Щочетверга світла кімната у приміщенні Kulturkaufhaus у Вісбадені наповнюється дитячими голосами, сміхом і запахом фарб. На столах – аркуші, кольорові олівці, гуаш. Це заняття з малювання у “Рідному колі” – просторі, де творчість стає терапією, а пензлик – містком між Україною і Німеччиною. Створили цей простір українські волонтерки Катерина Аштема і Аннета Фокіна.
“Сильне прагнення допомагати“
Співзасновниця “Рідного кола” Катерина Аштема пригадує: “Коли почалося повномасштабне вторгнення, ми виїхали буквально за годину до закриття кільця окупації Бучі. Я з сином – до Німеччини, а мій тато пішов на фронт. І з того часу це – безсонні ночі та сильне прагнення допомагати тату, його побратимам і всім нашим захисникам. Спочатку я волонтерила на складі, потім в Українській суботній школі, але постійно думала, що можна зробити ще. Була ідея організувати майстер-класи за донати, виставки. З часом ми познайомилися з художницею Аннетою Фокіною і зосередилися на творчості”.
Засновниці проєкту Катерина Аштема і Аннета Фокіна (справа наліво). Фото – Тетяна Маланяк
Так і з’явився проєкт — спершу без назви, без фінансування, без стабільної команди. Та ентузіазм переміг: вже понад два з половиною роки “Рідне коло” об’єднує українців довкола культури і творчості. Два місяці тому ініціатива виграла грант і тепер має підтримку від Міністерства культури Вісбадена. Також “Рідне коло” працює у партнерстві з німецькою організацією Partnerschaftsverein Кам’янець-Подільський, яка допомагає Україні вже понад 30 років.
“Ми хочемо максимально познайомити світ із нашою культурою та показати, що ми не просто приїхали і потребуємо допомоги, а нам є чим і поділитись, і що розповісти. “Рідне коло” – це коло близьких по духу людей, навіть інших національностей, які розуміють, що відбувається в Україні“, — каже Катерина Аштема.
Мистецтво як основа
У “Рідному колі” все гуртується навколо уроків малювання для дітей, які проводить художниця з Кривого Рогу Аннета Фокіна. Вона згадує, що любила малювати з дитинства, тож пішла до художньої школи. Однак так її зненавиділа, що повернулася до мистецтва лише в 38 років – після народження доньки.
“Я хотіла відволіктися, хотіла чогось нового, тому пішла малювати в приватну студію. Через кілька занять вчителька підійшла до мене і сказала: “Відчувається, що в тебе є база. Йди навчатися в університет”. У мене взагалі фінансова освіта, але я дослухалася і поступила в Київський університет імені Бориса Грінченка та закінчила його з відзнакою за спеціальністю “Художник, викладач вищої школи“, — розповідає Аннета.
До повномасштабного вторгнення художниця працювала на Київщині вчителькою малювання, тож продовжила цей шлях і в Німеччині. Крім занять у “Рідному колі” вона викладає у Дитячо-юнацькій галереї Вісбадена та є членкинею Kulturkaufhaus – німецького творчого об’єднання, що підтримує проєкти “Рідного кола” та безкоштовно надає свої приміщення для занять. Наразі організація переїжджає, тож уроки малювання більше не проводитимуться за звичною адресою Str. d. Republik 17-19, 65203 Wiesbaden. Поки заняття проходять на природі за гарної погоди, а вже незабаром “Рідне коло” повідомить нове місце зустрічі.
Індивідуальний підхід до кожної дитини
Аннета Фокіна з власного досвіду знає, що обмеження і критика на уроках не працюють. До кожної дитини вона шукає окремий підхід. “Я підтримую індивідуальний формат, кожен обирає тему за своїм бажанням. І кожному я підказую, як цей малюнок побудувати, закомпонувати та підібрати кольорову гаму. Іноді я даю якісь загальні теми, до прикладу, відомі місця Вісбадена або теми майбутніх свят. Я намагаюся побачити власний стиль дитини і дозволити їй зосередитися на своїх сильних сторонах і індивідуальності“, – пояснює художниця.
Виставки юних художників
Кожні пів року організатори “Рідного кола” відбирають роботи дітей для виставок, де відвідувачі можуть придбати малюнки за символічну ціну. “Наші виставки обов’язково проходять із музикою, виступами, дипломами і подарунками. Діти обожнюють такі виставки, адже це їх робота, результат їхньої творчості, вони світяться від щастя!”, – розповідає Катерина Аштема.
“В мене вже купили чотири малюнки: котика, оленя, українку. Я сюди кожен четвер приходжу вже майже три роки. Мої мама і тато в Україні, а я тут з бабусею. Люблю малювати собак, тварин і взагалі всі малюнки. Тут українська традиція, багато українською розмовляють і німецькою теж”, – ділиться своїми емоціями восьмирічна Оля.
Малювання як терапія
Заняття у “Рідному колі” позитивно впливають на дітлахів, розповідають дві панянки, які регулярно приводять сюди своїх дітей та онуків. “Це місце не тільки про творчість. Багато дітей приїхали сюди травмовані психічно. Дітям треба допомога, а малюнок – це терапія, і викладачка дуже мила, завжди з дітьми ладить. Моя спочатку не запам’ятовувала дні тижня, а тепер знає: в четвер ідемо до Аннети на малювання. Якось дитина захворіла і ми не змогли прийти, то вона так плакала, що пропускає заняття! Діти на початку були дуже галасливими, а зараз тут така спокійна творча атмосфера, тихо. Діти спілкуються, показують свою творчість”, – зазначають Любов та Ірина.
Українське ремесло у “Рідному колі“
Крім малювання волонтерки знайомлять учасників своїх занять із різними українськими техніками, як-от вибійка чи писанкарство. Кожен чи кожна може оздобити власну футболку, сумку або блокнот традиційним орнаментом, більше дізнатися про національні ремесла.
Засновниці проєкту підкреслюють, що “Рідне коло” відкрите для всіх охочих: спілкування можливе українською, англійською та німецькою мовами. Основна вікова категорія учасників – це діти від 5 до 12 років, утім обмежень тут немає. Іноді проводяться також заняття для дорослих і пленери на свіжому повітрі. Участь безкоштовна, проте заохочуються добровільні внески на підтримку захисників України. Через обмежену кількість місць (до 15 дітей за раз) бажано заздалегідь зареєструватися на сайті “Рідного кола”.
Текст і фото – Тетяна Маланяк для “Амаль Франкфурт”
