Українці часто дивуються біорізномаїттю природи Берліна. Замість звичних нам собак та котів вулицями бігають лисиці, кролі та кабани, а ще – єноти. Дивовижно, що пухнасті “смугасті грабіжники” родом із Північної Америки отримали берлінську реєстрацію. Тепер вони нишпорять по смітниках, залазять на балкони, окупують горища житлових будинків. Боятися їх не варто, але довіряти і дружити теж.
Звідки взялися єноти в Берліні?
Фото – Ольга Гринько
Єнотів (або Waschbären, як їх називають німецькою) привезли до Європи з Північної Америки у 1930-х роках заради хутра. Проте втримати кмітливих звірят у таборі не вдалося і єноти потрапили в дику природу. Єноти вміють відкривати двері, вікна та навіть холодильники. Їх інтелект порівнюють із мавпами або собакою. Їхня пам’ять дозволяє запам’ятовувати рішення головоломок для дітей. Тож випадки масових утеч сприяли швидкому поширенню.
Найбільша популяція сформувалася у федеральних землях Гессен, Бранденбург і Берлін. Станом на 2024 рік, за оцінками біологів, у Берліні мешкає понад тисяча диких єнотів, і ця цифра щороку зростає.
Чому єнотам подобається Берлін?
Фото –Elwitsch/pixabay
Міське середовище для єнотів — це своєрідний “шведський стіл”: сміттєві баки, компостні купи, залишки їжі в парках. Їхня дієта всеїдна: від хліба й фруктів до комах і яєць птахів. Їм не страшні бетон і цегла — вони легко підіймаються по водостічних трубах і проникають на горища через вентиляційні отвори. У пошуках домівки вони здатні пошкодити дах, утеплення, порвати ізоляцію або прокласти собі “тунель” крізь горище.
Незважаючи на зовнішню миловидність, ці звірі мають дуже наполегливий характер. Вони здатні відкривати двері, зрушувати кришки контейнерів, залазити у вентиляційні шахти або навіть розгортати утеплювач на дахах. Вони повертаються на місця “злочинів” знову і знову, якщо знають, що там є чим поживитися.
Єноти — нічні тварини, і приглушене міське світло Берліна створює для них комфортні умови. Звуки на горищі, перевернуті вазони або сліди лап на підвіконні — перші ознаки, що вас “відвідали”.
Що робити, якщо ви зустріли єнота?
Поліція Берліна
Зберігайте спокій, не кричіть, не нападайте. Єноти не агресивні, але можуть захищатися, якщо їх загнати в кут. Не варто намагатися погладити єнота, знайомити з його дитиною чи забирати додому.
У жодному разі не варто підгодовувати звірят. Це викликає залежність і провокує єнотів повертатися. Не втигнете й отямитися, як перед вашими дверима замість милого звірятка стоятиме справжня банда єнотів-попрошайок.
В районах, де живуть єноти, містян закликають встановити металеві сітки на вентиляційні отвори, закривати горища, використовувати контейнери зі щільними кришками.
Дивну поведінку єнотів варто зняти на відео. Це допоможе фахівцям у випадку виникнення проблем зрозуміти причину.
Куди звертатися в Берліні?
У випадку проблем із сусідами-єнотами варто звернутися у спеціальні служби. Телефонувати в поліцію чи пожежникам варто лише в критичному випадку. Ловити та переселяти єнота заборонено законом. Це можуть робити лише уповноважені служби.
Berliner Wildtiertelefon – гаряча лінія з питань диких тварин: +49 30 263 94 100 (працює в рамках служби охорони природи NABU Berlin)
Bezirksamt (районна адміністрація): залежно від вашого району, можна подати звернення через сайт або телефоном.
Wildtierhilfe Berlin e.V. — волонтерська організація, яка займається порятунком і перевезенням диких тварин.
Окрему проблему становить те, що єноти залишають фекалії у місцях, де живуть. Це може не лише спричинити неприємний запах, а й створити санітарну загрозу: єноти переносять паразитів, зокрема Baylisascaris procyonis — небезпечний для людей гельмінт.
Єнотики – герої 
Фото –Terranaut/pixabay
Останні десятиліття зробили єнота популярним героєм фільмів, мультиків, анекдотів та мемів. У 2018 році в центрі Дармштадта єнот заліз у вітрину книжкового магазину, влаштувався серед дитячих книжок і солодко заснув. Власники магазину назвали його “літературним критиком” і не виганяли до приїзду зоозахисників.
У 2020 році в одному з районів Берліна камера спостереження зафіксувала, як єнот щоночі приходив до одного й того ж вікна, натискав на ручку, відчиняв його… і заходив у кухню, де їв з миски котячий корм. Відео стало вірусним, а місцеві жителі прозвали тварину Herr Waschbär — пан Єнот.
Деякі активісти та художники навіть використовують образ єнота як символ “розумного спротиву” місту — мовляв, він нагадує, що місто належить не лише людям. У Берліні є навіть кілька графіті з єнотами в образі урбаністичних героїв — із рюкзаками, балаклавами або навіть смартфонами.
Досвід інших країн
У Сполучених Штатах єноти — звичні міські жителі. У Нью-Йорку чи Чикаго вони вважаються “міськими лисицями” та давно інтегровані в урбаністичне середовище. Там діють окремі програми стерилізації та спостереження за популяцією.
У Канаді, особливо в Торонто, єнотів настільки багато, що місто запровадило спеціальні єнотозахищені сміттєві контейнери. Їх розробляли два роки, щоб тварини точно не змогли відкрити кришки.
У Японії ситуація набагато складніша: єноти стали загрозою для храмової архітектури. Їх завезли як домашніх тварин, але ті масово втекли або були випущені. Сьогодні держава витрачає мільйони на боротьбу з їхнім поширенням у культурних зонах, де вони шкодять дерев’яним будівлям та руйнують покрівлі.
У Німеччині єноти офіційно визнані інвазивним видом і не охороняються, але без дозволу полювати на них не можна.
Читайте також про лисиць в Берліні.
