Маршрут вихідного дня: галерея графіті у Берліні просто неба

Графіті у Берліні не просто прикрашають місто. Столиця говорить ними зі своїми мешканцями та гостями. Частіше – неохайними написами на парканах вздовж ліній метро. Рідше – визнаними шедеврами стріт-арту (як ото трафарети Бенксі). Буває, що і монументальними стінописами. А іноді – крихітними малюнками з таким глибоким змістом, що подивитися на них люди приїжджають спеціально. Нана Морозова пройшлася однією з графіті-галерей просто неба – вулицею Бюловштрассе, що у Шенеберзі.

(Фреска на стіні одного з будинків на Бюловштрассе. Фото – Нана Морозова)

Берлінський мур, Бенксі та судові справи

Графіті у Берліні усюди. У сонному Фрацезіш-Бухольці, аристократичному Шарлотенбурзі, тусовочному Нойкельні, хіпстерському Кройцберзі та артистичному Мітте. Саме в останньому на вулиці Торштрассе жив молодий Бенксі. На початку 2000-х він залишав свої шедеври переважно в Мітте, Пренцлауер-Берзі та Кройцберзі. Шкода, що більшість його робіт з часом зафарбували або вкрали.

Злет вуличного мистецтва у німецькій столиці припав на початок 90-х. Тільки-но пав Берлінський мур, а його уламки вже перетворилися на рупор людських почуттів. На бетонних полотнах ожили їхні радість, глум та сподівання. З того часу й почалася яскрава історія Берліну як однієї з найвизначніших світових столиць графіті.

Вуличне мистецтво стало своєрідним медіа – миттєво інформує місто про найцікавіші щоденні та історичні події. Художники перетворилися на активістів – вони піднімають малюнки до рівня маніфестів. Графіті можна вважати навіть психотерапевтом столиці: арттерапія через провокацію ставить городянам незручні запитання та закликає суспільство до обговорення болючих проблем.

(Чого нам коштує енергозбереження? Чи на що ладні піти кліматичні активісти заради спільного блага? А може ці люди просто хочуть залишитися у суцільній темряві? Фото – Нана Морозова)

Місто іноді пручається. У травні 2023 року Вищий адміністративний суд (OVG) Берліна-Бранденбурга виніс антимистецьке рішення. Воно примушує власника хостела Happy Go Lucky перефарбувати щільно розмальований фасад будівлі у сірий або бежевий колір.

Банальну будівлю розмалював у 2016 році ірландський художник Дом Браун. Але виявилося, що цим він порушив законодавство. Так графіті у Берліні дозволено робити тільки з дозволу власника нерухомості, але водночас, необхідно враховувати її історичний статус.

(Фасад хостела Happy Go Lucky на Штутгартер-Плац у Берліні-Шарлоттенбурзі, власник якого має зафарбувати його за рішенням суду. Фото – Booking.com)

Графіті-галерея просто неба

Вулиці Бюловштрассе пощастило більше. Її сірі повоєнні будинки, що вишукалися з обох боків вздовж колії метро U2, перетворилися на стіни галереї просто неба.

(Мистецьке вбрання банальних будинків Бюловштрассе. Фото – Нана Морозова)

Малюнки, аплікації, плакати, картини під плексигласом – все говорить з перехожими мовою химерних або впізнаваних образів. Ось кволий бабуїн видирається на телевізійну вежу. Це правда – Кінг-Конги стали дрібніші нині, тож варто уникати завищених очікувань. А там Ісус схилився під тягарем хреста, що складається з пензля та олівця, – художники добровільно йдуть на свою Голгофу, знаючи, що на них чекає вічна слава. А ось тут дівчина вимагає безоплатного вай-фаю – заповітна мрія жителів міста, де за 15 ГБ просять €20.

Можна вишукувати в них глибокий зміст або просто милуватися натхненними портретами, карикатурами чи декоративними зображеннями. До галереї графіті просто неба краще приїхати у сонячний теплий день, щоб не поспішаючи оглянути як очевидні, так і приховані шедеври вуличного мистецтва. І зробити яскраві та вигадливі селфі (куди ж без них!), вибудовуючи власний діалог з містом.

(Можливо всі вони – про власне розуміння свободи. Фото – Нана Морозова)

Гигантський восьминіг, українські графіті та туалет, що не схожий на туалет

Саме заради цього діалогу у 2017 році за адресою Бюловштрассе, 7 відкрили Urban Nation – невеликий, але цікавий і динамічний музей графіті. Його, до речі, вважають першим у світі закладом, що прославляє та вивчає малюнки на стінах.

За шість років фасад будівлі Urban Nation змінив свій вигляд вісім разів. Мотив залежав від того, яку ідею втілювали організатори у виставках. Одного разу з його вікон навіть випустили щупальця гігантського восьминога. Зазвичай, людей у приміщенні небагато, але у дня відкриття чергової експозиції перед дверима музею вишукуються величезні черги.

(Час від часу зображення на фасаді музею змінюють. Все залежить від того, який проєкт рекламує Urban Nation. Фото – Nika Kramer)

Для виставок виділили два нижні поверхи. А на трьох верхніх у квартирах-студіях живуть та працюють 11 стипендіатів резиденції митців “Свіже повітря”. Серед них є й український художник Apl315 з Одеси.

У постійній експозиції музей графіті має й картину відомого в Україні мураліста Олексія Бордусова, він же AEC Interesni Kazki. Його стінописи є не тільки у Києві, як ото “Український Святий Георгій” на Пейзажній алеї. Вражаючими сюрреалістичними сюжетами Бордусова милуються у всьому світі. Мурали та фрески українця є в Іспанії, Італії, Норвегії, США, Мексиці, Кореї…

(Роботи AEC Interesni Kazki були представлені в рамках відкриття Urban Nation Museum у 2017 році. Одна з них є в постійній експозиції й сьогодні. Фото – Нана Морозова)

У середині Urban Nation на відвідувачів чекають не тільки графіті та картини. Тут є і й інсталяції, гобелени, відеопроєкти, скульптури – мобільні, стаціонарні та світлові, а також бібліотека та кінозал. Тут все говорить до глядача – навіть сходи.

(Запитання відвідувачам музею ставлять навіть сходи. Фото – Нана Морозова)

Що вже казати про туалетну кімнату! І вона теж виглядає як частина експозиції. Не одразу здогадаєшся, що рукомийник з баночками рідкого мила в оточенні строкатих стін це звичайний функціональний заклад. Втім, хто знає, може й він задуманий як ще один артоб’єкт? І його завдання не тільки спантеличити, але ще раз показати, наскільки легко ряснобарва мішура може відвернути нашу увагу від простих істин.