Пані Ірина Тибінка вже три роки працює у Гамбурзі генеральним консулом України – до цього вона обіймала посаду радника-посланника посольства у Берліні. В її зоні відповідальності – чотири федеральні землі: Бремен, Нижня Саксонія, Шлезвіґ-Гольштайн і власне сам Гамбург.
“Це нам подарували. Просто залишили на сходах біля будівлі”, – пані Ірина влаштовує коротку екскурсію своїм кабінетом і бере до рук камінчик із картиною “Русскій воєнний корабль”. “Тепер багатьом показую, пояснюю, що взагалі означає цей жест”, – кладе сувенір на місце, поруч із вазою з бавовною. Поруч – портрет Шевченка, подяки від військових підрозділів та бібліотека, більша частина якої – книжки про Україну.
“Не знаю, я чи хтось із моїх заступників – після нашої перемоги обов’язково проведемо виставку усіх цих символів та подарунків, які ми отримали на знак солідарності з Україною”, – говорить вона. Про майбутнє та теперішнє українців у Німеччині, підтримку та перепони – говорили із пані генеральним консулом України у Гамбурзі.
Робота консульства і чому виникають проблеми із термінами на прийом
– Якщо порівнювати кількість українців у вашому консульському окрузі до лютого 2022-го і зараз, про які цифри йдеться?
– На дату повномасштабного вторгнення у чотирьох федеральних землях, за які відповідає наше Генеральне консульство, було зареєстровано близько 22 тис. українців. Зараз ми орієнтуємося на цифру у 250 тис. Відповідно, ви можете уявити, як це вплинуло на нашу консульську роботу – і якісно, і кількісно.
– А штат у вас при цьому збільшився?
– Так, на одного співробітника. За логікою і звичайними математичними розрахунками, звісно, він мав би збільшитися у ті ж 10 разів. Це, своєю чергою, потребувало б розширення службового приміщення. Але ми чудово розуміємо, що це все вимагає додаткового державного фінансування. Також зрозуміло, що зараз кошти потрібно направляти на інші напрями, передусім на посилення обороноздатності країни. Тому ми вдячні і за таке зміцнення нашої команди.
Реагуючи на нову ситуацію, ми збільшили кількість годин консульського прийому: від 16 на тиждень до 40. Якщо говорити про людиногодини, які йдуть лише на прийом громадян, то ще більше: з 48 годин до 140 годин Окрім роботи із громадянами усі консульські працівники залучені й до інших завдань: комунікування з українськими та німецькими органами влади, відповіді на запити та листи, інформаційна робота, залучення гуманітарної допомоги – все це відбувається у позаприймальний час. І я вдячна своїм колегам за розуміння, що це величезне навантаження – наша лінія фронту, і ми тримаємо оборону.
– Якщо говорити про звернення громадян до консульства, про що йдеться в першу чергу? Документи?
– Звичайно. Тому що багато хто приїхав сюди лише з внутрішнім паспортом, у якому навіть імені та прізвища, написаних латиницею, немає. І перший час ми видавали довідку, де вказувалися персональні дані громадянина латиницею. Суто щоб люди змогли працювати з німецькими органами влади, отримати дозвіл на проживання, соціальну допомогу та медичне страхування. Було видано десятки тисяч таких довідок.
Потенційно це усі ті, хто звернувся чи ще звернеться щодо оформлення нового закордонного паспорта.
Є і приємне: дуже багато новонароджених, тож звертаються для реєстрації дитини громадянином України. Побільшало пар, які хочуть зареєструвати шлюб саме у консульській установі.
З’явилося багато послуг, які консульські установи до лютого 2022 року не надавали – зокрема продовження терміну дії закордонного паспорта, внесення відомостей про дітей у документи батьків, отримання повторних свідоцтв реєстрації актів громадянського стану.
– А немає потреби завести те саме ДП “Документ” у Гамбург, щоб розвантажити консульство?
– У цьому немає сенсу, адже пропускна здатність філій у Берліні та Кельні зараз більша за кількість звернень. Так, для мешканців півночі це не цілком зручно – потрібно витрачатися додатково на проїзд. Але слід розуміти: зараз на території іноземної держави працюють органи, які за своїм функціональним обов’язком повинні працювати виключно на території України. Німеччина на це погодилася – і ми маємо бути за це вдячними.
– Але, судячи з коментарів у групах українців, потрапити до вас на прийом не так просто.
– Пояснення цьому я вже окреслила – значно більший попит з боку громадян у порівнянні з можливістю установи їх прийняти. До речі, ДП “Документ” суттєво допоміг перейти найгострішу фазу, адже зараз закордонний паспорт у них можна оформити у зручний для себе час.
