Фото – Віра Думке

Українці організували “сліпий” перформанс у Дрезденській опері

Перформанс із читання, живої музики та фотовиставки відбувся у Дрезденському оперному театрі з ініціативи українців. Концепцію заходу розробили лікарка та письменниця Ірина Фінгерова з Одеси разом із Софією Паламар, мецо-сопраністкою зі Львова, яка зараз працює у Саксонській державній опері.

Текст перформансу Ірини Фінгерової базується на особистому досвіді її пацієнтів з України та обертається навколо материнства та самоідентифікації під час війни. Авторка намагається знайти болісний баланс між новою та старою Батьківщиною та міркує, чи можна втиснути своє життя у дві валізи й разом із тим удавати, нібито все гаразд. Співачка Софія Паламар супроводжувала читання українським співом.

Квитки майже одразу розкупили, ми навіть не встигли зробити рекламу. Хоча вистава проходила німецькою”, – розповіла на сторінці у фейсбуці Ірина Фінгерова. За її словами, репетиції розпочали лише за три дні до прем’єри, адже час для вистави обрали спонтанно (зазвичай події в німецьких театрах планують на 2-3 роки наперед).

“Головний драматург прийшов на нашу першу репетицію. Просидів дві години. А потім сказав: “Ваша вистава – це метафора того як ви, українці, себе позиціюєте. Була лише одна щілина у завантаженому графіку – і ви в неї ринули, як вода. І знайшли собі достатньо місця. Ніхто ж не працює в такому ритмі! А ви працюєте. І все у вас виходить!”, – поділилася Фінгерова. 

Під час вистави відвідувачів попросили надягнути пов’язки на очі – для посилення ефекту від почутого. А опісля присутніх запросили взяти участь у дискусії, а також оглянути виставку з фотографіями утікачів від війни з Лівії, Сирії, Балкан та України авторства фотографки Віри Думке з Харкова. 

За словами організаторів, деякі слухачі плакали від почутого і майже всі залишилися на дискусію опісля. На заході зібрали понад €2 тис. пожертв, за ці гроші планують купити медичне обладнання для Українського координаційного центру.

“Один чоловік сказав під час дискусії: “Мені було складно із зав’язаними очима – ніби в мене обмежені можливості”. А я йому відповіла: “Так і треба було! Я цього і прагнула. Щоб ви відчули, як більше не орієнтуєтеся у просторі. І як це лякає. Саме це протягом довгого часу відчувають вимушені переселенці”, – згадує Ірина Фінгерова.

Всі фото – Віра Думке.

Читайте також:

Директорка Українського інституту в Берліні Катерина Рітц-Ракул: “Україні не допомагали, бо німці просто не знали, хто ми такі”

Вчитель фізики з Києва співає в Боннській опері

Німець Рональд Вендлінг щотижня пікетує російське посольство

Інтерв’ю з українською стріт-художницею Пташкою Сомарі, яка створює мурали в Німеччині

Amal, Berlin!
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.