Як нацисти знищували геїв та інших ЛГБТК+ людей у Німеччині: історичні факти

Українська громадська організація KyivPride розповіла про ЛГБТК+ людей, яких знищив нацистський режим у Німеччині у передвоєнні роки та під час Другої світової. Історичні факти про трагічні події минулого підготували до Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту, який відзначили 27 січня. Ось основні тези з публікації.

Життя до нацизму

До приходу нацистів до влади у 1933 році представники ЛГБТК+ у Німеччині почували себе безпечно, особливо у великих містах. Попри те, що сексуальні стосунки між чоловіками були криміналізовані, влада здебільшого закривала на це очі.

Нацисти вважали геїв небезпечними

Нацистський режим переслідував різні групи з ідеологічних мотивів. Євреї найбільше зазнали репресій і масових вбивств, проте нацисти переслідували також й інших. Геїв вони вважали соціально “девіантними” та небезпечними для своєї політики, спрямованої на підвищення народжуваності в Німеччині.

Скількох ЛГБТК+ людей вбили?

Точна кількість постраждалих ЛГБТК+ людей залишається невідомою. Між 1933 і 1945 роками у Німеччині заарештували приблизно 100 тис. чоловіків згідно з параграфом 175 Кримінального кодексу. 3 50 тис. засуджених від 5 тис. до 15 тис. потрапили до концентраційних таборів. Тисячі померли від жорстокого поводження.

Параграф 175

Параграф забороняв сексуальні стосунки між чоловіками, водночас не поширювався на жінок. Нацистські лідери бачили в лесбійках тих, хто мав народжувати расово чистих німців. Крім того, жінки зазвичай не обіймали керівних посад у політиці. Тому нацисти не вважали лесбійок прямою загрозою німецькій державі.

Трансгендерні люди

Не всі заарештовані за параграфом 175 ідентифікувалися як чоловіки. До них належали також ті, кого у Німеччині називали “трансвеститами” – це учасники драг-шоу, а також трансгендерні люди. Коли вони вступали у сексуальні стосунки з чоловіками, нацистський режим сприймав це як секс між чоловіками. Навіть якщо самі заарештовані не ідентифікували себе як гомосексуалів.

Рожевий трикутник

Ув’язнені у таборах геї мали носити рожевий трикутник. Це була одна з груп, яка піддавалася найбільшому насильству в таборах. Іноді в’язням з рожевим трикутником доручали найбільш виснажливі роботи. Вони часто потерпали від фізичного та сексуального насильства з боку табірної охорони та інших в’язнів.

У концентраційному таборі Бухенвальд деякі в’язні з рожевим трикутником були піддані нелюдським медичним експериментам. Починаючи з листопада 1942 року коменданти концтаборів офіційно мали право віддавати наказ про примусову кастрацію таких в’язнів.

Лесбійки під час нацизму

Архівні джерела доводять, що все ж деякі лесбійки також були арештовані та відправлені до концтаборів. Їх заарештовували як представниць інших груп: євреїв, ромів, політв’язнів. Вони не носили рожеві трикутники. Лесбійок переслідували за іншими статтями.

У 1940 році за доносами затримали Еллі Смулу та Маргарет Розенберг. Їхні співробітники стверджували, що обидві вступали в сексуальні стосунки з іншими жінками. Гестапо заявляло, що це заважало жінкам виконувати робочі обов’язки на берлінській трамвайній станції.

Смулу і Розенберг звинуватили у підривній діяльності. Потім їх депортували до концтабору Равенсбрюк. Там двох жінок оформили як політв’язнів. У їхній табірній документації була помітка “лесбійка”.

Сьогодні у Берліні на честь репресованих нацистами ЛГБТК+ людей встановлені меморіальний знак у формі рожевого трикутника та пам’ятна дошка. Розташовані вони на стіні будівлі зупинки громадського транспорту Ноллендорфплац – району німецької столиці, який був і досі є популярним серед ЛГБТК+ спільноти.

Фото – Ingolf/Wikimedia Commons

Купол цієї станції метро вже багато років також підсвічується кольорами веселки, що символізує толерантність та свободу різноманітності.

Усі непідписані фото до публікації – меморіал на Ноллендорфплац, куди небайдужі принесли квіти та свічки у пам’ять про всіх постраждалих квір-людей під час репресій Третього рейху.

Публікація підготовлена на основі публікації ГО KyivPride у соцмережах “ЛГБТК+, яких знищив нацизм”.

Автор фото меморіалу – Олена Мельник/Амаль Берлін