Є інша проблема, яка стосується всіх консульських установ України в державах, де опинилося багато шукачів захисту. Певні “добродії” вирішили на потребах громадян заробляти гроші. Вони за допомогою спеціально прописаних програм “ловлять” слоти для запису на консульський прийом, як тільки вони стають доступними – і потім продають їх. Мабуть, не всі спіймані слоти цим шахраям вдається продати, бо бувають дні, коли система показує повністю заповнений розклад, але фактично зі 100% “зареєстрованих” відвідувачів може не прийти десь до третини. Інша обставина, яка теж може пояснити таке явище, це коли громадяни, які самі зареєструвалися, вирішили з якихось причин не звертатися у визначений час до консульства, але не скасували свій слот. Тому ми постійно звертаємося до громадян виявляти свідомість та відповідальність і, по-перше, не вестися на пропозиції злодіїв та цим самим не підігрівати їхню жадобу, по-друге, вивільняти непотрібні їм слоти для своїх співвітчизників. Ми зі своїх сторінок наголошуємо: між Генеральним консульством та громадянином не повинно бути ніяких посередників. Якщо ви не купуватимете слоти, не буде і пропозицій їхнього продажу.
Зараз спостерігається ще одна тенденція – люди реєструються на отримання будь-якої консульської дії, а згодом дивуються, чому їм не надають ту послугу, яка їм потрібна. Приміром, у громадянина наявний запис на оформлення паспорта, а необхідно стати на консульський облік. Тобто відсутнє розуміння, що це зовсім інша ділянка роботи, за яку може відповідати інший працівник, який приймає у цей час громадян, які мають до нього запис.
Тому ще одне постійне прохання до українців: бути уважними і виявляти повагу як до себе, так і до працівників консульських установ. Вони працюють для вас і прагнуть вам допомогти. Але й з вашого боку потрібна взаємодія, а це означає приходити на призначений вам час вчасно і підготовленим, тобто з повним пакетом необхідних документів.
Чому українських дітей забирають з родин та чи повертатимуть з Німеччини ухилянтів
– Я у вас одразу запитаю у цьому ж контексті: українці часто стають фігурантами кримінальних справ у Німеччині? До вас звертаються правоохоронні органи?
– Згідно з Віденськими конвенціями, вони зобов’язані інформувати нас про затримання громадян України. Ми отримуємо такі повідомлення, але без деталей справ. Я зі свого боку запитувала про це у МВС усіх чотирьох земель – і у кожному з них підтвердили мені, що проблем надзвичайного характеру у зв’язку зі збільшенням кількості громадян України на території Німеччини немає. Навпаки всі відзначають, що з українцями проблем немає. Є, звичайно, поодинокі випадки, але про якусь тенденцію не йдеться.
– А щодо випадків, коли українці стають жертвами? Наприклад, торгівлі людьми чи трудової експлуатації.
– За весь час мого перебування на посаді не було жодної справи щодо торгівлі людьми. Що стосується проблем із працевлаштуванням чи, скажімо так, нелегальної праці, то тут в першу чергу громадянам потрібно бути юридично обізнаними, знати свої права та обов’язки. І вирішувати, яким шляхом і на які ризики вони йдуть. Звичайно, такі справи є, але їх вирішують у судах.
– Є інше болюче питання – вилучення дітей з українських родин. Що з цим?
– Просто так дітей ніхто ніколи не забирає. Завжди є причина, обґрунтована поведінкою батьків і німецьким законодавством. До нас звертаються з такими справами. Ми як консульство просимо югендамт або соціальні органи пояснити ситуацію. Деколи вдається все вирішити мирно – особливо коли батьки визнають свою провину та йдуть на співпрацю.
Мати, яка приходить зі спиртним на дитячий майданчик або кричить чи дає привселюдно ляпаса своїй дитині – німці це не толерують і самі звертаються до югендамту. І звичайно, обов’язкове відвідування школи. Будь-яка відсутність дитини має бути обґрунтована документально, а не “сьогодні моя дитина йде до школи, а завтра – не йде”.
– Я не можу не відзначити, що за останній рік кількість чоловіків-українців явно призовного віку збільшилася. І в Україні нині говорять про те, щоб повертати їх. Чи мають консульські установи нині такий інструментарій?
– Ні. І нині складно собі уявляю, яким чином це може бути здійснено. Наразі, якщо чоловік призовного віку до нас звертається щодо постановки на консульський облік, ми інформуємо про це за місцем його військового обліку.
За чинною постановою Кабміну ми маємо сприяти поверненню військовозобов’язаних до України. Але яким чином – поки що відповіді на це не знайшли. Тому я дуже сподіваюся, що поруч з такими нормами будуть також розроблені механізми їхньої реалізації. Забігаючи наперед, думаю, це все ж має бути двостороння міждержавна угода, щоб до цього процесу долучалася країна перебування. Інших шляхів я нині не бачу.
Тимчасовий захист та ставлення німецького суспільства до українців
– Наступного березня закінчується дія 24-го параграфу. Вам вже відомо, чи його продовжуватимуть і яким чином?
– Зараз вирішують не, чи буде подовжений тимчасовий захист, а яким чином це продовження відбуватиметься. Так, буде – скоріше за все, до березня 2025 року. Над тим, як вирішити це технічно, вже активно працюють і в Брюсселі, і на рівні країн, і на рівні земель. Бо, якщо усі шукачі захисту одночасно звернуться до Ausländerbehörde, це може призвести до катаклізму.
