Наталія Лушнікова живе у столиці Баварії. Виховує двох дітей, шукає роботу і продовжує розвивати свій ювелірний бренд Talia Jewellery, який заснувала ще в Києві у 2009-му. За ці два роки у Німеччині її прикраси з’явилися у зйомках у модному журналі L’Officiel Liechtenstein та у рекламі Tierry Mugler. З ювеліркою, яка зворушливо зберігає караїмські традиції своїх предків – але тепер вже у Мюнхені – говорила Нана Морозова.
В’язниця, кладовище і хмари до обрію
Просто перед вікнами її квартири на околиці міста – мюнхенська в’язниця. За нею – велике старе кладовище. Затишний красивий і тихий район. “Ріелторка, коли показувала квартиру, запитала, чи не бентежить мене таке сусідство, – згадує Наталія Лушнікова. – А мене вразило це запитання. Як таке може бути: тут же ж є підлога, стіни, вода, і дві чудові затишні кімнати! Я так буду любити цю квартиру! Нарешті починається моє нове самостійне життя у власній – нарешті – оселі!”
Наталія Лушнікова, приїхала до Німеччини в березні 2022 року з 12-річним сином і дочкою, якій виповнилося вісім. У Києві залишила успішну кар’єру проєкт-менеджера, друзів і клієнтів власного ювелірного бренду Talia Jewellery, який заснувала ще у 2009 році.
У будинку недалеко від Мюнхена її прийняла колишня колежанка, з якою разом вчилися на філологічному факультеті у Сімферополі, де вивчали англійську та німецьку мову й літературу.
Рік у приймах видався надто довгим. І хоч друзі ніколи не докоряли. Наталія була певна, що має якомога скоріше знайти власне житло. Досі не розуміє, як у цих “святих”, за її словами, людей вистачило такту і терпіння жити разом з трьома по суті чужими колишніми співвітчизниками. Вона й досі не перестає майже в кінці кожної розмови дякувати німцям за те, що допомагають українцям. І не певна, чи змогла б сама в подібних обставинах вчинити так само щиро й безкорисливо.
У столицю Баварії закохалася одразу. А надто у центральну площу Маріенплац, на її думку, найкрасивішу у світі. Півроку витратила на оформлення дозволу на переїзд та пошук квартири. Наталія вважає це везінням, адже знайти доступне житло у Мюнхені – величезна проблема. Місто дуже дороге, пропозицій обмаль, а на перегляд квартири приходять по 50 людей. І не важливо, наскільки гарно ти говориш німецькою, українцям зазвичай відмовляють. “А тут хоч і околиця, – говорить Наталія, – але географічно вона знаходиться дуже близько до історичного центра. А те, що навпроти в’язниця і кладовище – не головне. Головне, що з вікна я бачу прекрасні хмари й зелень до небокраю”.
(Маріенплац, Мюнхен. Фото – Наталія Лушнікова)
Караїмська печера Аладіна
Красу ювелірка бачить і в найскромніших намистинах. Додає до них переливчасті перли, золоті хрести, красиву фурнітуру. І ось із непоказного матеріалу народжується цікавий браслет.
У її прикрасах переливаються дорогоцінні й напівдорогоцінні камені та перли, м’яко виблискує біле й жовте золото, сяє тисячами відблисків тонка філігрань. Саме вона – фірмова техніка Наталії. Натхненням стала розповсюджена на сході та серед венеціанських та флорентійських ювелірів техніка плетіння з найтонших металевих ниток.
“Я не ювелірка у класичному розумінні, – пояснює жінка, – адже я не паяю й не плавлю метали. Це й досі залишається моєю мрією, отже шукаю курси тут, у Німеччині, щоб опанувати ще й цю майстерність”. Щоб максимально наблизитися до ефекту філіграні, Наталія інтерпретувала цю техніку у в’язанні, виплітаючи візерунок найтоншим з усіх гачків, що існують. У це вишукане металеве мереживо вона обрамляє перли, топази, сапфіри, потім ще й інкрустує його рубінами, гранатами та аквамаринами. Кольорова колекція Talia Jewellety викликає незмінні асоціації з сонцем, морем, з гарячим півднем.
І не випадково. Адже авторка народилася в Криму, у родині, міцно пов’язаній з караїмською культурою. І хоч караїмської крові у жінки, за її словами, не багато, дотичність до історії та ремесел предків вона відчувала з дитинства. Здебільшого завдячує цим бабусі, видатній майстрині, яка плела й вишивала надзвичайної краси й складності скатертини та серветки. У чисельних торбинах жінка зберігала клаптики старовинних караїмських вишивок, національних костюмів. Тоді ще маленька, Наталія обожнювала бавитися з цим багатством. “Я жила у фантастичному світі цих скарбів, немов у печері Аладіна, – з ніжністю згадує вона дитинство у бабусиному домі. – Вона вчила мене в’язати гачком з 6-7 років. І, мабуть, моя схильність до колекціонування тканин, стрічок та мотузочок теж від неї. Дивно, але це завжди обурювало мого колишнього чоловіка. А бабуся ще жива, їй 96 років, але вона у тверезому розумі, твердій пам’яті і мислить так – дай Боже кожному! Тільки зір погіршився”.
