Благодійна організація Ukraine-Hilfe Berlin: “Не можемо опустити руки – хлопцям в окопах набагато гірше, ніж нам”

Ukraine-Hilfe Berlin – мабуть, єдина потужна благодійна організація з українським корінням, що залишилася у Берліні. Нана Морозова дізналася про найстрашніший кошмар волонтерів, мільйонні пожертви для України та про те, чим і як може наблизити Перемогу кожен з нас.

Майдан як початок

Дві фігурки у кольорах українського та німецького прапорів, що тримаються за руки. Цей логотип – один із найвідоміших у берлінській спільноті втікачів від війни. І назва – Ukraine-Hilfe Berlin – теж на вустах. Вона відома у Німеччині та в Україні з 2014 року. Тоді народження цього потужного фонду стало відповіддю на події київської Революції Гідності.

“Коли у Києві почався Майдан, – розповідає Олег Мотуз, голова фонду Ukraine-Hilfe Berlin, – і перші постраждалі почали прибувати у Німеччину на лікування, ми з дружиною Оксаною замислилися, як можемо допомогти. Ходили на демонстрації, знайомилися там із волонтерами, збирали речі, відправляли вантажі в Україну”.

Згодом подружжя і на власні очі побачило, на що йдуть і чим жертвують люди в Україні заради свободи. Один із поранених на Інститутській після лікування в Берліні тиждень жив у квартирі Олега та Оксани перед відправленням додому. “Простий чоловік із Коломиї, – згадує Олег, – із надважкою травмою черепа, тутешні лікарі зібрали його буквально по шматках… Він завжди у мене перед очима”. Тоді й виникла ідея вийти на інший рівень, щоб збирати гроші офіційно. “Тут, у Німеччині, люди зацікавлені допомагати. Держава повертає благодійникам 30% від суми пожертв з їхніх податків”.

Просту назву – “Допомога Україні” – підказав найчастіший запит у пошуковій системі інтернету того періоду. Ще не розуміючи, як саме працюють подібні проєкти і як саме їх треба організовувати, перші десять членів команди занурилися у волонтерство. Вчилися “на ходу”.

Волонтерство, яке не закінчується ніколи

Як і його нові співробітники, Олег опановував нові професії. Державний службовець, який працює в Берлінському парламенті у сфері інформаційної безпеки, був і вантажником, й IT-спеціалістом, і продюсером, і закупником, і прессекретарем. Оскільки він переїхав до німецької столиці ще у 1997 році з Казахстану, знання мови і країни його предків-німців неабияк допомогло. Підтримувала і дружина-українка, яка хоч і працює вчителькою, але мала освоїти професію бухгалтера. Всі фінансові папери, розрахунки та звіти – її відповідальність.

Зараз в Ukraine-Hilfe Berlin постійно працює близько ста людей. Серед них біженці, громадяни Німеччини українського походження, німецькі аристократи, бізнесмени, домогосподарки… 30-40 з них – основа фонду. Його найгарячіша кров. Але і їхнього часу і зусиль часто-густо не вистачає для всіх проєктів.

“Раніше ми не мали жодних організаційних проблем, – говорить Олег. – Але коли почалася війна в Україні, сайт і електронна пошта просто “лягли”. Ми не могли впоратися із запитами щодо пожертв. Німці були шоковані, всі хотіли допомогти”.

Про лихоманку весни-літа волонтерам згадувати важко. Потужна хвиля підтримки, потік речей, величезні обсяги вантажів, нестача сил і часу витіснили конкретні спогади. І хоч із часом всі процеси вдалося організувати, Олег Мотуз вважає, що назріла необхідність змін, над чим команда зараз і працює. Після реструктуризації фонд стане ще сильнішим. І хоч як би важко не було, зупинятися ніхто не буде.

