У 2022 році Укрпошта майже півторамільйонним накладом випустила серію листівок із зображенням українських міст. Їхня авторка Анна Максименко живе зараз у Бремені. Чи буде ілюстраторка малювати Німеччину і як висловити вдячність без слів, дізнавалася Нана Морозова.
Народжені з вдячності
Коли Анна Максименко з двома синами переїхала в Бремен, майже одразу зареєструвалася як приватний підприємець. Оформити всі папери допомогла німецька сім’я, яка надала житло. “Ми такі спантеличені й пригнічені були, – згадує Анна. – Господарі одразу зрозуміли, що ми потребуємо не тільки затишку і спокою, але й психологічної підтримки. Мови ми не знали, але вони почали потроху, повільно залучати нас до спілкування, запрошували до столу, на сімейні свята. Щоразу старалися показати, що існують маленькі радості, які можуть повернути смак до життя. Так поступово нові друзі передавали нам свою впевненість у тому, що тут не страшно і безпечно”.
Коли чоловік господарки дізнався, що Анна – ілюстраторка, одразу запропонував свій кабінет для роботи. Від орендної плати категорично відмовився. “І ось я маю своє маленьке бюро, де можу працювати”, – каже Максименко.
Ще декілька років тому вона розмістила своє портфоліо на платформі Upwork. На цьому глобальному майданчику можна знайти та запропонувати роботу в IT-сфері: створити для когось чи замовити у спеціаліста в будь-якій країні світу дизайн гри чи проєкту, малюнки, музику тощо. Спеціалізація Анни – ілюстраційне оформлення економічних досліджень та інвестиційних проєктів. “Якщо потрібна термінова робота, я можу і сама пошукати замовників, але зазвичай вони самі до мене приходять. Моє портфоліо вже саме на мене працює, – посміхається молода жінка. – Але зараз хочу, щоб більше було німецьких клієнтів. Це було б дуже приємно.”
Анна вивчає мову вже два роки. Два-три рази на тиждень із викладачем онлайн та самотужки – слухає подкасти та дивиться серіали. “Думаю, В1 у мене вже є, – говорить жінка. – Хоча, на початку я була впевнена, що мені й півроку вистачить! Але мова виявилася набагато важчою, ніж я уявляла. Та й працювати й одночасно вчитися – не просто”.
Втім, для Анни розмовляти й розуміти німецьку – вкрай важливо. Для неї це одна з можливостей подякувати Німеччині. Щоправда, ілюстраторка придумала ще один креативний спосіб – сумку для покупок із написом “Danke/Дякую” у кольорах німецького та українського прапорів. “Я подумала: «Не одна я маю, мабуть, таку саму проблему – висловити вдячність німцям, не знаючи мови». Тепер готую схожий шопер для України, щоб й українці могли подякувати одне одному за підтримку.”
Щасливі зустрічі
Крім ілюстраторки-фрилансерки, Анна Максименко має ще одну роботу. Вона артдиректорка особистого проєкту “Міста України”. І він теж народився з вдячності.
Від початку російської збройної агресії 2014 року до виїзду з України у 2022-му молодій жінці довелося двічі впорядковувати своє життя. Народилася вона у Донецьку, там вчилася й вийшла заміж. Але з початком війни родина вимушена була рятуватися й покинула її рідне місто. Спочатку виїхали до Маріуполя, потім до Миколаєва, де й захотіли осісти назавжди.
“Я людина соціально активна, – говорить Анна Максименко. – Коли ми приїхали до Миколаєва у 2015 році, зустріли людей, які щиро підтримували і в усьому допомагали, бо ми починали все з початку. Тому і я захотіла їм віддячити і зробити щось хороше для міста.” Тоді 30-річна жінка, мама вже двох синів, вирішила балотуватися в депутати. До міськради вона так і не потрапила, але познайомилася з дружиною чоловіка, разом з яким брала участь у виборчих перегонах.
