заняття, під час якого учні від 13 років спробують відтворити манеру відомого голландця.
Малюватимуть і мастихіном, і пальцями, і звичайними патичками. У подальших планах і подорожі у світи українських художників: точно буде і Марія Приймаченко, і Поліна Райко.
Невеличку кімнату на Грацер Плац у Шенеберзі безоплатно надала Ukrainische Orthodoxe Kirchengemeinde e.V. Раз на тиждень щосереди Ірина може проводити тут свої майстерки: о 15:00 для дітей та о 19:00 для дорослих. Ціна – €15-30. Ще одне 2-годинне заняття на місяць для малечі буде безоплатним. Єдина умова: батьки, які перебувають у Берліні за §24, мають надати Bescheid від Джобцетру.
Ірина не мала ані стартового капіталу для початку, ані чіткого бізнес-плану. “Я приблизно розрахувала вартість пензлів, фарб, полотен та кави-печива для відпочинку у перервах. Церква надала приміщення і друзі допомогли теж, хто чим міг, – розповідає Ірина. – Добре, що орендної плати немає, але тут не відкриєш повноцінну художню школу. Побачимо, як піде, ідей багато і розвивати артстудію можна нескінченно. Це моя давнішня мрія, хоч за першою освітою я – оперна співачка”.
(Фото – Нана Морозова/Амаль Берлін Україна)
Приходять і кажуть: “Малювання не моє”
Ірині Разін 37, і вже вісім років вона живе в Берліні. Приїхала до німецької столиці з чоловіком-програмістом і продовжила розвивати у Німеччині оперну кар’єру. В Україні після закінчення Університет культури та мистецтв за спеціальністю диригент академічного хору і солістка-вокалістка, вона два роки працювала в Київському театрі оперети та п’ять років співпрацювала з камерним муніципальним хором “Київ”. У Берліні довелося починати все з нуля.
“Я багато навчалася, гастролювала та співала у різних хорах, – згадує Ірина Разін. – Бути співачкою-фрілансеркою дуже важко, адже маєш не тільки відвідувати постійні прослуховування, вчити партитури та мови. Потрібно ще й бути власним менеджером і продюсером. У певний момент вирішила навіть влаштуватися на постійну роботу у театр, щоб відчути нарешті, що таке стабільність. Проте зрозуміла, що хочу сама собі бути роботодавцем. А потім стався ковід: всі контракти скасували, і ми засіли вдома”.
Ірина завжди малювала для себе, але не думала про це як про професію. Втім мала графічний планшет – і кипуча енергія не дозволила сидіти без діла. Художні онлайн-курси врятували від нудьги та відкрили нові обрії. Ірина опанувала техніку акварелі, ілюстрацію та створення персонажів, а згодом неочікувано отримала замовлення проілюструвати першу дитячу книжку. Таких у її доробку тепер п’ять. Так хобі перетворилося на другу професію. Планшет завжди поруч, жінка робить ескізи навіть в автобусі. “У музиці мені подобається бути виконавицею, а у малюванні навпаки – викладати й створювати ілюстрації на замовлення”.
Ірину захоплює, як по-різному люди бачать ті самі речі, обирають кожен свою палітру, немов фільтри в інстаграмі. І засмучує, коли приходять на майстеркласи зі словами “я не вмію малювати, це не моє, я на це не здатний”. Діти ж навпаки – хапають матеріали та поринають у творчість. “Я задумалася, – пояснює викладачка, – де той момент, коли дитина, стаючи дорослою, втрачає цю легкість? І мені захотілося мати простір, де дорослих я б повертала в цей стан творчої дитини, а малечі давала впевненість, щоб вони у майбутньому не забували, що вміють творити”.
Два роки без нот та пензлів
Сполучати дві професії, які вона любить однаково, не так вже й просто. Але Ірина знайшла баланс і рецепт – це менеджмент і дисципліна. Ці дві якості співачка і художниця відточила у волонтерстві – протягом перших двох років після початку повномасштабної війни в Україні, коли довелося повністю відмовитися від нот та пензлів.
“Я ніколи не забуду це відчуття постійного холоду, – зітхає Ірина. – Імовірно так організм відреагував на шок та страх за рідних в Україні”. Хапалася за будь-яку роботу й активність, щоб допомогти, аж поки не увійшла до команди волонтерів при Православній церкві України у Берліні. Тут, наголошує, найшла свою сім’ю. “Ця церква – це щось неймовірне! Про неї та її співпрацю з фондом Ukraine-Hilfe Berlin можна писати книжки! Ми пакували гуманітарку, медичні препарати й берці тоннами. Плакали, сварилися, кричали, розгрібали, шукали нові способи дістати гроші, адже донати зменшилися. Тоді почали ліпити вареники та придумали проєкт Ukrainische Küche, проводили виставки та різдвяні ярмарки. Разом пройшли через вигоряння й образи”.
