14 листопада, у п’ятницю, з 17:30 до 19:30 у міжкультурному центрі Ulme35 відбудеться зустріч берлінських активісток. Її організовує CineMova Ukrainian Empowerment Network e.V. у співпраці з Allianz Ukrainischer Organisationen e.V. Реєстрація – листом на електронну пошту cinemovaberlin@gmail.com
Дискусію “Голоси різноманіття. Шляхи до участі” стане завершальним заходом проєкту “We Are Part of Berlin! Strengthening the civic participation of refugees from Ukraine“.
Говоритимуть про те, як активістки можуть посилити участь мігрантів у політичному житті у Берліні, та про перешкоди на цьому шляху. Присутні спільно зі спікерами шукатимуть шляхи до більшої видимості, ділитимуться досвідом про засоби налагодження контактів та впливу на рішення місцевої влади щодо важливих для українців питань.
Проєкт „We Are Part of Berlin“ триває три роки. Його започаткували, щоб активізувати залучити українців до суспільної діяльності. З 2023-го понад 120 українських учасників у п’яти групах проходили навчання, отримували підтримку та мотивацію для активної участі у суспільному та політичному житті в Берліні. Багато з них за цей час створили власні ініціативи, налагодили мережі та надихнули інших брати на себе відповідальність.
Про свій досвід говоритимуть активісти з різних країн. Виступатимуть д-р Каміла Шьолл-Мазурек, керівниця Польської соціальної ради, Тетяна Гончарук, правозахисниця з України та членкиня районної ради з питань участі та інтеграції у Марцан-Хеллерсдорфі. А також Антоніос Хазім, громадська організація Hiwarat e.V. (“Діалог”) і Махдія Хашемі, керівниця Афганського жіночого союзу.
Модеруватиме зустріч Тетяна Лопащук, Deutsch-Ukrainisches Büro (DUB) / Viadrina Center of Polish and Ukrainian Studies (VCPU).
(Портрет Тетяни Лопащук можна теж побачити на виставці “Сильні голоси”)
Захід відбувається в останній день фотовиставки про участь українських жінок “Сильні голоси”. Про те, як відбувалося знімання проєкту ми писали тут. Багато учасниць, чиї портрети показують цієї осені у Берліні, познайомилися саме завдяки “We Are Part of Berlin”.
“Такі дискусії – і важливі, і цікаві, говорить Олександра Бінерт, очільниця правління Альянсу українських організацій у Німеччині та ініціаторка виставки “Сильні голоси”. – Ми ділимося досвідом, допомагаємо знайти власний шлях та знайомимо людей. Після дискусії, як зазвичай, ми зможемо просто поговорити одна з одною, обмінятися ідеями та контактами”.
(Олександра Бінерт, голова правління Альянсу українських організацій у Німеччині)
Дискусія триватиме з 17:30 до 19:30. Вхід – о 17:00.
Адреса: Ulme35 – Ulmenallee 35, 14050 Berlin.
Про що йшлося на попередній зустрічі
Зустріч активісток, яка відбулася у день відкриття виставки в Ulme35, зібрала багато людей і підняла багато важливих питань. Тоді Олександра Бінерт розповіла, що у Берліні проживає близько 90 тис. людей українського походження, велика кількість яких – жінки. Окрім роботи, вони виконують багато суспільної праці, що часто залишається невидимою: піклуються про родини, допомагають іншим біженцям, перекладають, будують мости між мовами та інституціями. І ця діяльність не завжди визнається суспільно важливою, хоча саме вона формує підтримку й спільноти. Жінки стикаються зі “скляною стелею”, мовними бар’єрами та стереотипами – знеціненням навчання та уявленням, що мігрантки з України можуть працювати лише на низькооплачуваних роботах.
Галина Корнієнко з Kwitne Queer e.V. розповіла про досвід перебування квір-людей у таборі Тегель, де в певний момент проживало понад 7,5 тис. українців. Табір, створений як тимчасове рішення на 72 години, фактично став місцем довготривалого проживання. Люди жили там роками без приватності, стабільності й безпеки. Для квір-біженців це означало окремий рівень уразливості. Багато хто не міг відкрито говорити про свою ідентичність через страх стигматизації. Транс-люди залишалися без доступу до гормональної терапії, спеціалізованої медичної допомоги й психологічної підтримки. Випадки образ, відмов у допомозі та байдужості були поширеними як з боку інших мешканців, так і з боку частини персоналу.
(Галина Корнієнко з Kwitne Queer e.V.)