– Але цей тимчасовий захист не може бути довшим за три роки. Тоді що на нас чекає після березня 25-го?
– Звичайно, ми усі сподіваємося, що Україна здобуде перемогу раніше. І громадяни зможуть взяти активну участь у відбудові рідної країни. Проте не сумніваюся, що і на це питання в ЄС намагаються зараз знайти відповідь.
– Німеччина нині змінює своє законодавство щодо громадянства, зокрема спрощує процедуру його набуття іноземцями. У вас як у Генерального консула немає побоювань, що якщо війна триватиме ще кілька років, багато з українців захочуть скористатися можливістю отримати німецький паспорт?
– Побоювання справі не допоможуть, потрібно реально аналізувати ситуацію і намагатися їй зарадити. Зрозуміло, що людей вирвали з їхнього середовища, з їхньої зони комфорту – і вони намагаються створити цей комфорт тут. І це, до речі, відзначають німецькі органи влади: бажання українців вчити мову, визнавати дипломи, шукати роботу. З іншого боку, є люди, які себе тут не знайшли, не шукають – і просто чекають нагоди повернутися до України. Кожен обиратиме найкращий для себе і своєї сім’ї шлях.
Але мені б хотілося вірити, що ми як українці і як держава Україна знайдемо сили та можливості, щоб максимальна кількість людей повернулася. Я сподіваюся, що всі ці руки та голови “всмокчуть”, як ті губки, найкраще під час свого перебування у Німеччині – і привезуть до України. Дивімося оптимістично, у нас є на це усі підстави.
Більш того, не виключено, що й самі німці колись захочуть переїхати до України. Бо нам потрібно думати про відбудову – відбудову за найновішими технологіями та методиками. І я знаю, як активно німецький бізнес готовий це все підтримувати. Тож у нас зараз є всі можливості для того, щоб Україна стала однією з передових країн світу.
– Якщо говорити про німецьке суспільство, як змінилися його настрої щодо України? І чи можна говорити про ту саму “втому від війни”?
– Почнімо з того, що для німців події лютого минулого року стали шоком. Більшість дійсно від 2014 року сприймали війну в Україні як внутрішній конфлікт – ледь не громадянську війну, у якій українська влада має справу виключно з сепаратистами, а Росія тут ні до чого. І в цьому не останню роль зіграла російська пропаганда.
У перші місяці після повномасштабного вторгнення ми бачили не лише хвилю солідарності німецького суспільства з Україною, а й злам світобачення німецького політикуму. Ви пам’ятаєте, Олаф Шольц назвав це Zeitenwende – зміною епох? Звісно, зараз ця хвиля вщухла, але я б не пов’язувала це із так званою втомою від війни. Німці просто перемкнулися на власні проблеми, яких багато.
І все ж допомога Україні з боку уряду вже стала на постійні рейки. Майже кожного тижня є повідомлення про черговий пакет допомоги. На рівні земель – те саме. Я вважаю великим досягненням, що усі наші чотири федеральні землі вже або мають, або збираються підписати партнерство з українськими регіонами. Гамбург взагалі у цьому був першим, підписавши побратимство з Києвом.
– Але є й інша тенденція: ріст підтримки “Альтернативи для Німеччини”, яка виступає проти надання допомоги Україні.
– Експерти переважно наголошують, це не голоси за політичну силу – це голоси проти політики нинішньої коаліції, внутрішній діалог влади з громадянами. І ми в ньому – третя сторона. Сподіваюся, що цей діалог вдасться налагодити, оскільки прихід до влади праворадикалів не піде на користь нікому.
Місце сили та настанова для українців у Німеччині
– Особисте запитання: ваше місце сили у Гамбурзі?
– Я людина віруюча, тож наша церква. Маємо щастя мати саме українську церкву у Гамбурзі. Не кожної неділі вдається, але намагаюся за можливості помолитися за нашу державу та наших захисників, щоб Господь їх оберігав. До речі, саме 24 серпня 1980 року, коли її на прохання Йосипа Сліпого відкривали, над Гамбургом вперше замайорів синьо-жовтий прапор.
Мабуть, ще цей робочий стіл (посміхається). Коли вже зовсім думки переплітаються, дивишся у вікно на Альстер, на вітрильники, на людей, що гуляють – і розумієш, що, власне, це і є те життя, за яке ми повинні триматися і боротися.
– Що б ви хотіли як генеральний консул сказати українцям, які нині перебувають у Німеччині?
– Все має базуватися на повазі – на повазі до себе та інших. Чому я на цьому наголошую? Тому що в нас навіть війна зараз йде між двома світами: між світом, де поняття поваги просто немає, де людське життя нічого не вартує, де все вирішує тільки сила і насильство, – і світом вільних людей, де кожен один одного поважає. Я б хотіла, щоб наші співгромадяни, які перебувають нині на території Німеччини, це розуміли і цього трималися.
Фото – Рузана Ємельянова, надані Генеральним консульством України у Гамбурзі
