Учора, 25 лютого, закінчився 74 Берлінський міжнародний кінофестиваль. Український фільм “Мирні люди” (Intercepted) отримав дві спеціальних згадки журі у конкурсній програмі Forum. Це спеціальна згадка від Amnesty Award та спеціальна згадка від Екуменічного журі. Також премію на Berlinale Co-Production Market здобув український режисер Антоніо Лукіч.
Кадр з фільму “Мирні люди” (надала компанія “Мун Мен”)
“Створюючи свій документальний триллер, я, звісно, хотіла певного ефекту. Але той, що стався, перевищив очікування, – розповіла режисерка “Мирні люди” Оксана Карпович, повертаючись в Україну. – Ми не отримали головного приза за документальний фільм, але змусили людей закривати очі, щоб не читати субтитри, і вуха, щоб не чути. Я дала близько пʼятнадцяти інтервʼю найбільшим європейським медіа і Берлінале виявився для мене повноцінною роботою. Все, чого хочу зараз – це хоча б якоїсь реабілітації після виснажливих двох років роботи”.
Фото зі сторінки Оксани Карпович
Церемонія закриття і нагородження лауреатів Берлінале-2024 відбулася в другу річницю російського вторгнення в Україну, про що гостям події нагадали зі сцени фестивалю. Також багато лауреатів фестивалю торкнулись у своїх промовах події у Газі.
За нагороди Берлінале змагалися 20 фільмів із різних країн світу. Головну відзнаку – “Золотого ведмедя” – за найкращий фільм отримав фільм “Дагомея” спільного виробництва Франції, Сенегалу та Беніну. Документальна стрічка режисерки Маті Діоп розповідає про західно-африканську країну Бенін та вивезення її культурних пам’яток до європейських музеїв століття тому.
Фото – Sandra Weller
Гран-прі журі – “Срібного ведмедя” – отримав фільм “Потреби мандрівника” південно-корейського режисера Хон Сансу. Він розповідає про француженку, яка приїздить до Південної Кореї і починає викладати французьку мову за допомогою особливих технік. Головну роль у стрічці виконала Ізабель Юппер.
Переможців зі сцени оголошували члени міжнародного журі, до складу якого також входила українська письменниця Оксана Забужко.
Фото – Richard Hübner
“Маєш мікрофона – говори про Україну! – написала вона у своєму фейсбуці після церемонії. – Окремо мені залежало на тому, щоб в усіх німецьких ефірах прозвучало, що це extermination war (війна на знищення). Справа в тому, що німецькі медіа цього терміну – Vernichtungskrieg – щодо російської війни в Україні не вживають, бояться, він їм видається “надто сильним” (принаймні, так мені пояснювали редактори, які викреслювали його з моїх статей і виступів): так говорять про нацизм у Другій світовій, про Голокост і зачистку “лебенсрауму” на Сході, а сказати, що 24.02.2022 Росія почала проти України Vernichtungskrieg – це й досі табу, через яке німцям важко переступити, бо як же ж “ніколи знову”? Письменниця додала, що скористалася слушною нагодою. Адже до гостей церемонії закриття у Berlinale Palast також доєдналися телеглядачі німецьких каналів.
“Прощавай, Берлінале-2024; ти було не конче втішним, але збіса повчальним, за одним заходом давши за 10 днів нажити собі і нових друзів, і нових ворогів”, – написала Забужко.
Фото зі сторінки Берлінале
Нагадаємо, у цьогорічному Берлінале брали участь три українських фільми. Два з них у конкурсній програмі Forum. Це повнометражний фільм “Редакція” (The Editorial Office) режисера Романа Бондарчука та документальний фільм “Мирні люди” (Intercepted). Третій український фільм “Трохи незнайомка” (A Bit of a Stranger) української режисерки Світлани Ліщинської брав участь у конкурсі документальних фільмів Panorama Documentary.
