Хоч назва французька, але Café Bar Pirouette, що у Пренцлауер Берзі, відкрили вихідці з України у 2020 році. Над дверима – один синьо-жовтий прапор, всередині – над барною стійкою – інший, але вже з автографами з фронту. Офіціанти та бармени на привітання відповідають “Добрий день!”, пропонують борщ, сирники, вареники. Нана Морозова завітала до українського закладу, який продовжує старі німецькі традиції частування. Адже саме в цьому будинку людей годують і напувають аж з 1876 року.
(Фото – Нана Морозова/Амаль Берлін)
І одразу – сюрприз-вітання для наших читачів
“Скуштуйте наш вишняк! Натурпродукт – такий не купиш в магазині. Роман його готує власноруч”, – посміхаючись пропонує власниця закладу Ярослава Лук’янченко і поспішає за чарочками. Ім’я чоловіка вона вимовляє з наголосом на першому складі. Так, як говорять на заході України. “До речі, ваші читачі за паролем ”Амаль Берлін” отримають один шот безоплатно. А який борщ готує наша шеф-кухарка Уляна! Вона сама з Чернівців. Бандуристка, досвідчена викладачка музики та співачка хору “Українська капела в Берліні”. Але Уляна любить і вміє готувати, тож прийшла до нас від початку – і досі з нами. Не тільки українці, але й німці обожнюють її борщ і сирники”.
Хоча це не було задумом власників від початку, зараз майже весь колектив кафе-бару Pirouette – з України. Можливо, тому що хоч подружжя Лук’янченків і живе у німецькій столиці понад 20 років, ані про Україну, ані про своїх київських друзів вони ніколи не забували.
“Десь на третій рік після переїзду до Берліна я відчула, що тут мій дім. Повернулася з відпустки, відкрила двері у квартиру, поставила валізи і раптом відчула: я – вдома. Проте до України ми що пів року їздили… до початку повномасштабної війни, – зітхає Ярослава. – Там наші батьки залишалися, там ми з чоловіком п’ять років разом танцювали в ансамблі імені Павла Вірського, де й познайомилися. А потім переїхали до Берліна і ще 13 років працювали в театрі-ревю Фрідріхштадтпаласт”.
Утім кар’єра танцівників не така вже й довга, тому Ярослава і Роман вирішили знайти іншу справу до душі. “Чоловік завжди хотів мати бар, щоб зустрічатися з друзями, а я люблю гарну кухню і готувати. Спочатку у нас було маленьке кафе – кава, млинці з шоколадом. А коли знайшли приміщення, відкрили Pirouette – і бар, і кафе”.
Українське продовження німецької історії
Заплетений плющем будинок на розі Саарбрюкер Штрассе та Колльвіцштрассе – відоме гастрономічне місце у Пренцлауер Берзі.
(Фото – Нана Морозова/Амаль Берлін)
Тут годують і напувають з 19 сторіччя. Спочатку – у пабах Restauration Michaelis, а згодом – за часів НДР – Altberliner Bierstube. У 2000-му тут відкрили ресторан Maison Courage, який працював майже 15 років. В історичній будівлі мали зробити масштабну реконструкцію, втім її й досі не відновили повністю.
Приміщенні ремонтували майже півтора роки. Дизайн та декор, фотографії на стінах – тут все про театр. “Ми хотіли створити особливе місце, яке нагадуватиме про танець, театр та відчуття дому, – пояснює Ярослава. – Українську точку в Берліні для гостей з усього світу”. Вхідні червоні двері теж передають неповторний, суто берлінський дух. Хтось розмалював їх графіті, які Ярослава хотіла змити. Але Роман заперечив: “Не треба – це ж справжній Берлін!”
(Фото – Нана Морозова/Амаль Берлін)
Обов’язки розподілили: на Романі – закупи, на дружині – організаційні процеси й документи. Але обидва ще й за необхідності обслуговують гостей у залі та у барі. “Мені подобається бути газдинею, – говорить Ярослава. – Ресторанний бізнес дуже стресовий, іноді важко буває, але ми тримаємося. Я люблю зустрічати гостей, спілкуватися з ними. Надихає, що у нас багато постійних клієнтів і деякі з них приїжджають із віддалених районів тільки щоб поїсти сирнички”.