Щоправда, ще не вирішили, чи матиме Ukraine-Hilfe Berlin власний офіс. Весь цей час – із 2014-го – волонтери працювали хто з дому, хто з гуртожитку, хто на складах. І багато хто – у церкві. Бо українська православна громада Берліна – надважлива частина цього героїчного фонду від самого початку його існування.

Справи церковні

У церкві холодно. Вздовж стін, під низькими віконними арками – ящики, малі й великі коробки, інвалідні візки для реабілітаційного центру військових у Черкасах. Окремо стоїть апарат УЗД, він поїде у лікарню в місті Олександрія.

Відремонтований волонтерами апарат УЗД чекає на відправлення в Олександрію. Фото – Нана Морозова/Амаль Берлін Україна

Але це – крапля в морі, порівняно з тим мурашником, що вирував тут навесні 2022-го. Церква Филипа-Натанаїла у берлінському районі Фріденау, перетворилася тоді у справжнісінький склад, буквально завалений допомогою. На лавках для молитов – сортували речі. Другий – органний поверх – віддали “під медицину”. Вона й досі там прописана. “Це ми ще від одягу відмовилися, – каже Андрій Ілін, заступник голови правління Української православної громади Берліна. – І все одно не виходить упорядкувати цю церкву. Ми збираємо більше, ніж можемо відправити. В кінці 2022 року в Україну поїхали дві 20-тонні фури з гуманітарною допомогою. З цього січня – ще дві. І знову ж таки Марцан (склад для великих вантажів, – прим. ред.) не пустий, там ще на одну машину є”.

До відправлення в Україну медичне обладнання традиційно зберігається на другому поверсі церкви.

Одержувачі допомоги в Україні – лікарні, реабілітаційні клініки, будинки для людей похилого віку, дитячі будинки. Фонд і церква підтримують ще й рятувальників, пожежні команди, а також жертв війни та їхніх родичів. І кожна річ, кожна копійка йдуть за конкретною адресою.

Різдво біля палацу та гігантський генератор

Ми знайомі з Андрієм ще з грудня 2022. Тоді він, страшенно втомлений, терпляче розповідав про те, як Ukraine-Hilfe Berlin та українська православна громада Берліну беруть участь у різдвяному ярмарку біля палацу Шарлоттенбург. Про ятки з українською кухнею, про фотовиставку зі зруйнованих росіянами українських міст, яку подивилися, як тепер відомо, 1 млн відвідувачів, та українські сувеніри, яких зрештою не вистачило всім охочим.

Андрій Ілін, заступник голови правління Української православної громади Берліна. Фото – Нана Морозова/Амаль Берлін Україна

Це був один із грандіозних і найважчих проєктів фонду. Він приніс €69 тис. пожертв, які стали частиною витрат на закупку 250 генераторів різної потужності для знеструмлених українських міст та сіл. Один з цих генераторів – справжній монстр. Вага 10 тонн, вартість €160 тис. Він вже працює у Львівській лікарні, повністю забезпечуючи її електрикою. Загалом ця ініціатива коштувала €625 тис. Про подорож цього життєво важливого вантажу зняли навіть документальний фільм “Звук світла”. Його покажуть у Берліні 30 березня 2023 р. о 18:00 в Інституті Пілецького. Вхід вільний.

Христос заповідав допомагати

Попри те, що церква Филипа-Натанаїла перетворилася на склад гуманітарної допомоги, служби тут правлять у кожні вихідні. До квітня о 10-й ранку, а потім з 12-ї, бо до церкви повернеться німецька громада. Спочатку, ще у березні 2023-го, лунали поодинокі голоси, буцімто волонтерство від церкви треба відділити, адже вона має бути місцем духовного зв’язку з Богом, а не “оце все”. Не подобалося деяким німецьким парафіянам, що під час служби люди совали ящики та коробки проходами, нехай і чемно вибачаючись.

