Зимові свята вже минули, але на балконах, вікнах, у декорі магазинів, церков та офісів продовжують яскраво світити багатопроменеві різдвяні зірки. Вони чудово гармонують з іншими різдвяними прикрасами та свічками, але і самі по собі мають гарний вигляд протягом усього року. Чому їх досі не прибрали на горища та у підвали, де навчають складати та за що німці так люблять моравські (гернгутські) зірки, розбиралася Дарка Горова.
Об’ємну багатопроменеву зірку, що символізує Вифлеємську, називають моравською – від назви релігійної громади моравських братів із міста Гернгут (гернгутерів). Власне, місто теж назвали за девізом цього ордену: “unter des Herrn Hut” і “für den Herrn auf der Hut” (“під Божим захистом” і “на варті в ім’я Бога”).
Раніше поки гернгутери-батьки провадили місіонерську діяльність, їхні діти навчалися у школах-інтернатах. Різдвяними зірками прикрашали школи: м’яке світло викликало у дітей почуття захищеності та свята, допомагало легше пережити розлуку з рідними. Уже дорослими випускники інтернатів їхали в далекі країни з релігійними місіями й везли з собою, зокрема, і традицію виготовлення різдвяних зірок. Тому сьогодні цей святковий декор можна побачити в Південній Африці, Канаді, США.
Вперше моравську зірку виготовили у 19 ст. у школі для хлопчиків у містечку Ніски поблизу Дрездена. За переказом, її створив вчитель математики, щоб наочно проілюструвати навчальний матеріал. Адже зірка – це багатогранник, до кожної грані якого приклеєна піраміда. Класична прикраса має 25 променів, 17 з яких у розрізі утворюють чотирикутник, а вісім – трикутник. Також довжина променів зірки відповідає її діаметру.
Наприкінці 19 ст. гернгутери налагодили комерційне виробництво та продаж моравських зірок. Спершу в книжковому магазині Пітера Хендріка Вербека в Гернгуті почали продавати вирізні шаблони для виготовлення різдвяних прикрас, які кріпилися на металевий каркас. А згодом Вербек запатентував порожнисту модель. Перші зірки освітлювалися зсередини лампами на ріпаковій олії, згодом – на газу, а ще пізніше – електричними лампами. Сьогодні гернгутські зірки виготовляють не з паперу, а із пластику.
Масове розповсюдження моравських зірок почалося з 1968 року, коли в Гернгуті збудували фабрику цих прикрас. Зараз власником прав на їхню назву та форму є фірма Herrnhuter Sterne GmbH. Її заснували під егідою моравської церкви.
З 2002 року на фабриці працює демонстраційна майстерня – там цілорічно проводять безкоштовні екскурсії. Відвідувачам пропонують переглянути виставку та фільм про історію моравської церкви та гернгутських зірок, а також ознайомитися з процесом їх виготовлення і спробувати зробити прикрасу самостійно. Майстрині фабрики виготовляють різдвяні зірки різних кольорів і розмірів, від гігантських до мініатюрних. Наприклад, створити з паперу крихітну зірку розміром 10 см – складна й делікатна робота, що вимагає твердої руки та використання пінцета.
“Моравська зірка перетворилася на цілорічний продукт”, – цитує Die Welt Єнса Рупперта, менеджера з продажу фабрики в Гернгуті, де вже 125 років їх виготовляють. – “Дедалі більше людей вішають зірку перед першим Адвентом або взагалі не прибирають її увесь рік”.
Компанія цьому певним чином сприяла. Наприклад, у 2004 році вона презентувала зелені та блакитні літні зірки з пластику діаметром 40 см для садів і терас. Щороку на фабриці в Гернгуті виготовляють 750 тис. зірок. У асортименті – 70 різновидів прикрас різних кольорів та розмірів, виготовлених із різних матеріалів. Десять років тому складські та виробничі потужності збільшили в кілька разів, також постійно запрошують на роботу нових співробітників.
Сайт фабрики з описом її історії та інформацією про час роботи.
Читайте також:
Дозвольте заколядувати: берлінський гурт Leleka презентував альбом різдвяних пісень
Пластуни Німеччини отримали Вифлеємський вогонь миру
Щоденний сюрприз: німецька традиція відкривати адвент-календарі
Свято наближається: шукаємо світ Гаррі Поттера в Берліні
ФОТОФАКТ: Віряни Православної церкви України в Берліні відзначили Водохреще