Але особливо дорогими гостями були колишні колеги. У 2022 році Національний ансамбль танцю ім. Павла Вірського виступав у берлінському Фридрихштадтпаласті. А ввечері подружжя Лук’янченків приймало весь колектив у Pirouette. “Дуже особлива, щемлива зустріч була, – зізнається Ярослава. – Адже з усього, що я залишила в Києві, найбільше за друзями сумую”.
“З німецького сиру таких сирників не зробиш”
Як українці подружжя обожнює нашу національну кухню і хоче зробити її популярною в Берліні. Успіхи є. Німці приїжджають на м‘ясний або веганський борщ та сирники, якими Ярослава пишається і вважає фірмовими. “З німецького сиру таких сирників не зробити, – посміхається Ярослава, – тому купуємо польський. Як і огірки для соління. Сало для борщу – з Metro, хоч і не завжди буває відповідне, а житній хліб у Rewe купуємо, він хоч трохи нагадує наш”. Можна замовити маленький борщ (€7,9), веганський (€9,9) та звичайний з тарілкою нарізки, соленими огірками й цибулею (€12,9). У меню зазначено, що з 1 липня 2022 року борщ офіційно визнали українською стравою та внесли до переліку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Серед інших улюблених українських страв – вареники з картоплею, квашеною капустою (€10,9), вишнями або лососем (€12,9), деруни зі сметаною (€10,9). Але якщо хтось захоче святкувати у Pirouette день народження чи весілля, приготують і голубці, і банош, яких у меню немає. До Різдва буде й кутя.
Оскільки Роман і Ярослава рік жили у Парижі й полюбили тамтешні делікатеси, вони додали до переліку страв і устриці з Нормандії (до €25), і млинці креп-сюзетт в апельсиново-карамельному соусі (€8,9).
В інтернаціональному меню є і німецькі братвурст з картопляним салатом (від €9,90), і віденський шніцель (€15,9) і авторські боули в азійському стилі (від €13,9). Кафе-бар працює з 11:00, але тут є фірмові сніданки з порціями для одного чи двох. Назви – як у відомих театрів Європи як-то Covent Garden (€11,5) та Opéra de Paris (€12,5).
Швидкі для фронту та контрабандні троянди
Вдома українські страви Ярослава майже не готує. Часу катастрофічно не вистачає. Сім’я теж потребує уваги. Старша дочка, якій 26 років, вже самостійна. 8-річний син – талановитий хокеїст у команді Eisbären Juniors Berlin. “Турнір – маємо бути на трибуні, змагання в інших містах або країнах – маємо їхати, – перераховує Ярослава. – А ще ми й досі з чоловіком танцюємо. Хоч все і болить вже, але ніщо і ніколи тобі не замінить сцену. Ні з чим це відчуття не можна порівняти”. Проєкти маленькі: виступають на запрошення на заходах, а також на невеликих туристичних пароплавах.
А ще – дача. “Одразу, як облаштували її, посадила томати, бо до тих, що тут продають у магазинах, так і не звикла, – усміхається жінка. – Навіть знайшла сорт “Бернський рожевий”, який трохи нагадує наше “Волове серце”. Ростуть у мене і наші “світлошкірі” кабачки, і хрусткі маленькі огірки”. Навіть троянди на її дачі – українські. Літатаком, у чорному целофані, щоб не помітили у багажі, Ярослава привезла до Берліна 13 кущів. Підібрані за колірною гамою, вони прижилися і радують всю сім’ю. Мама Ярослави одразу після початку повномасштабного вторгнення теж приїхала з Києва. А от батько Романа залишився в Україні.
Про війну на батьківщині Ярослава не думати не може: “Ми весь час на щось збираємо. Першою купили “швидку”, яку ще 22-го відвезли до України хлопці-українці, які робили у нас ремонт. Потім були прилади нічного бачення і просто гроші, які ми виручаємо з продажу футболок тут, у Pirouette”.
На стійці бару завжди стоїть й скринька благодійного фонду Ukraine-Hilfe Berlin, якому власники закладу дуже довіряють. А на стіні висить прапор з численними автографами. Його як подяку передали з фронту бійці роти ударних БпАK 100-ї бригади тероборони. Повісили так, щоб видно було звідусіль і – одразу – зі входу.
Години роботи: вівторок-п’ятниця – з 11:00 до 22:00, вихідні – з 10:00 до 22:00.
Адреса: Café Bar Pirouette – Saarbrücker Str. 17, 10405 Berlin.
Сторінка Café Bar Pirouette в інстаграмі тут.
Фото надані героями статті, якщо не зазначено інше.
