Раз на чотири роки медична страхова компанія надає можливість батькам, які мають дітей віком до 12/14 років, пройти програму реабілітації та оздоровлення. Німецькою це називається Mutter/Vater-Kur. Отримати його може один із батьків (у деяких випадках навіть обидва). Діти теж можуть взяти участь: без лікування або також проходити терапію.
Журналістка Оля Гринько детально дослідила це питання. Після консультації у лікаря та вирішення усіх бюрократичних справ вона із двома дітьми провела три тижні у клініці на острові Узедом на Балтійському морі і описала свій досвід для “Новини Амаль”.
Хто має право на оздоровлення?
Державне медичне страхування передбачає, що раз на чотири роки можна подавати заявку на оздоровлення за кошт своєї страхової. На сайті моєї страхової АОК зазначено, що Mutter/Vater-Kur це “терапевтична пропозиція, яка сприяє відновленню здоров’я та реабілітації батьків”. Також вказано, що при цьому завжди враховують “індивідуальні потреби батьків, які виникають внаслідок їхніх особистих стресових ситуацій”. Це, до прикладу, може бути лікування стресу, ситуації розлуки або проблем у вихованні та догляді за дітьми. Також до станів, які можуть свідчити про необхідність лікування, належать виснаження, порушення сну, тривога, серцево-судинні проблеми, біль у спині та інші психосоматичні скарги.
Щоправда із досвіду моїх подруг, які живуть у Німеччині вже тривалий час, інколи страхова може відмовити в участі в програмі.
„Симптоми, які я вказала в своїй заявці на оздоровлення: поганий сон, втома, стрибки тиску через стрес, були недостатніми для страхової. Вони написали, що Mutter-Kur не допоможе цього позбутися, і відмовили“, – розповіла “Амаль” українка Юлія.
Бюрократичні, медичні та мовні вимоги
Від подання заявки в страхову до самої поїздки на реабілітацію, може минути від кількох місяців до року. У мене вся процедура – подання заявки, відвідини лікаря, узгодження клініки та часу оздоровлення – зайняла трохи більше трьох місяців. У грудні 2024 року я надслала прохання в страхову і у лютому отримала відповідь із призначенням часу та клініки для відпочинку. А вже наприкінці квітня поїхала на курорт.
Інша моя знайома розповіла, що у неї вся процедура зайняла трохи більше року. Але вона хотіла пройти оздоровлення саме в певній клініці в Альпах і чекала на пропозицію саме звідти.
Через те, що я не надто добре розмовляла німецькою та щоби не наробити помилок у документах, я звернулася до районного товариства Червоного Хреста (Integriertes Gesundheitszentrum | DRK-Kreisverband Berlin-Nordost e.V.). Написала на е-мейл, який знайшла на сайті організації, та запитала, чи можуть вони допомогти мені із заповненням документів. Працівниця підказала, як заповнити заявку до страхової, а потім ще раз чи двічі допомогла під час ведення переписки зі страховою та клінікою. Ці консультації були безкоштовними.
Далі я пішла за скеруванням на оздоровлення до сімейної лікарки. Вона розпитала, що мене турбує, які скарги. Опісля я відправила весь пакет документів у свою страхову.
За два місяці надійшла відповідь. Страхова самостійно підібрала клініку, ґрунтуючись на моїх відповідях у анкеті та рекомендаціях сімейного лікаря. Тож я не обирала місця та дат поїздки, а погодилася на запропоновані.
Herzlich Willkommen!
Мені та двом дітям (10 та 12 років) запропонували провести 21 день у клініці Johannesbad Medizin Klaus Störtebeker Ostseestrand Eltern-Kind-Vorsorge на острові Узедом на Балтійському морі. Більшість витрат покривала компанія. Я сплатила лише €210 – по €10 за кожен день перебування у клініці. Також страхова частково відшкодувала витрати на дорогу.
Наше оздоровлення відбувалося під час навчального року. Але діти були звільнені на цей час від школи. У групі догляду за дітьми був відведений час, коли школярі могли виконувати завдання з різних предметів, але це не було обов’язковим. Працюючих дорослих мають відпустити з роботи на оздоровлення, цей час їм зараховується як лікарняний.
Переважна більшість відвідувачів клініки – матері, хоча також було й кілька татусів із дітьми.
Територія закладу досить велика: сім’ї живуть у двох великих двоповерхових будинках. У кожному є загальна їдальня. Харчування триразове. Сніданок та вечеря за принципом шведського столу, а на обід – два меню на вибір. Сім’ї живуть в окремих номерах, які пристосовані для різної кількості членів сім’ї та віку дітей. У номері є душ та туалет. На кожному поверсі – невеличка кухня з мінімальним набором посуду, чайником та мікрохвильовкою, а також великий хол із дитячим куточком та іграшками.
Як відбувається оздоровлення
Клініка розташована за 10 хвилин від моря, поруч – сосновий ліс та велике озеро. На території є шезлонги, дитячі майданчики, столи для настільного тенісу, майданчики для футболу та баскетболу. Є критий басейн, де одночасно може перебувати не більше 15 людей, тож плавати завжди було комфортно.
Насправді я би не назвала весь процес лікуванням, як ми, українці, його розуміємо. Це радше розслаблення, під час якого матір чи батька позбавляють більшості побутових клопотів, додаючи при цьому різну терапію.
Після приїзду ми разом відвідали лікаря, який розпитав мене та дітей про очікування та проблеми та призначив різноманітні маніпуляції. Упродовж перебування в клініці ми мали ще одну чи дві зустрічі для нових призначень.
Під час батьківських процедур діти можуть перебувати під опікою вихователів: виконувати шкільні завдання, майструвати, займатися рукоділлям, ходити на прогулянки. У цей час батьки мають різну терапію. До прикладу, у мене це були: скандинавська ходьба, гідромасаж, розслаблення, йога, арт- та психотерапія, спостереження за природою та навіть стрільба з лука. Можна було відвідувати спільну терапію з дітьми для налагодження кращого контакту, вирішення конфліктів чи проблем.
Через мою недосконалу німецьку я відмовилася від деяких терапевтичних занять, а мої діти не проводили весь час у “школі”. Тож у вільні від занять дні, ми могли гуляти у лісі, ходити на море та подорожувати островом.
У вихідні процедур немає. У ці дні сім’ї часто їдуть на екскурсії чи якісь розваги у інші містечка на острові, бо в нашому не було навіть супермаркета.
Під час процедур я познайомилася із кількома жінками. Вони були різного статусу, з різних міст та регіонів, мали різну кількість дітей чи сімейний стан. Але більшість скаржилися на поганий сон, втому, стрес та проблеми у спілкуванні з дітьми. Одна багатодітна мама розповіла, що приїхала на оздоровлення не так за лікуванням чи якимись процедурами, а щоби забути про приготування їжі, прибирання та побутові клопоти.
Уже перед від’їздом додому ми мали ще одну зустріч із лікарем, який розпитав наші враження від перебування у клініці та передав рекомендації для сімейної лікарки.
Всі фото – Ольга Гринько/для “Новини Амаль”
