Важке рішення для ФРН: Німеччина видала Росії вбивцю Вадима Красікова

Росія та західні країни провели масштабний обмін. РФ видала американського кореспондента Евана Гершковича, морського піхотинця Пола Вілана, засудженого до страти у Білорусі громадянина Німеччини Ріко Крігера та ще 13 інших заручників Кремля, серед яких – чимало росіян (або власників російських паспортів).

Натомість західні країни погодилися віддати вісьмох ув’язнених. Серед них – подружжя шпигунів Дульцевих та вбивця Вадим Красіков. Останній – ключова особа цього обміну.

Видача Вадима Красікова

Вадим Красіков – кадровий офіцер російських спецслужб. 23 серпня 2019 року в берлінському парку Малий Тіргартен він застрелив колишнього чеченського польового командира Зелімхана Хангошвілі. Це зухвале замовне вбивство опівдні у самому центрі столиці ФРН стало одним із ключових епізодів погіршення відносин між Росією та Німеччиною – ще до повномасштабного вторгнення в Україну. У 2021-му Красікова засудили до довічного ув’язнення.

Вадим Красіков – єдиний, чийого звільнення хотів особисто Володимир Путін. Озвучив він це зокрема в інтерв’ю американському журналісту Такеру Карлсону. Говорячи про можливість обміну, очільник Кремля не назвав імені, але описав чоловіка, який, за його словами, “з патріотичних міркувань ліквідував в одній з європейських столиць бандита”, причетного до війни в Чечні. Себто Красікова.

Тож увесь успіх обміну залежав лише від Берліна – чи погодиться Німеччина видати засудженого вбивцю. Обмін готували давно – Красікова мали обміняти на Олексія Навального. Але у ФРН були готові піти на поступки лише за наявності “переконливого морального імперативу”.

Так, зокрема очільниця МЗС Анналена Бербок була проти обміну Вадима Красікова навіть на Навального. По-перше, тому що російський агент – засуджений вбивця, по-друге, бо вважала, що Олексій Навальний знову повернеться до Росії. Зрештою, Бербок називала принципово неправильним йти на поступки кремлівському режиму, який робить захоплення заручників інструментом власної зовнішньої політики.

Проте Олексій Навальний помер у тюрмі – і Німеччина, за заявою низки західних видань, просто втратила інтерес до обміну. Тому Росія, вочевидь, вирішила створити додаткові “стимули” – зокрема з допомогою засудження до страти у Білорусі громадянина ФРН Ріко Крігера.

Тиснули на офіційний Берлін і у Вашингтоні. Це між словами підтвердив і президент США Джо Байден – заявивши, що обмін ув’язнених між Росією та Заходом вимагав “значних поступок” із боку Німеччини, за які він вдячний особисто канцлеру Олафу Шольцу.

“Вимоги, які вони (Росія, – ред.) висували до мене, вимагали від мене отримати значні поступки з боку Німеччини. Вони (Німеччина, – ред.) спочатку вирішили, що не можуть піти на них через людину, про яку йдеться”, – сказав Байден. Все й дійсно оберталося навколо офіцера ФСБ Вадима Красікова.

У Німеччині – засмучені та невдоволені

Красікова не помилували. У офісі президента Франка-Вальтера Штайнмаєра підтвердили: подібне прохання до них навіть не надходило. Аби обміняти росіянина, застосували розділ 456а Кримінально-процесуального кодексу, який дозволяв депортувати росіянина. Російського найманого вбивцю депортували за рішенням імміграційної служби міста в Нижній Баварії, де знаходилася його в’язниця. У відповідному пресрелізі зазначили, що це “не було легким для федерального уряду” рішенням.

“Інтерес держави у виконанні тюремного покарання засудженого злочинця був збалансований зі свободою, фізичним добробутом і – в деяких випадках — зрештою, життям невинних людей, ув’язнених у Росії, і тих, хто несправедливо ув’язнений за політичними мотивами”, — заявив офіційний представник федерального уряду Штеффен Гебештрайт.

За інформацією Frankfurter Allgemeine Zeitung та Bild, ключову роль в обміні з німецького боку відіграв міністр юстиції Марко Бушманн, який письмово доручив прокуратурі “утриматися від подальшого виконання вироку” у справі Красікова. І хоч розпорядження не суперечить закону, прокурори та слідчі розлючені та розчаровані рішенням видати Красікова.

Наслідки обміну для Європи

На думку низки політологів, звільнення Красікова – це своєрідний сигнал Путіна своїм найманцям за кордоном: якщо їх схоплять та засудять, він знайде спосіб їх звільнити. Навіть редакція американської газети Wall Street Journal, яка активно домагалася визволення свого журналіста Евана Гершковича, погоджується з зависокою ціною обміну.

“Всі у Wall Street Journal відчувають полегшення та вдячність за звільнення у четвер нашого репортера з російського ГУЛАГу. Він пережив жахливе 16-місячне випробування. Але ціна обміну в’язнями, завдяки якому визволено Евана та інших бранців Кремля, свідчить про те, як диктатори використовують людей – заручників для просування тероризму за кордонами”, – йдеться у редакційному матеріалі. “Звільнення Красікова означає, що він може сказати своїм вбивцям, що навіть коли їх схоплять за кордоном, він має спосіб забезпечувати їх звільнення”, – зауважують журналісти.

Водночас громадян Німеччини попереджають: якщо вони збираються у приватних справах до РФ, то лише на свій страх та ризик. “Після цього обміну всім має бути зрозуміло, що в путінській Росії ви довільно стаєте розмінною монетою диктатора. Ми не можемо і не будемо кожного разу звільняти путінських вбивць. Кожен має це враховувати, плануючи свою подорож”, – зазначає голова Комітету з оборони Бундестагу Маркус Фабер.

Amal, Berlin!
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.