Квір-українці стикалися з подвійною дискримінацією – і як вимушені переселенці, так і як представники ЛГБТК+. Ця дискримінація проявлялася системно: у розподілі житла, у медичній сфері, у відсутності механізмів реагування на насильство. Особливо складною ситуація була для транс-людей, які не могли підтвердити документи, відповідні своїй гендерній ідентичності, і через це втрачали доступ до необхідних процедур або соціальної підтримки.
Попри спроби мешканців організуватися й створити ради українців усередині Тегелю, адміністрація табору не підтримувала ці ініціативи. Тільки після розселення біженців по районах з’явилася можливість самоорганізації – саме тоді виникли перші локальні ради українців і співпраця з громадськими ініціативами.
Завдяки роботі CineMova e.V., Kwitne Queer e.V. та інших організацій почали проводитися консультації для квір-біженців, заходи з протидії дискримінації й освітні події про права людини. Важливою частиною цієї роботи стало пояснення, що участь у суспільних процесах – не лише політика, а й спосіб самозахисту. Галина Корнієнко наголосила у своєму виступі на те, що адаптація в новій країні може відбуватися набагато швидше, коли є можливість участі в суспільстві.
Катерина Парфенюк з PlusUkrDe розповіла, як організація допомагає квір-біженцям з доступом до терапії, страхування, тестування, психотерапії, замісної терапії, проводить навчання для персоналу гуртожитків і соціальних працівників, які працюють з людьми з ВІЛ, наркозалежними, секс-працівниками, безхатьками. Парфенюк зазначила, що випадки дискримінації залишаються поширеними – і з боку окремих інституцій, і всередині самої громади, а доступ до лікування часто ускладнюється бюрократичними процедурами. Катерина поділилася власним досвідом і наголосила “Коли ти розумієш: «зі мною так не можна» – починаються реальні зміни. Я бачу далі, ніж подолання окремих барʼєрів в цьому суспільстві. Я бачу, що можу бути корисною. Я можу знайти свою справу тут у Німеччині”.
Ірина Люєва розповіла про діяльність проєкту Rondell – його підтримує Schöneberg hilft e.V. У межах цього проєкту старші українці організовують спільну роботу – готують українські страви, розповідають про українську кухню німцям, популяризують її й проводять зустрічі для громади. Окрім того, Ірина є активною в ініціативі, яка плете маскувальні сітки, виготовляє окопні свічки, теплі речі для військових. В кінці свого виступу Ірина сказала “Ми готуємо, плетемо, допомагаємо – і через це відчуваємо, що ми не тільки не втрачаємо звʼязок з Україною, а що ми потрібні”.
(Ірина Люєва, волонтерка Rondell)
Завдяки цій спільноті багато людей старшого віку, які втратили друзів і звичне оточення, змогли знайти спілкування й відчуття користі. Це водночас підтримка України і спосіб залишатися активними, ділитися культурою, підтримувати одне одного й адаптуватися до нового середовища.
Під час дискусії порушувалися питання доступу до медичних і соціальних послуг, визнання специфічних потреб квір-людей, тривалого очікування на документи, проблем у спілкуванні з консультантами, переселення, адаптації та бюрократичних бар’єрів. Йшлося про те, що дискримінація й далі існує – у різних формах – але водночас з’являються ініціативи, які на це реагують.
Після виступів та питань з публіки модераторка розмови, режисерка Інга Пилипчук, підсумувала: “З розповідей гостей подіумі ми бачимо багато солідарності. Було б важливо, щоб з часом її ставало більше – як з боку нас, з іншими мігрантськими групами так і прийняття українців як рівних у німецькому суспільстві. Також ми побачили, що найкраще залучення людей – це участь. Коли є підтримка і розуміння, навіть невеликі зміни мають великий ефект.”
Нагадаємо:
Фотопроєкт “Сильні голоси: роль українських жінок у житті Берліна” складається з портретів і біографій українок – депутаток, керівниць проєктів, викладачок, підприємиць, журналісток, науковиць, активісток. Деякі з них живуть у Берліні давно, інші приїхали як вимушені переселенки після російського вторгнення. “Разом вони доводять, що міграція – це не лише виклик, а й цінне збагачення міста через нові перспективи, ідеї та форми участі, – пояснюють організатори виставки. – Зображені жінки активно працюють у Берліні в дорадчих органах, комісіях та асоціаціях, представляють спільноти, організовують події, підтримують багатомовність, відстоюють права людини, розробляють освітні програми, координують партнерства міст та формують молодіжну і культурну політику”.
Текст – Олександра Бінерт, Noel Ravytski/Kwitne Queer e.V., Нана Морозова/Амаль Берлін
Фото – Nataliia Vernyhora
Авторка світлин проєкту “СИльні голоси” – фотографка Галина Жучкова.
