Сезон сакур у Берліні у розпалі. На цих фото – залюднена алея диких вишень на Бернауер Штрассе. Біля квітучих дерев фотографуються багато гостей столиці: лунає іспанська, арабська, китайська, в’єтнамська, англійська. Особливо люблять фотосесії серед цвіту українці – у весняних парках завжди багато “наших” із камерами та смартфонами. А для японців милування сакурами взагалі національна традиція – ханамі. Натомість німці або просто проходять повз, або навіть проїздять на велосипедах.
Тут і далі фото – Дарка Горова/Amal News
Сакури є – фото нема: чому німці рідко зупиняються для знимок серед квітів? Чому б не клацнутися на гарному тлі? Зробити портрет для бабусі, для сімейного архіву, на згадку, бо ця краса зникне уже через тиждень? Тим паче, що ми живемо в епоху смартфонів, селфі та соцмереж. Імовірно, на це є не одна причина – мова про цілий культурний пласт, пише Дарка Горова, журналістка і фотографка Амаль News, яка досліджує німецьку культуру та традиції.
Ставлення до приватності
У Німеччині сильна культура приватності та обережність до публічності: люди менш охоче виставляють себе напоказ у публічному просторі. Мабуть, більшість з нас мали справу з суворими правилами у ФРН щодо фото людей без дозволу.
Фото “я і дерево” – це вже маленький акт самопрезентації, і не всім це комфортно. Багато людей вважають, що вони не вміють робити селфі або що погано виходять на фото.
В Україні ж фотографування – звичний спосіб поділитися з рідними, коханими та підписниками в соцмережах настроєм і моментом.
Соціальні мережі як ритуал
Для багатьох українців весняне фото з квітучими деревами – сучасна традиція святкувати весну. Це частина онлайн-культури. Соцмережі часто виконують роль щоденника, вітрини життя, емоційного контакту (“дивись, яка весна!”). У Німеччині соцмережі загалом не настільки популярні, а ще й використовуються інакше. Там менше сезонних фото, менше “обов’язкових” постів, менше особистого, натомість більше дистанції.
Естетика vs. стриманість
Українська культура більш емоційна й візуально виразна – люди легше позують, усміхаються, шукають красивий кадр. Німецька – стриманіша: природою милуються, але не завжди хочуть зафіксувати це через себе.
Досвід і емоційна компенсація
В Україні фотографія – це часто про людину в красивому середовищі. Кадр будується навколо “я + краса”. Також фото серед живої природи – спосіб зафіксувати красу, життя “тут і зараз”. У Німеччині ж традиція позування не така сильна: природа сама по собі, люди – окремо.
Ставлення до себе в кадрі
Українці: нормально мати красивий вигляд, показувати емоції, бути “в центрі кадру”. Німці: краще не привертати зайвої уваги, бути природним, “не позувати”. Імовірно, мова тут не про сором’язливість, а про різні уявлення про доречність.
Протест проти засилля селфі
Деякі люди навіть заперечують повсюдну моду на соцмережі та селфі, називаючи їхню популярність істерією та ярмаркою марнославства.
Можливо, німці не “не люблять” фотографуватись – вони просто роблять це менш демонстративно й рідше перетворюють на соціальний ритуал. Українці ж навпаки – охоче вбудовують такі моменти в культуру спілкування і самовираження.
Звісно, мова в цьому тексті про тенденцію, а не закон. У Німеччині теж є люди, які влаштовують фотосесії з квітами. А в Україні є ті, хто цього не робить. А що думаєте ви? Які причини ще можна додати?
Фото – Дарка Горова/Amal News
