У ніч на 18 жовтня в Берліні двоє невідомих кинули два коктейлі Молотова у бік синагоги. За повідомленням поліції, пляшки розбилися на тротуарі, підпалу вдалось уникнути. Постраждалих немає, однак і зловмисники зникли.
За кілька годин до цього у центрі столиці ФРН відбулися стихійні пропалестинські акції. Люди вийшли на вулиці у відповідь на обстріл лікарні у Газі із сотнями загиблих. Протест супроводжували відверто антиізраїльські гасла та сутички із поліцією – по правоохоронцях запускали піротехніку та каміння.
Вже майже два тижні у Німеччині, яка не є стороною конфлікту, триває дискусія: як зберегти право на протест і запобігти розпалюванню антисемітизму?
Офіційна позиція ФРН
Історичний контекст однозначної та беззаперечної підтримки Німеччиною Ізраїлю зрозумілий: німці завинили перед євреями. Це не питання геополітики, ролі Берліна у Європейському Союзі чи будь-якої іншої залученості – в першу чергу, це питання історичної провини. “Кожен, хто живе в Німеччині, повинен знати про ці особливі відносини з Ізраїлем”, – наголошує федеральний президент Франк-Вальтер Штайнмаєр.
Німецький канцлер Олаф Шольц – перший глава уряду, який прилетів до Тель-Авіва після терористичної атаки ХАМАС. Так само він – один з перших топполітиків, хто без дипломатичних формулювань чітко висловив свою позицію щодо антиізраїльських акцій.
“Ми не потерпимо, щоб тут, на наших вулицях прославляли огидні атаки проти Ізраїлю”. Вустами канцлера німецька демократія з усім її лібералізмом та соціальними програмами для біженців нагадує, чиї це вулиці та за чиїми законами на них живуть.
“Кожен, хто прославляє злочини ХАМАС або використовує його символіку, підлягає кримінальному переслідуванню. Кожен, хто виправдовує вбивства або закликає до злочинних дій, підлягає кримінальному переслідуванню. Кожен, хто спалює ізраїльські прапори, підлягає кримінальному переслідуванню”, – пізніше, під час виступу у Бундестазі проголошує Шольц. Фактично підтверджуючи нульову терпимість Німеччини до будь-яких проявів антисемітизму.
Варто зауважити, що Німеччина лише частково визнала Палестину – і неодноразово офіційно наголошувала на дотриманні принципу “двох держав для двох народів”. Проте роками була одним з головних донорів палестинських територій – і аби зупинити будь-яке фінансування навіть гуманітарних проєктів бюрократичному Берліну знадобився лише один день.
Де межа між свободою одних і безпекою інших
Чимало учасників пропалестинських акцій апелюють до тої самої демократії, обличчям якої є Німеччина. А саме права на свободу думок, поглядів та їхнього висловлення. Але чи є “святкове” роздавання окремими громадянами солодощів на честь нападу на Ізраїль у Нойкьольні проявом свободи поглядів та висловлювань? І чи є ухвалена після цього заборона на проведення будь-яких пропалестинських акцій у Берліні порушенням права на мирний протест?
13 жовтня ХАМАС оголосив днем “всесвітніх єврейських погромів” – саме в цей день у низці німецьких міст мали місце пропалестинські акції. Один з таких несанкціонованих протестів відбувся у Гамбурзі. Сотню мітингарів супроводжували 800 правоохоронців – із водометами та БТРами, які не довелося застосовувати. І перекладачами для фіксування правопорушень. Бо, як зауважив очільник місцевої поліції, справа не у мітингу – справа у гаслах, з якими на нього виходять.
Глава відомства із захисту конституції Тюрингії Штефан Крамер заявив, що деякі палестинці відкрито закликають до повторення “Кришталевої ночі” – скоординованих атак на євреїв у нацистській Німеччині. Крамер припускає, що зрештою усі мусульмани та мігранти в майбутньому будуть притягнуті до спільної відповідальності, а отже і рівень ксенофобії щодо них зростатиме.
Антисемітизм: двох думок не буває
“Ці люди не поділяють наших цінностей, тому їм просто не місце в нашій країні”, – коментує події у Нойкьольні генеральний секретар ліберальної Вільної демократичної партії Біджан Джір-Сарай. І закликає враховувати це під час надання дозволів на роботу. Питання заборони “Самідун”, головних симпатиків ХАМАС і організаторів пропалестинських мітингів у Німеччині, порушують вже Зелені – і це одностайно підтримують усі політсили.
“Ми продовжимо використовувати усі законні засоби проти екстремістів та жорстоких злочинців, які розповсюджують страх та ненависть до євреїв”, – обіцяє очільниця Міністерства внутрішніх справ, представниця соціал-демократів Ненсі Фейзер.
У ХДС/ХСС навіть хочуть зробити прихильність до Ізраїлю умовою натуралізації. “Настав час, щоб претенденти на німецьке громадянство взяли на себе недвозначне зобов’язання підтримувати право держави Ізраїль на існування. Ця прихильність повинна бути закріплена в законі про громадянство”, – заявляє секретар парламентської групи Торстен Фрай.
Політсила також виступає проти того, аби ФРН приймала біженців з Сектору Гази. За заявою її представників, долею палестинців в першу чергу мають опікуватися сусідні арабські країни – так само, “як Європейський Союз піклується про біженців з України”.
“Ми вимагаємо від Відомства федерального канцлера чіткої заяви про те, що Німеччина більше не прийматиме мігрантів із Гази та Близького Сходу”, – цілком передбачувані слова для представника “Альтернативи для Німеччини”. “Двох думок не буває”, – говорить спів очільник праворадикалів Тіно Хрупалла.
Позиція щодо антисемітизму – певно, єдине, що об’єднує сьогодні усі німецькі політсили. Двох думок дійсно немає.
