У Кройцберзі відкрили ресторан української кухні Slava Berlin! Заклад позиціюють як місце з “їжею української душі & наливанками”. Нана Морозова спробувала медовик, борщ та ароматні наливки-настоянки, яких тут більш як 30, і дізналася, де беруть спеції для соління огірків та томатів, чому кухар має бути добрим та чи смакує німцям українська кухня.
(Фото – Denis Albrecht)
Slava Berlin! – невеликий заклад. Тут лише 26 місць у залі та 16 на вулиці. Проте всередині просторо. Все завдяки разючим великим вікнам – від підлоги до стелі. Їх гостинно відчиняють за гарної погоди, кладуть на підвіконня подушки – і розслаблені гості розтягуються іноді на весь зріст, насолоджуючись затишком і особливою атмосферою строкатого Кройцберга.
На вулиці – кілька синіх залізних столів. На них – вже стертою білою фарбою – написи: “Я в серці маю те, що не вмирає”, “Сміливі завжди мають щастя!”, ”Рідний край у тебе в серці!”, “Кохай щодня”. Але скоро їх не буде – власниця закладу Уляна Марчук, планує замовити на Закарпатті нові. Як вона замріяно говорить, “справжні, щоб пахли деревом”.
Хоч ресторану вже майже рік, Уляна постійно щось оновлює та переробляє. “Річ у тім, що грошей було небагато, ремонт три місяці потроху робили. Я сама два тижні абажури плела, бо не вистачало на люстри, – згадує 40-річна жінка. – Ви й не уявляєте, який тут занедбаний генделик раніше був!”
Уляна з гордістю вказує на вінтажний шестиметровий килим, який красується на стіні – червоні ружі та квіти-дзвоники на чорному тлі. “Ми збили зі стін стару штукатурку до цегли; і поки працювали я уявляла, що повішу тут справжній український тканий килим, хоч його ще і не було. Друзі по всій країні його шукали. А знайшов тато в однієї старенької десь в Карпатах”.
Затишне місце для своїх
30 років тому Уляна приїхала в Берлін 10-річною дівчинкою з мамою з Чернівців. Закінчила школу, ще підлітком почала працювати час від часу офіціанткою. Їй вже тоді дуже сподобалася метушлива атмосфера ресторанів та кафе й спілкування з гостями. Але до свого закладу було ще далеко. Багато років присвятила ювелірному бізнесу, аж доки її мама не відкрила у 2020 році омріяне кафе. Уляна розробила бізнес-план, меню. Потім разом намагалися врятувати маленький бізнес під час пандемії.
Чіткого плану для власного ресторану, як розповідає Уляна Марчук, у неї не було. Втім рік тому зовсім випадково натрапила в інтернеті на об‘яву про продаж приміщення у Кройцберзі. А коли побачила його, одразу зрозуміла, що тут можна зробити чудовий маленький ресторанчик української кухні. Тим паче, що бачила навколо українців, яким бракувало і рідного дому, і спілкування, і роботи. Водночас вони й викликали в Уляни щире захоплення своєю активністю, креативом і відданістю українським ідеям і культурі. “Ви подивіться, як українці змінили Берлін! Одразу об’єдналися в громадські організації, відкрили бізнеси, проводять заняття з йоги, створили хори та театральні студії. А я захотіла влаштувати для наших людей затишне місце, як прихисток, з кухнею, яку ми пам’ятаємо змалечку”, – розповідає Уляна. Українська кухня “як вдома” і стала головною ідеєю Slava Berlin!
Їжа – це про любов
“Я люблю смачно поїсти сама і готувати теж люблю. І взагалі для мене їжа – це про любов,” – з посмішкою говорить власниця закладу.
Тому і персонал підбирає за нетиповою вимогою. “Щоб добрі були, – посміхається Уляна. – Колектив жіночий, робота важка і дуже часто все – на емоціях, особливо, коли в ресторані повна посадка. Втім у нас склався дуже гарний колектив із теплими стосунками, і відвідувачі це відчувають”. Всі працівниці – біженки. І для Уляни це принципово.
У залі працюють троє офіціанток, ще троє – на кухні, втім всі вони професійної кулінарної освіти не мають. Рестораторка впевнена, що кулінарії можна навчити, а от готувати з любов’ю і щирим серцем – ні.