(Ірина Разін (ліворуч) з колегами-волонтерками за шинквасом, який вона розмалювала для ятки Ukrainische Küche на ринку Марктхалле Нойн у 2022 році. Фото – Нана Морозова/Амаль Берлін Україна)
Волонтерство навчило Ірину нічого не відкладати на потім, казати “ні” та прислухатися до себе. “Тобі болить Україна і ти не можеш відмовити й нагрібаєш-нагрібаєш-нагрібаєш… – Ірина згадує ті часи з вдячністю, але і не без суму. – Коли я “вигоріла” і на якийсь час взяла паузу, роботу, яку я тягнула одна, віддали сімом людям”.
“Я й паяти вмію!”
Волонтерську родину і роботу Ірина Разін не покинула. Спочатку збирала самотужки дрони. “Так, я й паяти вмію! – сміється жінка. – Я закінчила “Народний FPV” – інженерний курс онлайн, склала екзамен. Сім моїх дронів полетіло на передову, але зараз стало неймовірно складно діставати запчастини. Але тепер є “Швейна рота”. Ми шиємо інклюзивний одяг для поранених. Якщо хтось хоче доєднатися до нас, чекаємо! Нам постійно потрібні руки: пришивати липучки для інклюзивних сорочок та викроювати деталі для шкарпеток. Це дуже просто, навіть не потрібні особливі навички”.
Продовжується і проєкт Ukrainische Küche (зараз він називається KücheUaBerlin) на ринку Марктхалле Нойн (Markthalle Neun). Щочетверга з 17:00 до 22:00 ятка частує відвідувачів українською кухнею за донати. І щочетверга Ірина приїжджає сюди торгувати й розказувати людям про особливості страв з різних регіонів України.
А ще у музеї Барберіні, який періодично організовує так звані Museumstreff, Ірина Разін протягом двох годин веде курси малювання. Найближчі зустрічі – 30 вересня, 7 жовтня, 4 листопада о 16:00 (реєстрація тут. У програмі – виставка французького постмодерніста Моріса де Вламінка, лекція Анни Леус (Anna Leus) та майстерклас Ірини. “Особливих знань вам для цього не потрібно – я буду поряд, а в мене малюють всі, хто хоч якось може тримати в руках олівець”.
Голоси України
Послухати Ірину Разін можна у проєкті “Голоси України” (Stimmen der Ukraine). Його започаткував театральний актор Ян Уплеггер (Jan Uplegger). “Він закоханий в Україну й відвідував її декілька разів, – розповідає співачка. – Він захоплений нашою мужністю і тому є справжнім адвокатом України тут, у Німеччині. Ян дуже виважено і дипломатично, як люблять німці, пояснює співгромадянам, що саме відбувається на нашій батьківщині, й відповідає на складні питання: чому ми чинимо супротив, чому ми не “один народ” із росіянами”.
“Голоси України” – це літературно-музична подорож українською культурою. Німецькі актори Ян Уплеггер і Марейле Метцнер (Mareile Metzner) читають уривки з творів наших класиків – Шевченка, Франка, Тютюника, Забужко і Жадана. А українські співачки Ірина Лазер, Ірина Разін, Наталія Куприненко, гітарист Даніїл Зверхановський та піаніст Юрій Середін супроводжують виступ виконанням українських романсів, народних пісень. “Після уривку з роману Анастасії Левкової “За перекопом є земля” ми виконуємо навіть кримськотатарську пісню. Це потужний проєкт, який красиво показує німцям, яка багата і різноманітна наша культура. Приходьте, на вас теж чекають відкриття”.
Декілька виступів “Голоси України” відбудуться 8, 10 та 16 листопада. За оголошеннями слідкуйте тут.
Також у грудні Ірина Разін виступатиме на фестивалі Українського Різдва, який організовує у Берліні Ukrainische Orthodoxe Kirchengemeinde e.V. Слідкуйте за оновленнями на нашому сайті та у соцмережах.
Адреса артстудії: Sho Tam? – Grazer Pl.4, 12157 Berlin.
Фейсбук Ірини Разін тут.
Інстаграм простору Sho Tam? тут.
Фото – архів героїні, якщо не вказано інше.
Ірина Разін – читайте також:
