Україна – у центрі найкрасивішого ярмарку Берліна

Цього року Україна стала головною темою знаменитого різдвяного ринку перед замком Шарлоттенбург. Фасад палацу сяє синьо-жовтими кольорами, кухарі частують гостей українськими стравами. Наша мова і музика лунає звідусіль. На одному з найкрасивіших ярмарків Берліна Нана Морозова купувала українські сувеніри, смакувала вергунами і розмовляла з янголами.

Будьмо, гей!

Біля кіоску з українською кухнею – черга. Німці вперше куштують борщ з пампушками, бограч та вареники. Цікавляться, що таке деруни та вергуни. Сміються, коли не можуть правильно вимовити назву. Охоче купують глінтвейн, а найсміливіші – горілку. Молодий чоловік вправно випиває чарку та закушує шматочком сала з соленим огірком на чорному хлібі. “Це смачно! – здивовано підіймає брови. – Ще одну!”

Олексій із Харкова не встигає заповнювати таці з наїдками. “Ми з Андрієм (його брат-близнюк хазяйнує у другому кіоску) приїхали сюди тільки на ярмарок”, – каже він. – Потім одразу додому. Може для когось тут і рай, але тільки не для мене. Україна – найкраща країна у світі. А буде й ще краща, коли переможемо та все відновимо».

Янголи світла

Фасад підсвічується світловими проєкціями у кольорах синьо-жовтого прапора. Час від часу на ньому з’являються написи “Слава Україні!”, “Київ зустрічається з Берліном” та жіночі імена: Катерина, Ніна, Марія, Юлія, Аліна… Так звуть акторок, які у білому вбранні із янгольськими крилами та ліхтариками у руках збирають тут благодійні пожертви. Залізні монетки дзвінко падають у бляшанку-карнавку. “Можна фото?” – запитують англомовні хлопці. Світлини будуть чудовими, бо ж дівчата виглядають справді казково.

Їх, як і музик, що грають тут на духових інструментах та катеринках, привіз до Берліна постійний організатор ярмарку і великий друг України, Томмі Ербе. У 2015 році за його запрошенням на урочистому відкритті виступав мер Києва Віталій Кличко, а цього року – новий посол України у ФРН Олексій Макеєв. В інтерв’ю виданню rbb24 пан Ербе сказав, що власники ринкової площі попросили його дотримуватися “політичного нейтралітету”. Втім, він на це не зважає.

Музики зі Львова грають перед палацем Шарлоттенбург щовечора

Пан Ербе надав можливість громадській організації Ukraine-Hilfe Berlin та Українській православній громаді Берліна безоплатно орендувати на своєму ярмарку три намети. У двох невеликих кіосках готують українські страви, а в більшому – білому павільйоні – облаштували сувенірний магазин, фотовиставку “Ціна свободи” та пункт збору гуманітарної допомоги.

Заради перемоги

На столах пункту збору допомоги лежать білі папірці формату А4 із переліком того, що необхідно Україні у часи війни. Німецькою. Харчування, засоби гігієни, ліки та спорядження. Є і важливі пояснення: жодних скляних банок та прострочених ліків, тільки повністю заряджені павербанки, що більше люменів у ліхтарях, то краще…

До пункту збору черги ще немає – ринок тільки-но відкрився. Але волонтери терплячі. Щоб не витрачати часу марно під час очікування благодійників, волонтерка Еріка, вишиває синьо-жовті серця на продаж. Їх побачите згодом у сусідній крамничці поруч із українськими хустками, вишиванками та прикрасами. Продавець Юрій розповідає всім зацікавленим, що таке бісерні прикраси ґердани та гуцульські торбинки тайстри.

“Всі ми, крім кількох продавців, працюємо на громадських засадах, і все зароблене з продажу наїдків та сувенірів надійде в Україну”, – говорить Андрій Ілін, заступник голови правління Української православної громади Берліна. На ярмарку він представляє і свою церкву, і Ukraine-Hilfe Berlin. Обидві організації тісно співпрацюють із 24 лютого: організовують збір коштів, необхідних речей та їхню доставку на батьківщину.

“Ми вже відправили 22 тис. берців для наших бійців, треба ще 5 тис., на них і заробляємо, – пан Андрій налаштований рішуче. – Пожертви останнім часом зменшилися, тож головне для нас зараз – заробити кошти. Але важливо ще й гідно представити українську кухню в Берліні, адже вона невідома пересічному громадянину Німеччини”.

Заздрю німцям, які вперше у своєму житті їстимуть справжній борщ із пампушками! Але прямую до нашого кіоску зробити останню світлину і купити свій “ностальгічний смаколик”. Пані Тетяна щедро насипає два пакети вергунів і не бере грошей, хоч як би я не наполягала…