Біль, довічна гарантія та “теплий” бізнес
Техніка такого в’язання складна не тільки тому, що дрібна робота вимагає концентрації, а надто посидющості. Виготовлення пари невеликих сережок забирає від 30 годин. “Це ще й постійно поколоті пальці – гачок надто тонкий, як і голки для намистин, які постійно ламаються, – пояснює майстриня. – Але я цього не помічаю, хоч багатогодинне в’язання металевими нитками постіно травмує пальці.” Не зважає жінка ні на час, ні на голод і спрагу, ні на втому – спина та шия постійно затікають від напруження. “У світі є майстрині, які працюють у подібній техніці, але їхні витвори більш скидаються на вишивку на тканині. А мої роботи максимально наближені до того, як виглядали вироби з металу у караїмській культурі”.
Нитка, яку використовує Наталія, синтетична і дуже міцна. На неї накручена металізована позолочена плівка, в якій більше металу ніж пластику, і вона не зношується. Такі витвори можна передавати у спадок. І на них є довічна гарантія.
“Ніщо не вічне, – зітхає Наталія. – Колись зрозуміла, що мені не важко вкласти трохи грошей у ремонт та пересилку. Натомість я надаватиму послугу, якої немає в жодного виробника прикрас у світі – впевненість у тому, що є прикраси назавжди”.
Формувати сталі людські зв’язки – внутрішня потреба жінки. Так, це додаткові витрати, але вдячність клієнтів вартує більшого: “Тому у мене виходить будувати дуже “теплий” бізнес, де на першому місці не фінансовий зиск, а стосунки. Це зігрівало мене особливо в ці два роки, і зігріватиме завжди”.
“Тут все доведеться починати з нуля”
Продаж прикрас, натхненних найяскравішими спогадами дитинства, ніколи не був основним заробітком. Але відмовитися від коштовного рукоділля Наталія не змогла навіть після від’їзду з України. Продовжувала публікувати фото в інстаграмі. А за декілька місяців після переїзду офіційно зареєструвала бренд у Німеччині. Розіслала листи фотографам зі світу моди з пропозиціями взяти прикраси на зйомки.
Її ефектні сережки у техніці плетеної філіграні, схожі на дорогоцінних ловців снів, та намисто-ланцюг з перлів привернули увагу стилістки журналу L’Officiel. Ще за рік була зйомка для реклами Tierry Mugler.
(Фото ліворуч – для журналу L’Officiel Liechtenstein: фотограф Sophie Daum, модель Masha Gehlken. Фото праворуч – для реклами Tierry Mugler: фотограф @sosodaum, модель @emma__menne)
“Наївно вважала, що запущу свій бренд так само активно, як і в Києві, – говорить Наталія Лушнікова. – Але, здається, він залишиться моїм хобі, хоч і пристрастним”. Річ у тому, що колекцій як таких у її доробку немає. Деякі прикраси ювелірка розробляє під замовлення і не повторює ніколи. А для того, щоб співпрацювати з мережевими ювелірними магазинами чи бутіками, необхідно створювати серії прикрас. Сил і ресурсів на такий крок поки що немає.
Тому Наталія шукає роботу, яка могла б забезпечити її родину. Дарма, що має два дипломи – філології та фінансів – і навіть вільно володіє німецькою: відновити київську кар’єру у Німеччині не вийде. “Тут все доведеться починати з нуля”, – серйозно говорить проєкт-менеджер, яка колись також “з нуля” у Києві організовувала роботу Медичного університету.
“Я не жертва обставин, а результат власних рішень”
Яку роботу вона знайде або що їй запропонує Джобцентр, поки не знає. Але сподівається, що вмовить чиновників надати їй можливість відвідувати курси з проєкт-менеджменту у Мюнхені, щоб таки залишитися в професії.
“Я не жертва обставин, – впевнено каже молода жінка. – Це найбільше відкриття, яке я зробила за ці два роки. Невдачі – це можливість почати спочатку, але тепер вже з більшою мудрістю. А вже мудрість таким чи іншим чином – але точно – приведе тебе до найкращого у твоєму житті. Я на цьому шляху. І я певна, я вірю в це – все найкраще попереду. Просто треба пам’ятати, що життя – як монета, що завжди має два боки. Тому і випробування теж ще будуть”.
Всі фото – зі сторінки Talia Jewellery в інстаграмі.
