Ми продовжуємо писати про цікаві подорожі у Берліні та навколо. Сьогодні – про найменшу громаду у Німеччині із власним трамваєм – Вольтерсдорф. Маленький, старенький, але жвавий – найменший трамвай країни курсує у передмісті Берліна з 60-х років. З любов’ю відреставрований, він везе пасажирів через ліс до крихітного містечка. Тут можна помилуватися озерами, покататися на човні, піднятися на оглядову вежу та випити з Джерела кохання. Дзень-дзелень! Поїхали!
Стара бадьора гвардія
Трамвай №87 скреготить, торохтить, грюкає, а ще й вищить на поворотах. Кожний звук є незвичним для користувачів сучасного муніципального транспорту. А проте звиклі до комфорту пасажири радо подорожують історичним маршрутом. Щороку їх більш як 600 тис.
Вони приїжджають із Берліна на станцію S3 Рансдорф і прямують до кінцевої трамвайного маршруту №87.
В очікування розваги роздивляються розклад. Відправлення – кожні 20 хвилин. Щойно історичний транспорт наближається, люди дістають телефони. Намагаються якнайшвидше зробити вдалий кадр чи відео. На це є 4 хвилини, а потім лунає різкий дзвінок – і найменший трамвай Німеччини рушить своїм звичайним маршрутом через ліс до вольтерсдорфського шлюзу.
У містечку Вольтерсдорфі (Woltersdorf) живе трохи більш як 8,5 тис. мешканців, і це найменше містечко у Німеччині з власним трамваєм. Він з’явився тут у 1913 році, коли Вольтерсдорф став популярним місцем заміського відпочинку серед жителів столиці. Адже до Берліна звідси – всього 30 км. У місцевому депо досі можна побачити перші трамваї. Цікаво, що вони є не тільки експонатами. На свята їх можна навіть орендувати для приватних подій.
А ось №87 родом з часів НДР. Так звані “готвагени”, виробляла компанія Waggonbau Gotha у 60-х. Проте, за нових часів застарілу модель списувати не стали. Турботливо реставрували, замінили оздоблення вагонів і випустили на маршрут. Так замість купи брухту Вольтерсдорф отримав туристичну принаду.
Дорогу у 5,6 км однією колією маленький вагончик долає за 10-15 хвилин. Досить голосно і геть не делікатно. Проте на поворотах, затуляючи вуха від скреготу заліза об залізо, пасажири посміхаються та смішно зойкають. Як-то кажуть: тримайтеся за поручні.
Озерний край
Залишивши позаду 10 зупинок, найменший трамвай Німеччини фінішує біля вольтерсдорфського шлюзу (Woltersdorfer Schleuse). Це теж відоме туристичне місце. Сюди ще з 19 ст. приїжджають, щоб спостерігати за його роботою, стоячи на блакитному мосту над греблею. Вона перегороджує канал між двох озер – Флакензее та Калькзее. Цікаво, що найперший шлюз у цій місцевості побудували ще у середині 16 ст., щоб доставляти вапняк з каменоломень у Рюдерсдорфі для будівництва Берліна та Шпандау. Шлюз переносили й перебудовували ще двічі. Востаннє – у 1882 році. Втім виглядає він, як новий – його відремонтували у 1998-му.
У Вольтерсдорфі три озера, ще є маленьке Бауерзее. Навколо дзеркальних вод – парки з лавами на сонці та у затінку, вздовж берегів – пляжні променади, кафе з морозивом, ресторанчики. А на березі Фланкензее – затишний пивний сад під каштанами від крафтової броварні Schleusenbrauerei. Тут навіть проводять одноденні курси пивоваріння (€11). Більше інформації про Schleusenbrauerei тут.
Щоправда, до опівдня більшість кафе-ресторанів не працюють. Отже, зранку краще пройтися під липами тінистою Штрандпроменаде вздовж Флакензее.
Ошатні дерев’яні та кам’яні будинки з пагорбів милуються озером.
На їхніх воротах та парканах – нехитрі витвори мистецтва. Більшість свідчать про те, що тут живуть озерні мешканці. Образи святих оздоблені мушлями.
А кількаметровий стінопис досить реалістично відтворює вхід у будинок любителя місцевої природи.
