Цими вихідними перед Бранденбурзькими воротами в Берліні відбувся мистецький перформанс, присвячений дев’яностим роковинам Голодомору. Українська художниця Марина Палій провела його з власної ініціативи, попередньо отримавши дозвіл у місцевій поліції.
У рамках акції мисткиня разом із усіма охочими створювала “жованки” – їстівні ляльки-мотанки. У такий спосіб вона хотіла вшанувати жертв Голодомору та розповісти берлінцям та гостям столиці, що знищення українців триває не з 2022 року, а почалося набагато раніше.
“Я планувала створити 90 ляльок-мотанок, але вдалося зробити навіть більше. Мені допомагали понад 30 людей – українці та іноземці. Місце публічне і було багато туристів, що також захотіли створити ляльку і забрати її на пам’ять. Вони цікавились трагічними подіями 30-х років і були вражені почутим”, – розповіла художниця в коментарі Укрінформу.
За словами Марини Палій, деякі українці приїхали на акцію з інших міст, дехто з плакатами та фото про Голодомор.
Жованка – це їстівна лялька, голова якої створена з хлібу і загорнута в тканину. Її створювали в українських селах замість дурника (пустушки). Дитина смоктала ляльку протягом дня, поки мама працювала. У Голодомор жованки набули додаткового значення і стали рятівними для багатьох дітей.
“У Голодомор ляльками майже не грались – їх їли. Ще зі школи пам’ятаю історії, коли люди змушені були їсти бур’яни, котів та собак, а інколи й інших людей. Вони просто божеволіли від голоду. Дитина могла цілий день смоктати жованку і дурити себе, допоки дорослі дійсно не знайдуть щось їстівне. Коли хлібчик повністю розчинявся, робили нову ляльку. Якщо було з чого”, – написала Палій на своїй сторінці у фейсбуку.
Для виготовлення ляльки потрібно:
– шматочок хліба, щоб помістився в дитячий ротик;
– біла тканина 10х10 для тіла;
– чорна тканина 15х15 для спідниці;
– чорна тканина для хусточки;
– нитка, ножиці.
Мотанка не шиється – всі деталі примотуються.
Фото – Анна Варгун/для “Амаль Берлін”
