У великодні дні у Гамбурзі відкрилася тематична виставка молодої української художниці Неоніли Короташ. Відвідати її можна до неділі, 26 квітня, у Головній церкві Святого Миколая (Hauptkirche St. Nikolai, Harvestehuder Weg 118, 20149 Hamburg).

Головний об’єкт виставки – яйце як символ життя, безсмертя та відродження. Воно представлене як у писанках, виконаних за традиційними українськими канонами, так і в серії картин. Експозиційним простором стала сама церква з її біблійними вітражами.
Писанки Неоніла розписує з другого класу. “Мама моя писанки не писала, але розповіла про них. І зробила мені перший писачок – з консервної банки”, – згадує художниця. Перші писанки, за її словами, були геть невдалі. Проте змалечку Неоніла почала експериментувати з фабрами.
Барвники виготовляла самостійно з природних матеріалів, багато експериментувала. У хід йшли буряки, чорнобривці, лушпиння соняшника та цибулі, куркума тощо.
Паралельно Неоніла навчалася в художній школі, де здебільшого вивчала живопис, рисунок, композицію. А пізніше вирішила пов’язати із писанками свою освіту – вступила до Косівського училища декоративного і прикладного мистецтва на напрям “Художній розпис”, де зокрема вивчала писанкарство.

Фото надане Неонілою Короташ
“У своєму навчальному закладі на той час я була єдина, хто розписував писанки саме природними барвниками. Я писала їх кожного сезону. Спочатку це були копії, повтори. Потім я знайшла свій стиль – і донині працюю у своєму стилі”, – розповідає художниця.
За словами самої Неоніли, у роботі над своїми орнаментами вона спирається на космацьку писанку – та дуже відгукається візуально. Утім, про повне відтворення все ж не йдеться – традиційне переосмислено авторським баченням художниці.
Виставка об’єднала писанки із картинами авторства Неоніли Короташ – символічними та емоційними. За словами художниці, ми звикли сприймати писанки як щось архаїчне, приналежне минулому. Утім, насправді тут і зараз створюємо в них власне, нови символи – те, що для майбутніх поколінь стане архаїкою.

До того ж писанки зрозумілі не лише українцям, а у німцям, бо в основі наших культур лежать християнські традиції. Минуле, сьогодення та майбутнє переплетені. Спадщина часто-густо переосмислюється відповідно до сучасних реалій, традиційне мистецтво є джерелом натхнення для сучасного – все є наскрізною ідеєю експозиції.
Більшість з представлених картин написані під час життя художниці у Німеччині у 2024 році. Ця серія робіт має назву “Відштовхуючись від дна”. “Я хотіла знайти для себе у творчості точку відштовхування. І вирішила взяти за основу найпростішу форму – яйце. По-перше, воно є абсолютно у всіх культурах. І найголовніше, це проста форма, яка водночас абсолютно точно вписується в золотий перетин. Особливо якщо яйце ще й біле – з білим кольором у живописі не так просто працювати, потрібно знайти відтінки. Тож у цих роботах я і шукала ці відтінки. Це для мене був період відродження чи повернення – саме у творчості”, – ділиться Неоніла.


Яйце є також образом і на одній з перших робіт художниці, яка також представлена на виставці, – “Покутянці”. Картина давно має власника, проте часто бере участь у виставках. Дві інші роботи – “Застигла мить зрушень” та “Тиха присутність” – з майбутньої, ще не сформованої, серії.



Неоніла розмірковує: дуже хотіла б, аби усі, хто має відношення до України, до української культури, писали писанки. “Є такий вислів: у світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки. Вони є частиною нашої культури – і ми повинні нести їх далі. Привносити свої кольори, свої дизайни. Навіть якщо це не професійно і не дуже художньо, я б все одно хотіла, аби люди долучалися до писанкарства щороку”, – завершує нашу розмову художниця.
Усі фото, окрім зазначених, – Amal News
