Певно, головними висновками виборів до Європарламенту, які відбулися цих вихідних у Німеччині, стали не зростання кількості симпатиків правих популістів і навіть не стрімка втрата владною коаліцією своїх позицій. Карта з результатами голосування вкотре порушила болісне для Німеччини питання: а чи дійсно вона об’єдналася 3 жовтня 1990 року?
Невидима стіна
Якщо подивитися на результати європейських виборів, одразу видно: політично Німеччина розділена на дві частини – причому практично точно за кордоном колишньої НДР і ФРН.
У так званих “західних” федеральних землях практично скрізь перемагає блок ХДС/ХСС (CDU/CSU). Лише у деяких містах – Гамбург, Кіль, Мюнстер, Гайдельберг або Фрайбург – лідирують Зелені. Останніми оплотами СДПН (SPD) залишаються Бремен, Бремерхафен і Херне.
Tagesschau
А ось “східні” федеральні землі практично повністю пофарбовані у блакитний – кольори партії “Альтернатива для Німеччини” (AfD). Винятком став колись також розділений Берлін (але і в ньому є свої нюанси – про це далі) та Потсдам, де більшість голосів отримали Зелені. Крім того, в окрузі Айхсфельд (Тюрингія) перемогу здобув ХДС. Інакше дійсно можна було б вирішити, що ми дивимося на карту Німеччини взірця початку 1989 року.
Хто голосує за AfD
За словами аналітиків, за результатами виборів до Європарламенту AfD остаточно закріпила за собою позицію другої за впливом партії у Німеччині. Хоча праві й суттєво відстають від консерваторів, але випереджають соціал-демократів та лівих лібералів.
“На сході країни AfD – найсильніша партія. Брандмауер, покликаний маргіналізувати її, провалився”, – говорить глава інституту вивчення громадської думки INSA Герман Бінкерт.
Але мова не лише про історично обґрунтований політичний “розкол” – AfD обирає молодь. На цих виборах до Європарламенту вперше дозволили голосувати людям віком від 16 років. Це додало близько 1,4 мільйона виборців. І саме у віковій групі до 24 років AfD така ж популярна (16%), як ХДС/ХСС (17%).
Політологи зазначають: демократичні німецькі партії взагалі не вміють працювати із молоддю – на відміну від AfD. Адже популізм – завжди найпростіший шлях до серця недосвідченого виборця. А ще – апелювання до страхів: війни, кризи, мігрантів тощо. І останнє – ключове.
“Молоді люди не обов’язково ліві прогресивні, але іноді мають антисемітський, расистський світогляд”, – каже експерт із соціальних медіа Мартін Фукс. За його словами, для деяких ХДС є “надто центристським” і “недостатньо націоналістичним”. А саме молодь, на думку депутатки від тієї ж AfD Крістін Андерсон, найбільше “постраждала” від імміграції. Адже частка людей із мігрантським походженням найбільш стрімко зростає на шкільних подвір’ях.
Чорно-зелено-блакитний
Натомість столиця на політичній мапі має вигляд розділеної на три частини. Захід пофарбований у чорний колір (ХДС), центр – у зелений (Зелені), а схід – у блакитний (AfD).
ХДС стала найсильнішою політсилою в округах Райнікендорф, Шпандау та Штегліц-Целендорф . Зелені, хоч і з втратами порівняно з попередніми виборами, перемогли у Панкові, Мітте, Шарлоттенбурзі-Вільмерсдорфі, Фрідріхсхайн-Кройцберзі, Темпельгофі-Шенеберзі та Нойкьольні. AfD попереду в Ліхтенберзі, Марцан-Геллерсдорфі та Трептов-Кепеніку .
І знову – столицею ніби й досі проходить сумнозвісний мур. Лише з тим нюансом, що окремі райони колишнього Східного Берліну протягом останніх десятиліть перетворилися на елітні або принаймні модні.
Політичний поділ Берліна – не лише історичний, спровокований роками окупації, а й економічний. Сьогодні Мітте чи Кройцберг набагато ближчі до Шарлоттенбургу чи навіть мешканців Гамбурга з їхньою культурою “старих грошей”, аніж до Марцана. Так, тих, хто вільно може собі дозволити підвищену оренду та щоденний сніданок в одній зі “своїх” кав’ярень, набагато більше хвилюють питання екології, аніж мігранти.
