З січня цього року у двох школах містечка Оверат, що в 25 км від Кьольна, з’явився новий предмет – українська як мова походження (Herkunftssprache). Зараз ці уроки відвідують майже чотири десятки дітей з України. “З учнями молодших класів вчимо все з нуля, і навіть з деякими шести- та семикласниками. Бо діти забули, як писати українські літери”, – каже вчителька Анастасія Гаврюш. Впровадження уроків української мови ініціювали волонтери. Розповідаємо, як вони діяли та чому цей проєкт поки що пілотний.
“Діти приємно здивували”
Оверат – це місто на півдні Північного Рейну-Вестфалії, в якому мешкає 27 тисяч людей. У містечку працює вісім шкіл, і в двох із них тепер викладають українську. Зокрема, у початковій школі GGS Sülztal і в гімназії Пауля Клее. Заняття з української проходять раз на тиждень після основних уроків. Частина дітей приїжджає на ці заняття з сусідніх містечок. Спочатку учнів було небагато, та поступово їх більшає: зараз це 16 дітей з молодших класів і 19 старших школярів.
Фото – Олександр Гаврюш
“У більшості дітей є мотивація вчитися. Відчувається, що це не просто батьки відправили їх на уроки української”, – зазначає вчителька Анастасія Гаврюш. Вона викладає для обох вікових груп: з меншими учнями займається у початковій школі, зі старшими – у гімназії. “Мами молодших дітей розповідають, що ті з задоволенням ідуть на українську, чекають, запитують, коли буде урок. Але я більше була здивована старшими учнями. Серед них є такі, хто просить давати їм більше завдань, більше навантаження“, – розповідає вчителька.
За словами Анастасії Гаврюш, рівень підготовки дітей дуже різний: “Хтось навчався онлайн в українській школі та зберіг навички письма, говоріння, а хтось вчився тільки в німецькій. У дітей з російськомовних родин всі ці три роки не було практики спілкування українською, не кажучи вже про письмо. Вони багато що забули, і тепер треба відновлювати ці навички. Українська мова для них вже близька до іноземної”.
Фото – Олександр Гаврюш
Надихнув приклад Гессену
Ініціаторкою впровадження уроків української мови в Овераті є волонтерка Ніна Савченко. Вона приїхала до Німеччини навесні 2022-го з Чернігівщини, переживши місяць окупації, холод і голод. “Я була у шоковому стані, і мені треба було щось робити. Волонтерство стало моїм способом впоратися зі стресом”, – згадує жінка. Майже одразу вона долучилася до місцевої організації IFO (Individuelle Flüchtlingshilfe Overath e.V.), що опікується біженцями. Зараз Ніна – єдина українка у цьому ферайні: “Я є містком між українцями, які потребують допомоги, та німцями, які хочуть допомогти. Ця організація підтримує нас у всіх питаннях”.
Фото з особистого архіву Ніни Савченко
Саме німецькі волонтери з IFO допомогли втілити ідею з уроками української мови. Ніну Савченко надихнув приклад землі Гессен, де українську офіційно запровадили як другу іноземну мову в школах. “Я не раз зверталася до німецьких колег з цією ідеєю, і одного разу таки достукалась. Вони сказали: якщо набереться 50 охочих вивчати українську, тоді будемо добиватися впровадження таких уроків”, – розповідає жінка. Ніна зв’язалася з українськими волонтерами у сусідніх містечках, разом вони склали анкету для батьків школярів і розповсюдили її по місцевих групах у соцмережах. Зрештою вдалося зібрати близько 60 заявок. Далі справу взяли в свої руки німецькі волонтери: вони успішно пройшли всі бюрократичні узгодження, від управління шкільної освіти (Schulamt) до профільного міністерства.
“Позитивний зв’язок з Україною”
Анастасія Гаврюш – вчителька української мови та літератури з Чернігівщини, мама чотирьох дітей. З початку цього року вона підписала робочий контракт з управлінням шкільної освіти району Рейніш-Бергіш, якому підпорядковується Оверат. Поки йдеться про п’ять годин роботи на тиждень: це два уроки української в початковій школі і три – у старшій. Для Анастасії це – велика відповідальність: “Я запитувала себе, для чого я йду до цих дітей, що я буду їм нести. І зрозуміла, що мені цінно дати їм позитивний зв’язок з Україною. Тому я зараз дивлюся на дітей, намагаюся відчути, що їм цікаво, і стараюся давати їм це через українську мову“.
Ці уроки не схожі на ті, до яких діти звикли в Україні. Анастасія адаптувала заняття до формату німецької школи та зробила ставку на індивідуальну роботу з учнями та особистісний контакт. “Діти дуже відгукнулися, коли ми говорили про особливе для них місце. Здебільшого це були спогади, пов’язані з Україною, з домом. Я бачу, що їм це треба. Тож уроки української мови – це той простір, де вони можуть вповні проявити себе, де їх точно зрозуміють“.
Фото – Олександр Гаврюш
Пілотний проєкт
Уроки української у школах Оверату поки є експериментом. Заняття проводитимуться до кінця поточного навчального року. Чи продовжиться проєкт – залежить від кількості учнів. Чим більше їх буде, тим вищі шанси, що уроки не скасують. “Ми сподіваємося на сарафанне радіо, що батьки учнів заохотять інших долучитися. І знову будемо публікувати оголошення про набір дітей у місцевих онлайн-спільнотах українців. Віримо, що все вийде”, – каже волонтерка Ніна Савченко.
Фото – Олександр Гаврюш
