“Амаль Берлін” виповнився 1 рік!

День Незалежності України для нашої редакції – подвійне свято. 24 серпня рік тому з’явилося медіа для українців Німеччини – “Амаль”. За підтримки Євангелістської церкви ФРН та багаточисельних приватних фондів його заснували українські журналісти, які опинилися в Німеччині внаслідок війни Росії в Україні.

(Наталка Якимович, Нана Морозова, Олена Мельник, Дарка Горова)

Цей рік промайнув, як день – важкий і безкінечний. Як і всі, ми будували життя з нуля: шукали в Берліні друзів, квартири і меблі, своїх лікарів і майстрів краси, гуртки, садки, школи і університети для дітей, заповнили більше бланків і формулярів, ніж за все життя до цього, купували проїзні, конверти і марки, виготовляли нові закордонні паспорти, ділилися порадами, де поїсти борщ і де купити гречку. Сумували за своїм і своїми, погано спали, багато нервували і хвилювалися. Поруч із вирішенням побутових питань, ми ходили разом із вами на акції на підтримку України, українські виставки, фестивалі, концерти, кінопокази, екскурсії українською, відкриття муралів і ялинок із українськими прапорами, зустрічі “Пласту”, “Мавку” і “Памфір”, репетиції українського цирку, українську програму на Берлінале і покази наших дизайнерів на Тижні моди. Бігали на прес-конференції і круглі столи в посольство. Їли українське морозиво. Влаштовували одиночні пікети біля Бранденбурзьких воріт. Робили селфі в ліфті. Їздили у відрядження до українців в інших землях. Багато донатили і розповідали про Україну в німецьких медіа.

Наше серце – в Україні, але його биття ми відчуваємо навіть за тисячі кілометрів. Весь цей рік ми тримали руку на пульсі української громади Німеччини і – найважливіше та найулюбленіше – безкінечно нею захоплювалися! Наші тексти та фото не були б красивими, якби не йшлося про закоханих людей – у свою справу і в свою країну. Старожили української громади Німеччини згадують, що такою активною і яскравою, як зараз, вона ще не була ніколи. Українців і видно, і чутно. Це ви надихали нас весь цей рік! І за це ми вам дякуємо!

В історії української діаспори Німеччини було чотири хвилі масових переселень. Перша – на початку Першої світової війни. Друга – в міжвоєнний період. Третю спричинили Друга світова війна та її наслідки. А четвертий період припав на кінець 20 ст. і мав, передусім, соціально-економічний характер. І от ми – п’ята хвиля українців у Німеччині. І “Амаль” – з нуля створене для них медіа.

Під час попередніх міграцій до Німеччини приїжджали не лише заробітчани чи військовополонені, також – українська інтелігенція, вчені, діячі культури та активна молодь.

Що прикметно, діаспора завжди мала свої ЗМІ! У 1921-1922 рр у Берліні працювало медіа “Остойропеїше Корреспонденц” (OEK). Воно опікувалося темами Східної Європи, редакція знаходилася в палаці Бельвю, а МЗС Німеччини навіть виплачувало їй щомісячно 500 марок. У 1931 р. редакцію і архів перенесли в Українське Бюро на Мекленбургіше Штрассе 73 в районі Вільмерсдорф. Зараз це відомий берлінський Будинок із тризубом – біля нього проводять українські екскурсії.

“Здобули вони собі добре ім’я в німецькому пресовому світі: були часті передруки вісток із нього в поважних німецьких столичних і провінційних часописах”, – пише про OEK у своїх спогадах Михайло Селешко, секретар Головної управи Українського національного об’єднання в Німеччині та активний співробітник Української пресової служби в Берліні.

У 1930-му українці Берліна заснували українську інформагенцію “Українішер Пресседінст” (Українська Пресова Служба). Вона надсилала свої новини і в німецьку, і в українську пресу. Через кілька років проти використання лого УП виступила американська інформагенція “Юнайтед Пресс” – назви збігалися. Відтоді використовувалася абревіатура УПС. Це була наша найбільша інформагенція за весь час існування українських ЗМІ. Вона мала свої представництва в Голландії, Швейцарії, Італії, Австрії і навіть у північно-східному Китаї! А спецкореспонденти УПС працювали в Стамбулі, Тегерані, Іспанії, Болгарії, Югославії, Угорщині, Румунії, Норвегії й Фінляндії.

“Амаль Берлін” мріє повторити успіх колег минулого і вже має свої редакції у Гамбурзі та Франкфурті-на-Майні. Також нам приємно вивчати досвід колег із інших країн. Разом із медіа в Німеччині, шукачі захисту створили у 2022 році нові ЗМІ в Чехії та Польщі. Також ЗМІ для українців зараз працюють в ОАЕ, США, Канаді та інших країнах. А найстаріше видання українців світу – це газета “Свобода”. Вона виходить безперервно з 1893 р. у США. Надихаючий приклад колег!

(На фото: Наталка Якимович на одиночному пікеті в Берліні, Дарка Горова у Хільдесхаймі, Нана Морозова перед поїздкою в рамках проєкту “Амаль у дорозі”, Олена Іскоростенська з редакції “Амаль Франкфурт”, координаторки “Амаль” Конні і Юлія Герлах, Олена Мельник і Нана Морозова з колегами з франкфуртської редакції Оленою Іскоростенською та Тамріко Шошиашвілі)