Акторка Ірина Волошина: “Ми маємо кричати, що ми, українці, є”

Харків’янка Ірина Волошина закохує у наше красне слово на театральних читаннях у коворкінгу UA Nest та вже як три роки викладає у Берліні акторську майстерність українським підліткам. 18 червня відбудеться остання театрально-літературна зустріч цього сезону, а 21 червня театральна студія, якою керує Ірина, представить уривки з п’єси “Вій 2.0” на святкуванні Івана Купала у районі Ванзее. З акторкою зустрілася Нана Морозова.

(Фото – Нана Морозова/Амаль Берлін)

На мінус першому поверсі українського коворкінгу UA Nest у Берліні є невелика кімната. Раз на місяць вона перетворюється на камерний театр. На імпровізованій сцені українські актори читають уривки з творів українських письменників, здебільшого уривки з п’єс. Сьогодні, на вечорі, присвяченому маловідомим оповіданням Остапа Вишні „Берлінський день“ та „Як із Харкова зробити Берлін“, усі стільці зайняті. Вперше більше як за пів року існування театральних читань в UA Nest. “Раніше приходило 10-15 людей, – говорить кураторка проєкту, актриса та викладачка акторської майстерності, Ірина Волошина. – Але зараз, бачите, вже 30″.

Театральне читання – особливий жанр мистецтва, який останніми роками став дуже популярним. Перед глядачами – тільки актор (їх може бути й декілька) і текст драматургічного твору в акторській інтерпретації. Декорації мінімальні – одна-дві речі для настрою, а то й без них. І ніякої сценографії.

Зазвичай читання триває близько години, щоб слухачі не занудьгували. Втім цього разу присутні були не проти й затриматися: лунали і сміх, і вигуки з зали. А Ірина, яка народилася у Харкові, радо коментувала тексти Остапа Вишні, написані ще у 1930 році, пояснюючи топоніми та як змінювалися назви вулиць її рідного міста.

“Щоб люди свідомо обрали українську, у мову їх треба закохати”

Зеленоока, з рудим волоссям, заплетеним у довгі грубі коси, вона грає текст цих наївних оповідань так, що хочеться їх перечитати. “Коли UA Nest запропонували мені започаткувати театральні читання, я спочатку сприйняла проєкт як нову можливість для акторства, – згадує Волошина. – Але зараз я бачу це як свою місію. Якщо потім хоч декілька людей перечитають твори наших митців, я буду щаслива. У моїй школі не прищеплювали любов до української літератури. Але я все одно її любила, і говорити про неї тут, у Берліні, дуже важливо для мене”.

(Фото – Нана Морозова/Амаль Берлін)

Ірині прикро, що, зростаючи у Харкові, вона нічого не знала про Будинок “Слово” та про основоположника і теоретика футуризму, поета Михайля Семенка, який жив у її рідному місті. Про нього та інших представників Розстріляного відродження жінка дізналася вже у німецькій столиці, куди приїхала весною 2022 року. “Мені здається, що зараз, через 100 років після тих подій, ми переживаємо друге відродження, – говорить актриса з запалом. – Ми маємо звучати у Німеччині, говорити про нашу культуру, кричати, що ми є! Говорити українською і закохувати у неї. Є люди які може б і хотіли, але лінуються перейти на українську. І хоч останнім часом багато говорять про лагідну українізацію, я не дуже у це вірю. Лагідна чи не лагідна – і те, й інше має відтінок примусу. У мову потрібно закохати”.

Ірина Волошина: “Друзі у Берліні врятували мене”

Ірині Харків дорогий, але не сниться, і вона не шукає у Берліні куточки, які б нагадували їй рідне місто. “Я майже щодня спілкуюся з друзями, які там залишилися, – говорить 45-річна жінка. – Мені дуже болить моя Північна Салтівка, де я провела всю юність і де не залишилося жодного вцілілого будинку. Центр і провулок, де я народилася, який теж постраждав від обстрілів”.

У Харкові поруч з Іриною завжди було щось, пов’язане з театром. Провулок у центрі міста, де був її дім, називався Театральний, поруч знаходився ліцей мистецтв, де вона вчилася з шести років, була трамвайна зупинка “Площа поезії” біля Театрального скверу, а на Салтівці – вулиця Наталії Ужвій.