Стежка виведе і до приватних причалів, де катери медитують на хвилях в очікуванні господарів. І до станції прокату човнів Spree-Safari. Година на човнику коштує €35, кожна наступна €20. На водному велосипеді – €15, кожна наступна – €12.
На крихітних піщаних пляжах можна скупатися або посидіти на лаві біля води. У затінку приємно милуватися краєвидами й слухати шум хвиль від катерів, що неспішно рухаються тихими водами.
Вода чиста, але вже холоднувата, втім це не заважає дітям із вересками та сміхом плескатися у ній до посинілих губ.
Кава з краєвидом та Джерело кохання
Повертаючись з прогулянки, можна вмоститися на терасі ресторану Flakenseeterrassen. Капучино з видом на озеро коштує €3,1 (з рослинним молоком + €0,5), еспресо – €2,4, чай – €2,2. Безалкогольні коктейлі – до €6, а з алкоголем – до €7,8. Тут можна годинами сидіти у м’якому кріслі під білими парасолями.
Потім рушайте на пошуки Джерела кохання. Його історія і романтична, і сумна. З підніжжя гори Краніхсберг кришталево чиста вода витікала 20 тис. років. У 19 ст. джерело було неймовірно популярним серед туристів. Тому у 1886 році вольфсдорська асоціація з доброустрою оздобила його кам’яним обрамленням, яке реставрували у 1928. Після об’єднання Німеччини тут ще й встановили металеву альтанку, схожу на клітку для птахів.
Про Liebesquelle писали вірші та складали легенди. Вважають, що, випивши з джерела, закохаєшся у першого, кого зустрінеш. Подружні пари пили цю воду, щоб зміцнити стосунки.
Але через зміну клімату та невідповідальне господарювання у 2025 році джерело вичерпалося. Городяни залишили старий витік на згадку, а навпроти, в альтанці, встановили сучасний кран з питною водою з міської мережі. Проте свою популярність пам’ятка не втратила. Ба більше, з 1997 року започаткували новий ритуал. Тим, хто набрав тут воду й доніс її додому, не промовивши ані слова, наступного року пощастить у коханні.
З підніжжя Краніхсберг (104,5 м над рівнем моря) варто ще й піднятися нагору. Тут стоїть дерев’яна оглядова вежа. Кажуть, шлях туди нелегкий – 90 сходинок, але краєвид того вартий. Вежу висотою 18 метрів побудували у 1886 році. Наприкінці Другої Світової вона згоріла, але 1962-го відкрили нову, трохи вищу (25 м). Сьогодні тут працює музей кіноісторії Вольтерсдорфа, де на початку 19 ст. знімали перші німі фільми.
Робота в історичній пекарні для українців
Повертаючись до столиці, зайдіть у ресторан-кафе-кондитерську Knappe. Вона просто через дорогу від кінцевої зупинки трамвая №87. Дітям сподобається морозиво у стаканчиках-звірятках, дорослим – кава й десерти. Наприклад, Windbeutel, відомий нам як профітролі, але дуже великого розміру.
Їх випікають із заварного несолодкого тіста. Коли рум’яна “хмаринка” охолоне, її надрізають збоку і наповнюють вершками (у Knappe – несолодкими), ягодами та подають із морозивом. Коштує цей видатний десерт €6,9. Тільки з вершками без морозива та ягід – €4.
Закладу вже 136 років! У 1888-му пекар Альберт Кнаппе приїхав з Берліна до Вольтерсдорфа і відкрив свою справу. Сьогодні тут працює вже п’яте покоління власників – майстер-кондитер Юлія Кнаппе та її партнер Тіно керують закладом, а діти – майбутнє шосте покоління кулінарів – допомагають у пекарській справі та дегустують солодощі.
Втім, команда Knappe інтернаціональна, і власники хочуть її ще й розширити. Шукають українського пекаря або кондитера. Просять звертатися за телефоном 03362 5163.
Адреса: Ресторан-кафе-кондитерська Knappe – Scheusenstrse 32, 15569 Woltersdorf.
Всі фото авторки.
Найменший трамвай Німеччини – читайте також:
Slava Berlin! – на кулінарній мапі столиці з’явилася ще одна українська точка
Маршрут вихідного дня – Чортова гора: таємничі руїни, шпигуни, тисячі графіті та чудові небокраї
Маршрут вихідного дня: галерея графіті у Берліні просто неба
