Ганна Ілюхіна нині живе з родиною в місті Ашафенбург. За два роки вона не лише вивчила німецьку до гарного рівня, але й вступила до місцевої медичної школи. Володарка титулу “Чемпіонка України з апаратного педикюру” знову сіла за підручники, щоб займатися улюбленою справою, адже у Німеччині для подологів обов’язкова медична освіта. Ганна, мама двох дітей, не спиняється перед труднощами, а шукає способи вирішення складних ситуацій. Їй не вперше доводиться починати життя на новому місці.
Кіоск після салону
Ганна народилася у Донецьку. До 29 років встигла з чоловіком збудувати там будинок, купити авто та відкрити салон. Усі плани зруйнувала російська агресія у 2014-му. Ганна з родиною та 9-річним сином переїхали до Києва.
Столиця зустрічала переселенців з Донбасу не надто гостинно. Державної допомоги не було, благодійних програм теж. Виживай, як можеш. Жінка вагалася – влаштовуватися на роботу до салону чи все ж ризикнути і відкрити власну справу.
“У Донецьку я розвивала подологію, мала свій кабінет, клієнтів, напрацьованих роками. А коли переїхала до Києва – все наново. У мене не вистачало сил та впевненості, щоб продовжувати подологію. Потрібні були великі інвестиції. Тож я пішла найлегшим шляхом – знову стала манікюрницею. Бо так було швидше і простіше почати відразу заробляти”, – згадує Ганна.
Так і з’явився невеликий кіоск на автобусній зупинці під експрес-манікюр.
“Це були складні роки. Після свого дому – орендовані квартири. Емоційне навантаження було таке високе, що буквально руйнувало все навколо. Тобто ми рухалися, але дуже непросто все давалося. Почали псуватися стосунки з чоловіком. Ми майже дійшли до розлучення”, – щиро ділиться жінка.
Парадоксально, але сил їй надавала улюблена справа. Бажання розвиватися було таким великим, що за вісім років їй вдалося відкрити п’ять манікюрних кабінетів, та ще й створити власний бренд косметики для нігтів.
“2021 рік був чудовим – я стала чемпінкою України з апаратного педикюру. Ми справді перезавантажили наші сімейні стосунки. У гармонії народився наш другий синочок, з різницею в 15 років з братом. Я заснувала онлайн-школу для майстрів педикюру і манікюру. Почала викладати – і це мене дуже надихало. Важка праця почала давати свої плоди. Здавалося, що от воно й настало – життя мрії”.
Біженка вдруге
23 лютого 2022-го Ганна з родиною полетіла до Барселони, щоб відсвяткувати рік народження сина. Перші місяці повномасштабної війни прожили в дитячому таборі в Іспанії, потім перебралися до Німеччини. Інформацію, що тут подологами можуть працювати лише люди з медичною освітою, жінка сприйняла не як перепону, а як виклик.
“Я за освітою соціолог. Але жодного дня не працювала за цією професією. У мене 21 рік досвіду саме в галузі манікюру та педикюру. Тож Німеччина – це дуже крутий шанс. Після навчання я зможу вивести свою улюблену справу на європейській рівень”.
Поки жінка чекала на місце на безкоштовних мовних курсах, сама дійшла до рівня В1. Для вступної кампанії до медшколи їй бракувало кількох місяців, щоб завершити В2. Ганна вмовила приймальну комісію зробити виняток – і екзаменатори погодилися прийняти її на навчання без сертифіката про мову. Проте представниця Джобцентру була іншої думки.
“Уявіть мій розпач, коли я про все домовилася – і раптом бераторка каже: “Ні!” Вона вважала, що спеціальність подолога не потрібна Німеччині і вчитися на двох курсах одночасно нереально. Я розплакалася просто в її кабінеті. І коли йшла додому, ридала, як дитина – мій план провалився”.
Але жінка вирішила не здаватися. Знайомі написали великий лист з аргументацією, чому Ганні так важливо вступити на навчання саме цього року, – і переконали чиновницю.
Мама може все!
Спершу навчання давалося дуже складно. Жінка зізнається, що погано розуміла і викладачів, і студентів, проте поступово втягнулася. Розповідає: мотиватором виступив син.
“Спершу мені самій здавалося, що це щось нереальне – вивчити мову до В2 та три роки навчатися медичній спеціальності у 38. Але я думаю про майбутнє своїх дітей. Я розумію, що маю бути для них зразком. Мама може все, і навіть нереальне!”, – з гордістю говорить жінка.
Ганна вчиться на заочному і вже працює в подологічному праксисі. Її запросили на роботу одразу. В неї повірили і купили необхідне обладнання. Жінка працює в чудовому кабінеті, про який можна лише мріяти.
А ще в Україні вона запатентувала і організувала виробництво космецевтичної сироватки для нігтів: “Я повернулася до свого бренду. Розробила дійсно якісний продукт, який допомагає пацієнтам. Там дуже дорогі інгредієнти, проте доступна ціна. Я вирішила: нехай я буду менше заробляти. Допомагати людям – це девіз мого життя!”.
Жінка, яка має план
Попри всі складнощі, Німеччина жінці дуже імпонує: “Тут мало корупції і професії обирають не за зарплатою, а за інтересом. І фахівець, який любить свою справу, може заробляти, як чиновник. Я трудяга, звикала жити за графіком, тому легко знаходжу спільну мову з місцевими. Мені подобається ввічливе спілкування, але завжди дотримується етика і приватні кордони”.
Ганна Ілюхіна переконана, що потрібно робити в житті те, що справді подобається. Вона продовжує активно вести інстаграм, де надає фахові поради. І сміливо мріє. У неї є план: отримати патент на свою сироватку ще й в Німеччині.
“Страшно коли в тебе все є і ти боїшся втрат. А нам вже нікуди діватися. Ламаються всі нейронні звʼязки в голові і мозок починає працювати швидше. Нічого ж втрачати, немає страху. Щоправда, другий переїзд дався значно важче. Бо мова, і доводиться вчити багато предметів, здавати заліки, а це стрес. Але я вже зараз відчуваю, що отримаю більше, ніж уявляла. І це не про гроші, це інтелектуальне задоволення. Розвивається мій мозок, моя душа. Це лиш початок моєї нової карʼєри…”
Дивіться також історію Ганни Ілюхіної у проєкті European People Media “Історії успіху українців в Німеччині”.
Читайте також історію медсестри Марії Брусової: “Мені відмовили в чотирьох місяцх з п’яти. Ні, це не привід складати лапки”.