Сама Уляна теж любить готувати, але здебільшого допомагає у залі, з посмішкою та розмовами обслуговує клієнтів. Вона розповідає про кожну страву із захопленням та любов’ю. Тим паче, що багато страв з меню готують за рецептами її мами. “До слова, вона все життя готувала мені неймовірні десерти, – ділиться Уляна. – Смаки дитинства залишаються з нами на все життя. Отже, коли я чую від відвідувачів, що у нас вони немов повертаються на мамину кухню, відчуваю справжню втіху. Ви ще не куштували наш медовик? І Наполеон не пробували? А деякі кажуть, що за нього душу можна продати!”
Наполеон у Slava Berlin! готують і класичний, і малиновий, а іноді і яблучний є. Заварний крем роблять самі. Але особлива гордість Уляни й захоплення – її наливанки.
Наливанки з іменами
“Це буде просто гріх, якщо ви не спробуєте!” – власниця ресторану миттєво підхоплюється і за пару хвилин вже повертається з двома чарочками. – Вгадайте, з чого наші наливки зроблені!” Перше завдання було надто легким: насичений аромат і смак малини виключив будь-які інші варіанти. А от друга наливка, золотавого кольору неочікувано здивувала. “Буряк?!” – “Так, це хріновуха з буряком, але там і яблуко є!” Уляна посміхається, задоволена, що вкотре вразила поєднанням інгредієнтів.
Наливанок у ресторані близько тридцяти. Ще не всі з них мають назву, але Уляна хоче присвятити кожну одному з українських міст. Малина для неї – це Чернівці й спогади про маленьку сімейну дачу, де вона їла з куща малину, солодку й соковиту. Харків – груша з яблуком, Київ – квіти граната й рожевий перець. А є ще хрін з квітами апельсина, слива з яблуком і корицею, мед з перцем чілі, малина з імбиром… Трояндова наливанка, за якою сумують всі, хто хоч раз її спробував, у барі рідкість. Все через те, що Уляна не завжди може купити для неї особливий сорт з величезними бутонами.
До приготування вигадливих напоїв жінка нікого не підпускає – все робить сама. Бутлі протягом декількох місяців зберігаються у льосі: “Із закрутками на поличках – все, як у бабусі в селі”.
Їдять, ще й нахвалюють
Раніше консервацію не робили – не могли знайти в Берліні ядрений український хрін, духмяні парасольки кропу та листя черешні. В результаті Уляна звернулася по допомогу до бабусі. “А вона мені й каже: “Та піди й нарви!”, – Уляна посміхається. – Ми два дні з дівчатами сміялися, не могли заспокоїтися! Тут у Берліні “піди й нарви” не вийде ж!”
Відтворити “смак дитинства”, в німецькій столиці виявилося непросто. Пробували робити компоти й наливанки зі свіжих фруктів-ягід – не те. Добре, що знайшли гарні заморожені у сусідній Польщі. Маленькі хрумкі й ароматні огірки для закруток теж привозять звідти.
23-річна Софія Домбровська працює офіціанткою у Slava Berlin! вже кілька місяців. Вивчила німецьку, довчила англійську і радо спілкується з відвідувачами кількома мовами. Особливі, до сліз зворушливі моменти у її роботі – це коли німці, які мають одного з батьків з України, кажуть, що замовлена страва схожу на ту, яку їм готували у дитинстві. “Я мало не плачу, – ділиться Софія. – Дуже приємно чути, що ресторан, у якому ти працюєш, нагадує людям дитинство”.
Є й ті німці, які постійно приходять на борщ з пампушками й наливками. “І як їм не набридає те й саме щоразу їсти?” – дивується дівчина. – Але загалом німецькі гості у захваті від нашої кухні. Особливо їм вареники подобаються, а найбільше дивують голубці. Для них дуже незвично, що у капустяне листя загортають фарш з м’яса та рису. Але їдять охоче, ще й нахвалюють!”
Адреса: Slava, Berlin! – Wrangelstr. 43, 10997 Berlin.
(Фото – Нана Морозова/Амаль Берлін Україна)
