Сьогодні вранці ізраїльське GLZRadio з посиланням на джерела несподівано заявило, що Німеччина всерйоз розглядає можливість вступу у війну з Іраном. Мовляв, у координації з США вже розпочалося планування операції – і країна готова доєднатися до бомбардувань.
Абсолютна нісенітниця, яку майже одразу спростував міністр іноземних справ Йоганн Вадефуль в ефірі Deutschlandfunk. Бо Німеччина навіть не розмірковує – вона давно зайняла свою позицію щодо загострення на Близькому Сході. І поки Вашингтон перекидав свої літаки до Перської затоки, Берлін забирав звідти своїх військових.
Єдина авіація, яку Німеччина готова відправити в регіон, – це та, яка забере її громадян додому. Повітряний простір все ще відкритий, і Lufthansa, попередньо, готова надати літаки, які зможуть забрати з Маскату та Ер-Ріяду застряглих на Близькому Сході німецьких туристів.
Євреїв – захищатимуть, до операції – не доєднуватимуться
Отже, офіційна позиція: уряд Німеччини не планує доєднуватися до США та Ізраїлю для спільної операції проти Ірану. Країна не має для цього “необхідних військових ресурсів”, наголошує Вадефуль.
Водночас, за його словами, “солдати Бундесверу можуть захищатися, якщо на них нападуть” – проте “жодних подальших заходів, окрім цього, не буде”. Мова про невеликий німецький контингент, розташований на двох багатонаціональних військових базах – в Ербілі на півночі Іраку та Аль-Азраку в Йорданії.
Літак Бундесверу на військовій базі на Близькому Сході. Фото – Bundeswehr/Göttsche
Цими днями, за даними з відкритих джерел, обидві бази атакували проіранські сили – вдарили ракетами та дронами. Утім у Бундесвері офіційно це підтверджувати відмовляються – лише запевняють, що жоден німецький солдат не постраждав.
Водночас офіційно Німеччина – на боці іранського народу (не режиму). І звісно, підтримує Ізраїль. На перший погляд, така позиція має вигляд складного політичного конструкту, але насправді не суперечить сама собі.
Одне з головних безпекових занепокоєнь у Берліні – можливі напади на євреїв та їхні установи. Про це вже заявили уповноважений уряду з питань єврейського життя та боротьби з антисемітизмом Фелікс Кляйн та Федеральне відомство із захисту Конституції. У відповідь канцлер Фрідріх Мерц наголосив: робиться все можливе для безпеки єврейських, ізраїльських та американських установ.
Що страшніше: можливі теракти, ракетні удари чи ціни на нафту?
“Не можна виключати заходів у відповідь, зокрема з боку іранських “сплячих” осередків у Європі”, – констатує Марк Генріхманн, голова комітету Бундестагу з нагляду за розвідувальними службами. За його словами, іранський режим “неодноразово демонстрував у минулому, що він здійснює терор за межами власних кордонів”.
Водночас Йоган Вадефуль зауважив, що Іран становить загрозу не лише для Ізраїлю та регіону, але й для Німеччини та в цілому Європи. Тегеран має на озброєнні балістичні ракети, здатні дістати європейських країн.
За аналізами осінтерів, Іран має принаймні чотири типи далекобійних ракет. До прикладу, у ракети Khorramshahr за ваги бойової частини 1 800 кг дальність може сягати 2 000 км, за меншої – нібито 3 000 км. Цього вистачить, аби “дістати” схід та південь Німеччини. Але навряд кількість цих ракет значна, до того ж Європа має на озброєнні комплекси протиракетної оборони.
Утім, є те, чого громадяни Німеччини, певно, побоюються більше, ніж потенційних терористичних чи ракетних атак – і це удар по гаманцю. І у цього удару, якого насправді вже завдав Іран, є ім’я – Ормузька протока. Близько чверті світового обсягу перевезення сирої нафти та приблизно п’ята частина світових поставок зрідженого природного газу проходять саме через неї. І Іран її у значній мірі вже заблокував.
Карта – Wikimedia Commons
Ціна на сиру нафту марки Brent (а це ключовий орієнтир для світового ринку) в певний момент зросла на понад 10%. І тепер головне питання цього протистояння – як довго Іран зможе блокувати Ормузьку протоку і чи зможуть США та їхні союзники отримати над нею контроль.
За очікуваннями аналітиків, у разі тривалої блокади ціни на нафту перетнуть позначку у $100 за барель. До того ж дефіцит на світовому ринку буде величезний. Ормузькою протокою користуються Саудівська Аравія, Ірак, Об’єднані Арабські Емірати та Кувейт – себто одні з основних експортерів нафти. І альтернативних маршрутів транспортування вони фактично не мають. Вища ціна на нафту – вища ціна на пальне.
А ще – зріджений природний газ. За підрахунками експертів, якщо блокада триватиме, до прикладу, три місяці, Європа втратить близько 14% об’єму своїх поставок. І це на тлі дефіциту енергоносіїв, який і так має місце. І все це – підґрунтя для зростання інфляції, а отже вона у Німеччині може перевалити за попередньо прогнозовані 2,2% у 2026-му.
