Ще два місяці тому в монастирі Святого Гавриїла було тихо. Нині ж 28 родин, що втекли від війни в Україні, наповнюють його життям. Нана Морозова дізналася, скільки коштує келія з видом на сад, чому німецький барон виносить тут сміття та чим тепер живе свята обитель.
Незвичайний гуртожиток
Монастир Святого Гавриїла у Вестенді, що в окрузі Шарлоттенбург-Вільмерсдорф, – місце «намолене». Але деяким його новим мешканкам у перші дні було «якось страшнувато» спускатися у підвал, щоб випрати білизну, а потім ще йти на горище її розвішувати. Загадкова атмосфера монастиря, тьмяні портрети очільників ордену Стейл на стінах, розповіді про стареньких чорниць, які покинули це місце зовсім недавно, хочеш не хочеш, а навіювали думки про ймовірних привидів. Тепер українки посміхаються, згадуючи свої побоювання. Бо величезна будівля, ще порожня влітку, тепер наповнена оптимістичними звуками повсякденного життя.
З липня тут поселили 28 родин, яких вигнала з України війна. Згодом приїдуть ще 12. Це незвичайний гуртожиток не тільки через те, що колись тут був вкрай консервативний монастир. Оригінальна сама його ідея – створити простір, яким би самі пожильці керували і який би облаштували на свій розсуд без допомоги державних установ.
Кава, йога, вечорниці
Катерина готує каву на світлій та просторій монастирській кухні. Кухня – у спільному користуванні, як і туалетні та ванні кімнати, пральня, сушильня. Є ще декілька приміщень, у яких можна організувати танцювальний клас, майстерні або заняття з йоги. Охочі до праці просто неба, зможуть піклуватися про яблуневий сад з виноградником чи доглядати за городом, на якому монахині раніше вирощували лікувальні трави.
«До останнього не хотіла нікуди їхати, – розповідає Катерина. – Ніколи не було мрії про Європу. Зовсім!» Але після двох місяців, які вона провела на сходах метро, рятуючись від бомбардувань, витримки не залишилося. У Харкові Катерина керувала мережею ресторанів, у Берліні працює офіціанткою. А оскільки має товариський характер та вправно вміє організувати процеси та людей, то взяла на себе ще й обов’язки старости гуртожитку.
«Ми допомагаємо одна одній, ділимося продуктами, розподіляємо завдання – хто що робить для спільної користі, – пояснює вона. – Я слідкую за порядком, комунікацією, дотримуванням загальних правил поведінки, графіками прибирання».
Їжу готують окремо, але часто збираються разом попити каву-чай, пригостити подруг чимось смачненьким та поділитися новинами чи проблемами.
Келія з видом
«Дівчата всі з України, одна одну розуміють, чують… Тут спокійно та безпечно”, – приєднується до розмови Христина. Як і Катерина, вона теж працює офіціанткою, але на мініджоб. Це не великі гроші, втім залишається більше часу для сім’ї. Її чоловік, звільненим від служби в армії за станом здоров’я, працює кухарем, а маленький Роберт ходить до садочка. Втрьох вони мешкають в одній з колишніх чернецьких келій. На 16 м2 тіснувато, але тепло, і за вікном тішить око монастирський сад. Навесні там зацвітуть яблуні.
За розміром усі кімнати майже однакові. Кожна родина має прописку та договір оренди, за яким сплачує €450 на місяць (включно з опаленням). Але теперішній власник монастиря – барон Геро Фрайгер фон Шеле – ці гроші реінвестує: у такому великому господарстві завжди чогось бракує. «Він дуже допомагає, – каже Катерина. – Часто приїздить обговорити питання ремонту обладнання, облаштування кімнат, консультує нас з різних питань, вислуховує. Навіть сміття виносить!»
Клуб німецьких друзів України
«Коли я дізналася, що мій друг та партнер Геро фон Шеле орендував на 99 років монастир, одразу запропонувала перетворити його на ось такий гуртожиток», – розповідає Алла Белікова-Шойхет. Вона – власниця агентства з працевлаштування українців в Німеччині «Перспектива». Більшість своїх клієнтів пані Алла влаштовує на роботу до готелів та ресторанів. Втім, навіть для кваліфікованих спеціалістів з України це не можливо без прописки та житла. На щастя, гуртожиток розв’язав цю проблему.
Щобільше – закрита територія з двома садами, городом та власним опаленням якнайкраще відповідає всім умовам безпеки. Тут достатньо місця навіть для майбутньої школи та дитячого садка. Мами зможуть спокійно працювати та відвідувати мовні курси, поки діти вчитимуться.
«Ми облаштуємо школу на 120 місць та садок на 60, – ділиться планами пані Алла. – Сподіваємося, чекати не довго, тим більше, що Sixt, міжнародна компанія з оренди авто, вже пожертвувала на це €60 тис». Підтримка німецьких друзів України цим не обмежується. Алла Белікова-Шойхет залучає й інших своїх знайомих.
Фото – Анастасія Каліон
Карстен Шлегель, виконавчий директор фірми Fliegel Textilservice, яка поставляє готелям білизну та рушники, привіз їх і сюди. «Потрібно просто допомагати, – каже він. – Ми дуже добре живемо в Німеччині, а те, що відбувається в Україні – трагедія, особливо для жінок та дітей, яким довелося покинути свій дім». Ханнес Дреер, генеральний менеджер Hotel am Los Angeles Platz, прислав посуд та мікрохвильові печі. А коли почув, що 18 грудня українці планують влаштувати ярмарок в монастирському саду, надав тенти та обладнання для кейтерінгу.
Запрошені гості – німецькі благодійники та ті, хто мешкає поблизу, познайомляться з новими сусідами-українцями. Напередодні Дня святого Миколая вони грітимуться біля справжнього вогнища, купуватимуть зроблені нашими жінками ляльки-мотанки та рукавички. Флористка Ксенія з Бучі сплете українські вінки на продаж. Буде й узвар, пироги, вареники та – як без нього! – борщ.
Додаткова інформація:
По суботах (10, 17, 24 грудня) о 17:00 в Благовіщенській церкві при монастирі Св. Гавриїла проходитимуть концерти класичної музики. Їх проводить та модерує соліст-альтист Берлінського симфонічного оркестру та позаштатний диригент Ігор Будінштейн. Заходи тривають 1,5 години без антракту. Для українських гостей вхід безоплатний.
Адреса: Bayernallee 31 14052 Berlin
Фото – Нана Морозова/Амаль Україна, Анастасія Каліон
Наша стаття про агентство працевлаштування українців у Німеччині «Перспектива» тут.
