Ольга Лисак у Німеччині вже близько 20 років. Нині вона керує німецьким офісом Lemberg Solutions у Гамбурзі, яка надає IT-послуги для європейських та американських компаній. А протягом останнього року ще й організовує заняття для українських дітей, на яких вони вчаться програмувати роботів, знайомляться зі штучним інтелектом та відвідують офіс Google.
Спершу німецький офіс, у якому працює Ольга, вирішив допомагати дорослим утікачам від війни, які зберегли свою віддалену роботу в Україні. “Ми знаходимося у Digital Hub Logistics – хабі, де багато різних компаній усередині. І коли почалося повномасштабне вторгнення, з’явилася ідея надавати українцям безкоштовні місця для роботи. Скажімо, людина приїхала до Німеччини, її поселили у готель чи контейнер, де немає умов для роботи. Тому ми за допомогою онлайн-платформи скоординували німецькі компанії, які мали вільні робочі столи, та українців, які шукають, де у Гамбурзі можна безкоштовно попрацювати”, – розповідає жінка.
Запит на організацію цікавого дозвілля для дітей вона побачила у групах українців у соцмережах – багато мам шукали додаткові позашкільні можливості для малечі. Створити ІТ-курси було найлогічнішим, адже сама працює у цій сфері.
Ольга зізнається: вважає, що цифрова освіта в Німеччині суттєво відстає від української – і шкільна, і позашкільна. Тож для втілення ідеї шукала однодумців – і знайшла у гамбурзькій Hacker School. Ця школа вже кілька років організовує позашкільні та шкільні майстеркласи та гостьові лекції ІТ-інженерів, знайомлячи німецьких дітей із новими технологіями.
“Ми зустрілися з керівницею Hacker School Юлією Фройденберг на одній із конференцій у Гамбурзі. І я кажу: є великий попит, було б класно щось зробити. І ми буквально за п’ять хвилин вирішили, що Hacker School надасть нам комп’ютери та мікробіти”, – згадує Ольга.
Першим викладачем курсів для маленьких українців зголосився спільний знайомий Ольги та Юлії Борис – за умови, що хтось перекладатиме. Чоловік також працює в ІТ та займається “Інтернетом речей” (Internet of things). Власне, це те, що і могло зацікавити дітей. Простими словами, вони могли дізнатися, як завдяки написаному коду змусити робота рухатися.
На першому занятті діти будували автоматичний паркувальний асистент. Тобто пристрій, який чіплявся до авто та вимірював відстань до сусідньої машини. Випробування проводили просто на місці: чи дійсно “розробка” пікає, допомагаючи власнику не наїхати на сусідню машину.
Діти були у великому захопленні від майстеркласу. Втім, потрібні були й інші викладачі – і тут знайшлася українка Наталя. Жінка сама вимушена втікачка від війни. В Україні мала власну ІТ-школу при Херсонському університеті – щоправда, для більш дорослих дітей. Згодом до викладання вже Наталя підтягнула свого чоловіка, який також має багато досвіду роботи із “інтернетом речей”. Проводити заняття для дітей зголосилися також подруга Ольги, яка займається розробкою програмного забезпечення, та програміст Павло, який просто побачив оголошення про школу в соцмережах.
“Викладачі якось самі потягнулися. А потім мені написала Настя з Inovex – це ще одна IT-компанія в Гамбургу. Вони мають такі машинки, які можна за допомогою комп’ютера запрограмувати та робити з ними різні гарні штуки. Наприклад, можна “навчити” їх оминати перешкоди. Так ми зробили там виїзний урок школи”, – розповідає Ольга.
Зазвичай заняття для дітей проводять близько двох разів на місяць у гамбурзькому промислово-технічному парку Tempowerk. Проте приміщення там досить невелике, розраховане лише на десятьох дітей – на жаль, не всі охочі встигають записатися. Заняття відбуваються суботами, їхня тривалість – близько шести годин із перервою на обід, який також забезпечують. Тематично уроки між собою не пов’язані – такою була, зокрема, і вимога Hacker School, аби за наявних ресурсів дати можливість долучитися якомога більшій кількості дітей.
“Дітям, які до нас частіше ходять, вже цікавіше піти подивитися, який вигляд у Німеччині мають реальні ІТ-компанії. Тож ми вже двічі були в Inovex. Крім того, я завжди намагаюся заохотити колег з інших компаній провести заняття для української малечі – і врешті мені вдалося переконати запросити співробітників офісу Google нас до себе у їхню “майстерню майбутнього”, – розповідає Ольга.
Зрештою вона змогла домовитися про те, що українських дітей тут прийматимуть раз на місяць. Крім того, Google провів додатковий тренінг і для викладачів, аби ті могли допомагати проводити уроки у їхній “майстерні майбутнього” українською.
Здебільшого курси заточені під дітей 11-16 років – це пов’язано із тим, що діти на них роблять більш складні речі: горщики для квітів із автополивом, автоматичні годівнички для птахів, сигналізаційні установки типу SmartHome. Проте на виїзні майстеркласи беруть і дітей 9-12 років – все залежить від теми самого заняття. Крім того, в офісі Google хотіли, аби до курсів долучили якомога більше дівчат.
Ольга відзначає: “Я сама помічаю, що коли ми знижуємо вікові вимоги до 9 років, приходить більше дівчаток. Схоже, у цьому віці вони набагато відкритіші до ІТ. Я б навіть сказала, що дівчата іноді роблять більш креативні речі, ніж хлопці. Якщо говорити про старший вік, то приходить більше хлопців. Можливо, просто у маленьких дітей та їхніх батьків не так багато стереотипів”.
Крім іншого, діти отримують можливість побачити гамбурзькі технологічні компанії зсередини. Так, їхні німецькі однолітки мають змогу сходити на роботу до своїх батьків у рамках тематичних днів. Звісно, українські підлітки такої можливості дещо позбавлені – батьки й самі часто досі недостатньо інтегровані в економічну систему.
Попит на кожне заняття – величезний, місця бронюють протягом години-двох від розміщення оголошення. За словами Ольги, можна організовувати й значно більше майстеркласів – утім, окрім людського ресурсу, потрібне ще й додаткове фінансування, бо нині все тримається до великої міри на волонтерських засадах.
“Коли ми проводили заняття у Google, 11-річний хлопчик ходив серед співробітників і запитував, що йому потрібно зробити, аби тут працювати. Звісно, вони відповіли: “Спочатку – закінчити школу”, – сміється Ольга. І додає: саме такі речі показують дітям, що немає нічого неможливого. Хочеш запрограмувати робота – запрограмуй; працювати зі штучним інтелектом – працюй; зробити кар’єру у Google – роби.
