“Нордстрім: як Німеччина фінансувала путінську війну”, – книга німецьких журналістів

У Німеччині видали книгу “Нордстрім: як Німеччина фінансувала путінську війну”. Німецькі журналісти Стефен Доберт та Ульріх Тіле роками досліджували обставини будівництва “Північного потоку 1” та  “Північного потоку 2” і дійшли висновку, що німецькі політики діяли в інтересах “Газпрому” та фальсифікували документи. Книгу прочитав журналіст видання “Бабель” Антон Семиженко.

Канцлер Німеччини в інтересах Росії

Фото: Mehr News Agency, CC BY 4.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=102826258

У книзі згадують, що будівництво газопроводу в обхід України почалося після Помаранчевої революції, у 2005 році. Тоді союзником росіян став канцлер Німеччини Герхард Шредер. Він із радістю запрошував Путіна виступати в німецькому парламенті, ініціював “Рік Росії в Німеччині”, парився з Путіним у сауні й називав його “бездоганним демократом”. Шредер підтримав проєкт “Північного потоку”, а після відставки у листопаді 2005-го став головою наглядової ради компанії-оператора проєкту Nord Stream AG із річною зарплатою в €250 тис.

Проти плану будівництва газогону виступила рішуче Швеція. Тоді Шредер запросив колишнього премʼєра Ханса Йорана Перссона на обід і невдовзі той отримав посаду в піар-агенції JKL. Головний її клієнт — німецька газова компанія E.ON Ruhrgas, акціонер  “Північного потоку”. На новій роботі Перссон отримував близько €200 тис. на рік і газопровід більше не критикував. Схожа історія сталася з Данією: країна, яка ніколи не купувала в Росії газ, отримала вигідний контракт на 20 років, а відповідальний за переговори заступник міністра фінансів Данії Курт Педерсен невдовзі перейшов на високооплачувану посаду в “Газпромі”.

Медові пастки – жінки, регата, оркестр

Іншим політикам росіяни розставляли так звані “медові пастки”, – переповідає книгу журналіст видання “Бабель”. Клаус-Дітер Борхардт, заступник керівника Генерального директорату Єврокомісії з питань енергетики, зізнався, що під час візиту до Москви йому запропонували вечір з двома красивими жінками. Єврочиновник відмовився від пропозиції чим, як він уважає, убезпечив себе від компромату.

Росіяни вливали великі кошти, щоб покращити імідж. Автор фільму про “Газпром” Губерт Зайпель отримав від компанії російського олігарха Олексія Мордашова €600 тис. гонорару. А німецький чемпіон світу з вітрильного спорту Тім Крегер змагався за приз у €100 тис. на спеціальній регаті, його команду спонсорувала керівна компанія газогонів Nord Stream AG.

Щобільше, росіяни вирішили підкупити цілу провінцію. Ключова для “Північного потоку” Мекленбург Передня Померанія одна з найбідніших земель країни. Гроші полилися на спонсорство футбольних команд та розбудову парків розваг, вітрильну регату, музичний фестиваль, щорічний День Росії, повне фінансування Балтійського філармонічного оркестру. Наприкінці 2013-го, коли в Києві тривала Революція Гідності, цей оркестр у Берліні викликав фурор виконанням “Поеми про екстаз” Олександра Скрябіна. Глядачі аплодували стоячи, тупотіли ногами й кілька разів викликали музикантів на біс.

Звершення будівництва – вдалі вибори

До кінця 2021 року росіяни продовжували будівництво постійно підкуповуючи німецьких політиків та чиновників. Завершення проєкту святкували це в найкращому ресторані землі. Паралельно з вітаннями щодо готовності газогону представники “Північного потоку 2” вітали своїх колег-політиків з успішними результатами на місцевих виборах. Соціал-демократична партія Швезіг, Шольца і Шредера отримала найкращий результат у регіоні за 20 років і сформувала коаліцію з ще більш проросійською партією Die Linke, колишніми комуністами. Одна з причин успіху  рекордні вливання партії в агітацію. Особливо щедрі пожертви робили члени партії, повʼязані з “Північним потоком 2”.

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну президент-міністерка Передньої Померанії терміново вирішила закрити створений задля прикриття росіян “Фонд захисту екології” та “Товариство дружби з Росією”. США ввели санкції проти компанії Nord Stream AG. Німецькі дочірні компанії заморозили діяльність.

Фінальні акорди – не кінець історії

30 березня з менеджерами Gazprom Germania зустрілись пʼятеро росіян. Вони повідомили, що компанія більше не належить “Газпрому” й ліквідовується, а сотні клієнтів треба відключити від газу якнайшвидше. Сховища порожні, під питанням робота заводу, який постачав 90% бензину, дизелю й мазуту для столичного регіону. Двоє з менеджерів Gazprom Germania сповістили про зловісний план німецький уряд. Урядовці спершу не повірили у почуте. Невдовзі двох працівників профільного міністерства заарештували як російських шпигунів.

Загалом же зміну залежності Німеччини від Росії через газові проєкти можна виміряти відсотком російського газу в німецькому газовому імпорті. Якщо у 2014-му він становив трохи більш як 41%, то у 2021-му понад 65%. За весь проданий Німеччині протягом цих років газ Росія отримала €104 млрд  еквівалент третини тодішніх витрат Кремля на своїх військових.

Повний огляд книги від Антона Семиженка.