Тепер Олена Вальчук – її віддана партнерка у проєкті “Міста України”, в якому відповідає за зв’язки з постачальниками, пошиття футболок та друк. Перший малюнок у серії присвятили Миколаєву. Потім з’явилися власні малюнки у Харкова, Одеси, Херсона, Дніпра, Києва, Львова, Соледара, Нікополя та Запоріжжя
Жінки вирішили друкувати принти на футболках та сумках-шоперах й започаткувати власний невеликий бізнес. Але почалася війна й проєкт, здавалося, ніколи так і не реалізується.
“Проте, коли пройшов перший шок, ми одразу вирішили запропонувати “Міста України” для листівок Укрпошті, щоб заробити для донатів, – розповідає авторка проєкту. – Ідея сподобалася, і в серпні 2022-го Укрпошта надрукувала 1,4 млн листівок, всі свої роялті я перерахувала на ЗСУ”.
Торт, кавун, “Запорожець”…
Коли ті, хто встиг придбати листівки з зображенням рідних міст, зустрічають Анну в Німеччині, обов’язково дякують. Кольорові поштівки з зображеннями відомих споруд та знакових прикмет Херсона та Одеси люди дарують своїм німецьким знайомим, розказують про історію та особливості місць, де народилися. “Такою і була моя ідея, – зазначає Анна. – Проте я не думала, що втілюватиметься вона саме за таких страшних обставин”.
А ще її часто просять: “Намалюй моє місто”, адже на “карті” проєкту їх тільки 11. “Це не так швидко, – зітхає ілюстраторка. – Здається, все просто – подивився на фото в інтернеті, вибрав церкву та пару пам’ятників і все. Але у мене інший підхід. Міста – це не тільки будинки. Це звичаї їхніх мешканців, традиції, яким багато-багато років. І їх теж потрібно зобразити. Тому на такий малюнок ми витрачаємо інколи кілька місяців. Кожний із них буквально викоханий нашою командою”. Крім Анни, артдиректорки й ілюстраторки, над проєктом працюють ще три дівчини. Асистентка-ілюстраторка Таїсія Архіпова, медіабаєр Ірина Алтухова та Олена Вальчук, яка відповідає за виробництво товарів в Україні.
Анна побувала в багатьох містах, які малювала, але вважає, що цього недостатньо. Мисткиня переконана, що місто треба зрозуміти і відчути набагато глибше. Тому розмовляла з їхніми жителями, слухала спогади, вивчала історію, розпитувала про звички та звичаї мешканців. Не забувала і про ті речі, які надають містам неповторної індивідуальності та миттєвої впізнаваності. Як-то херсонський кавун, маленький “Запорожець” або “Київський торт”.
… і бременські музиканти
Проєкт “Міста України” продовжуватиметься. А ось “Міста Німеччини” тільки починається. І першими, хто одягне футболки та піде на шопінг із сумкою ілюстраторки з України, будуть бременці. У травні вони зможуть купити їх в одному з центральних сувенірних магазинів, який замовив пробну партію.
Вперше Анна зробила і шопер-розмальовку з фарбами та пензликом. У кожного буде вибір: скористатися порадами авторки в інструкції, що додається до комплекту, або обрати на свій смак кольори для знаменитих віслюка, пса, кота та півня, для собору святого Петра, а надто для ключа – ще одного важливого символу Бремена. “Його зображення є не тільки на гербі міста, – пояснює Анна. – Він усюди, куди не кинь оком! Кажуть, що є таке старе прислів’я: «Якщо Гамбург – це ворота світу, то Бремен – ключ до них»”.
Наступним, імовірно, Анна Максименко малюватиме Берлін. Вона була у столиці декілька разів, але приїздила на виставки та ярмарки. Часу, достатнього для прогулянок містом та спостереження за його мешканцями, не було. Сподівається, такий шанс випаде у травні. Друзі з громадської організації GUTEmission запросили її на фестиваль обміну одягом Closing Swap, який відбудеться 11 травня. Докладніше про нього читайте за цим посиланням. А “Малюнки” Анни Максименко можна подивитися тут і тут.
Фото надані героїнею матеріалу.