Але позиція отця Томаса була чітка: він сказав всій своїй громаді, що “Христос заповідав допомагати ближнім. Ми повинні допомагати, Україна в біді, українці зараз в біді. І ми не маємо морального права свій комфорт ставити вище життя цих людей”. Українці у церкві залишилися. Гуманітарка теж.

Німецькі діти збирали у Церкві Филипа-Натанаїла іграшки для дітей України. Одна запізнилася. Вона наздожене своїх наступним вантажом. Фото – Нана Морозова/Амаль Берлін Україна

Втім, волонтерство допомогло і німцям. Громада стала популярнішою, про неї писала преса, приходили нові й нові віряни, натхненні потужним рухом допомоги, збільшилася й кількість пожертв на церкву.

Люди приносять сюди все, крім одягу: засоби гігієни, продукти, батарейки, ліхтарики, медицину, дрони, каски, тепловізори. Перелік необхідного є на сайті Ukraine-Hilfe Berlin.

€5 мільйонів – не межа

“За останній рік волонтери Ukraine Hilfe Berlin зібрали (і практично все витратили) €5 млн, – говорить голова фонду Олег Мотуз. – Наскільки це велике досягнення для нас, можна зрозуміти, якщо порівняти з тим, скільки допомоги Україні нам вдавалося збирати до війни. Лише €40-60 тис. на рік. І €5 млн – не межа. Можемо зробити ще більше”.

Гігантський генератор для Львівської лікарні важить 10 тонн і коштує 160 тисяч євро

Ідеї проєктів приходять звідусіль. Німець, член команди Ukraine Hilfe Berlin, задумав провести у Берліні благодійний концерт Харківського національного академічного театру опери та балету. Сказали – зробили. “І хоч досвіду недостатньо, це компенсує ентузіазм”, – каже Олег. Усі зібрані гроші також підуть на благодійність. На концерт ще можна встигнути купити квитки. Він розпочнеться у Берліні у п’ятницю, 24 березня, о 19:00 у Будинку радіомовлення (Haus des Rundfunks). Адреса Masurenallee 8-14, 14057 Berlin.

Військові ЗСУ пишуть Андрієві Іліну в месенджер: потрібні дрони. І православна церква збирає на дрони DJI Mavik 3 Fly More Combo. Ціль – €25 тис. на 10 штук. Проєкт просувається важко, але терпіння у волонтерів вистачить. “Велике прохання до громади допомагати, донатити, бо дрони в Україні дуже потрібні, вони рятують життя наших бійців, як і каска з броніком. Запити з фронту на дрони майже щоденні, вони втрачаються постійно”, – закликає Андрій берлінську спільноту. “Ми справді на себе дуже багато взяли. Але є лише одна мотивація, яка завжди тримає на плаву: хлопцям в окопах набагато гірше, ніж нам тут. І просто треба продовжувати працювати, ми не можемо опустити руки”.

Їжа, як зброя

Але улюблені проєкти Андрія – кулінарні. Він називає їх частиною культурно-кулінарної дипломатії.

З листопада 2022 р. церква знайомить німців з українською кухнею на історичному продуктовому критому ринку Марктхалле Нойн у Кройцберзі (Markthalle Neun, Eisenbahnstrasse 42-43, 10997 Berlin). Щочетверга з 17:00 до 22:00 тут відкрита українська ятка, і ринок за її оренду грошей не бере. “Ми нічого не продаємо, а віддаємо за донати, – розповідає Андрій. – Приходьте з німецькими друзями, пригощайте їх нашими стравами і закликайте допомагати. Цього тижня візьмемо паузу, бо готуємо концерт Харківського театру опери та балету в п’ятницю, 24 березня. А наступного четверга – чекаємо”.

Тож мій особистий план такий. Спочатку концерт у п’ятницю, потім українські смаколики на Марктхалле Нойн. Як каже одна з волонтерок Ukraine-Hilfe Berlin Інна Слободянюк, найбільший кошмар волонтера – думка, що ніхто не прийде на допомогу. Ми не такі. Ми прийдемо.