На цьому фото – одна з паралельних черг до берлінського парку “Сади світу”. Одна, бо друга – така ж велика, буквою Г, кінця-краю не видно – не вмістилася у кадр. Водночас нам вдалося потрапити до парку одразу – купили квитки онлайн, побачивши натовп перед касами. Мій мозок спершу у можливість такого відмовлявся вірити. “Може, на сайті технічні проблеми?” – думала я. “Може, це черга відвідувачів з уже купленими електронними квитками?” Ну не можуть усі ці люди, серед яких так багато молоді, просто стирчати кілька годин просто неба, щоб купити паперові білети!
Можуть!
Дарка Горова/Амаль Берлін
Я не розумію: німці – нація технарів і винахідників. Чому вони настільки не технологічні зараз? Причому самі це визнають. Основний аргумент проти цифровізації: не всі люди готові ділитися своїми особистими даними зі сторонніми. Зате свої прізвища на поштових скриньках та дверних дзвінках вказують. А під час ковіду в ресторанах навіть свою адресу залишали.
У берлінському метро – реклама Apple Pay. Біля центру обслуговування Deutsche Bahn, де завжди стоїть черга,– банер із закликом купувати онлайн. Нещодавня статистика: 64% німців вважають поганою ідеєю купувати квитки на потяги лише в інтернеті. Скептично до онлайн-продажів ставиться навіть молодь: кожен другий респондент віком 18-29 років висловився проти цифровізації. Серед людей віком 50+ цей показник дорівнює 75%.
Дарка Горова/Амаль Берлін
Я не розумію: німці так піклуються про довкілля – і водночас стільки паперу! Дорогі крейдові матеріали, кольоровий друк, непотрібна реклама в скриньці, хоча написано ж “Будь ласка, без реклами”. Я переконана, що екологічніше купити квиток до парку в інтернеті, аніж у касі – на цупкому папері з кольоровим друком. Ще й простоявши кілька годин у черзі!
Але навіть для любителів постояти в черзі – яка ж велика розкіш сьогодні – тринькати час, наче в запасі є кілька життів. Що в громадському транспорті, що в супердовгих чергах німці просто стоять (видно на тому ж фото). Хтось тихо переговорюється, хтось читає газету. Паперових видань досі багато – і різних! Коли я називаю своє місце роботи, наступне питання завжди – “Це газета чи сайт?”. Таке навряд чи уточнять у багатьох країнах – звісно, у 21 сторіччі все онлайн.
Roman Kraft/Unsplash
Але здебільшого в чергах стоять мовчки. Стирчала якось майже дві години в аеропорту на митній перевірці, а тоді ще й на посадці – просто стоять. Я встигла обробити місячний запас фото, відповісти в усіх чатах і скласти маршрут для відпустки. А коли в літаку відкрила Нетфлікс, німецькі сусіди за рядом дивилися на мене, як на прибульця.
Їздила автобусом до України. 99% пасажирів – українці. Всі сидять у телефонах: пенсіонери слухають промову Зеленського, молодь переписується, хтось дивиться фільми. Я в тому автобусі зробила п’ять замовлень в інстаграмі. На всі отримала зворотній звʼязок протягом години, хоч була уже глупа ніч. Тому що яка проблема відповісти на коротке повідомлення, коли стоїш у черзі, їдеш у метро, чекаєш на дитину біля школи? Звісно, в українців є перебільшення в іншу сторону, коли з телефонами і їдять, і сплять. Але зараз не про це.
Така німецька реальність не тому, що в країні мало ІТ-фахівців. Моя колега, кореспондентка українського ЗМІ в Німеччині, колись робила журналістське дослідження про рівень цифровізації різних країн. Вона показувала німцям нашу “Дію” і питала, чи хотіли б вони так само мати всі документи в телефоні. З 10 респондентів 9 відповіли “ні”. Звісно, таке опитування не репрезентативне, але все ж показове.
Німці вважають цифровізацію загрозою їхній безпеці. От цей кожен другий респондент віком 18-29 років і вибудував чергу біля входу до парку. Він проведе в ній кілька “насичених” годин. Просто стоятиме. Тому що навіть читати новини в інтернеті – це ділитися своїми даними зі сторонніми. Головне – приватність!
Багато країн живуть значно сучасніше. Світ рухається вперед. А економіка Німеччини третій рік рухається вниз. Аналітики якраз однією з причин називають заскорузлість менталітету. І якщо країна має амбіції й далі бути лідером – а вона їх, звісно, має – було б добре цифровізовуватися швидше.
Adria Berrocal Forcada/Unsplash
Читайте також:
Садити дерева перед кінцем світу. Колонка Дарки Горової до другої річниці великої війни
Чому не варто ходити на російськомовні екскурсії? Колонка гідеси Мар’яни Гевак
Як повірити в себе та знайти роботу? Колонка Олени Макеєвої
Спробуємо злетіти. Колонка Дарки Горової про подорожі до України автобусом
Або тризуб приберіть, або змініть “спасіба” на “будь ласка”, будь ласка! Колонка Наталки Якимович про мову