(Фото – Mariia Golovianko)

Пік кар’єри молодої актриси припав на роботу у харківському драмтеатрі ім. Т. Шевченка. Тут Ірина отримала перші великі ролі та величезні оберемки квітів. Були й записки від шанувальників. Але особисте життя не складалося, а до слави додалося вигорання. “Перший дзвіночок я почула, коли усвідомила, що йду не в театр, не на виставу, а просто на роботу, – згадує Волошина. – Тому обрала себе і поїхала у Київ за коханим”. У столиці Ірина віднайшла такий необхідний баланс у роботі та особистому житті, грала та продюсувала спектаклі, брала участь в антрепризах, одна з яких увійшла до репертуару театру “Сузір’я”, їздила на гастролі до Європи.

“Зв’язки та друзі у Берліні врятували мене, коли весною 2022-го я поїхала з Києва. Подруга і колега Діана Кіпрач запропонувала пожити у неї. Але театр і тут мене знайшов: мені запропонували викладати акторську майстерність для групи українських підлітків. Я радо погодилася – і це допомогло дітям впоратися зі стресом, страхами та переживаннями, а мене врятувало від розгубленості”.

За три роки проєкт виріс і перетворився у підліткову театральну студію при “Українському театрі в Берліні”, яким Ірина Волошина керує досі, і про який ми писали тут.

(Фото – Нана Морозова/Амаль Берлін)

“Оскар” для Курбаса, сучасні Мазайли та “Вій” від підлітків

Останнє театральне читання цього сезону відбудеться в UA Nest 18 червня. Ірина Волошина та її подруга актриса Марія Ванєєва представлять уривки з п’єси “Харків! Харків!” про українського режисера-новатора Леся Курбаса. Її на замовлення Польського театру у Варшаві написав Сергій Жадан. Спектакль-мюзикл польською мовою іде з 2024 року з аншлагом. “Я обрала цей твір для читань у Берліні, бо цей спектакль є дуже важливим для нашої культури, – пояснює Ірина Волошина. – Так у Польщі дізнаються, хто такий Жадан, Курбас і його авангардний театр “Березіль” і чому у п’єсі наш видатний діяч не гине у Сандармосі, а отримує “Оскар”, на який і заслуговував”.

“Харків! Харків!” у Варшаві поставила режисерка Світлана Олешко. Вона померла у вимушеній еміграції у грудні 2024-го. Олешко відома тим, що заснувала у Харкові експериментальний театр “Арабески”. І для Ірини Волошиної читання у червні будуть особистими, адже вона була актрисою в “Арабесках”. Грала зокрема у п’єсах Олешко за сценаріями Жадана “Червоний Елвіс” та “Радіошансон. Вісім історій про Юру Зойфера”.

Ірина сумує за режисеркою й досі черпає натхнення у їхній дружній співпраці. Читала уривки з “Червоного Елвіса” в UA Nest, а мініоповідання з “Зойфера” ставила у підлітковій студії “Українського театру в Берліні”.

“Торік ми з дітьми почали роботу над п’єсою Миколи Куліша “Мина Мазайло”. “Спочатку я прочитала їм уривок – і більшість старших підлітків одразу: “Вау! Яка тема, як класно! Це зараз як ніколи має звучати!”, – розповідає керівниця студії. – І це правда, тому що сьогодні бажання говорити російською руйнує сім’ї та стосунки, як і сто років тому. Відмову від усього українського заради вигоди Куліш описав як сатиру, але це стало нашою трагедією. Ми закінчимо роботу над спектаклем на початку липня. Але до того покажемо ще уривки зі спектаклю “Вій 2.0” Наталії Ворожбит. Я дещо переробила сценарій, щоб його могли грати підлітки. Адже в оригіналі багато лайки та інших моментів суто для дорослої аудиторії. Виступ – 21 червня на Івана Купала. Маємо ще адаптувати нашу постановку для нетеатрального майданчика, адже святкування відбудеться просто неба. Трошки полякаємо людей на святі”.

Посилання та адреси

18 червня – читання уривків з п’єси С. Жадана “Харків! Харків!”. Проєкт літературних читань йде на канікули до серпня-вересня. За оновленнями слідкуйте на сторінках UA Nest в інстаграмі тут та Ірини Волошиної у фейсбуці тут.

Адреса: UA Nest – Levetzowstraße 13, 10555 Berlin.

21 червня – уривки зі спектаклю “Вій 2.0” у виконання підлітків з “Українського театру в Берліні” на святі Івана Купала. Більше про святкування тут.

Адреса святкування: Kremnitzufer 9, 14109 Berlin.