У колаборації зі співаком EL Kravchuk харківський театр “Березіль” створив модернову виставу, в якій розвіює міфи про культового українського поета. У їхній інтерпретації Тарас Григорович – такий собі “хіпстер ХХІ століття”. Звідси й назва постановки – “Шевченко 2.0”. Її автори ніби “стряхнули пил” з образу Кобзаря, щоби показати: він – жива людина, а не бездушний пам’ятник. Команда працювала над проєктом в умовах російських обстрілів та енергетичних блекаутів, а реалізувати ідею вдалося завдяки підтримці Німеччини. Велика прем’єра вистави “Шевченко 2.0” відбудеться вже у понеділок, 11 листопада, у театрі імені Івана Франка у Києві.
Фото – Маргарита Корнющенко
Вистава-експеримент
Цей проєкт – сміливий сценічний експеримент, зазначають його автори. Вистава створена за мотивами особистих щоденників Тараса Шевченка і поєднує історію та сучасність, лірику та чорний гумор, авангардну музику та естрадні пісні-омажі на вірші Кобзаря у виконанні EL Kravchuk.
“Вистава “Шевченко 2.0” – це простір, в якому поет зустрічається з Міфом про себе самого, сперечається з ним і доводить, що є… і пророком, і франтом, і генієм, і коханцем – живою людиною, а не тим зашкарублим “дідуганом з вусами”, образ якого нам так довго нав’язували”, – йдеться в анонсі прем’єри.
Фото – Маргарита Корнющенко
За авторським визначенням, жанр спектаклю – це “Сни на 2 дії”. Режисером виступив Олександр Ковшун, а п’єсу написав сучасний харківський драматург Дмитро Терновий. “Мені хотілося, аби глядачі побачили поета як абсолютно сучасну, суголосну нашому сьогоденню особистість, бо насправді таким він і є. Хотілося зробити видимими деякі стереотипи нашого сприйняття, щоб позбутися їх і відкритися для нового погляду”, – пояснює драматург.
Грант від Goethe-Institut
Ідея проєкту “Шевченко 2.0” з’явилася у 2021-му році та належить академіку-фізику Борису Гриньову і співаку EL Kravchuk. Зі своєю творчою пропозицією вони прийшли до Харківського академічного театру імені Тараса Шевченка “Березіль” на початку 2022-го. А далі було повномасштабне російське вторгнення, налагодження роботи в реаліях прифронтового міста та виграний грант від Goethe-Institut і Міністерства закордонних справ ФРН. Без фінансової підтримки Німеччини цієї вистави би не було, каже менеджерка проєкту “Шевченко 2.0” Маргарита Корнющенко.
Фото – Маргарита Корнющенко
“Тільки така стороння грантова допомога дає нам змогу робити щось велике, амбітне, масштабне, на велику кількість людей, з новими, спеціально для цієї вистави розробленими декораціями, костюмами. Також ми змогли закупити обладнання, якого не вистачало в нашому театрі для того, щоб повноцінно втілити задум, та оплатити роботу всіх запрошених спеціалістів”, – розповідає менеджерка проєкту.
Зараз всі українські театри терплять скруту, а харківські й поготів. Зокрема, бюджет “Березолю” на зарплати співробітникам складає всього 22% від необхідної суми. “І це не кажучи про те, що ми не отримуємо жодного фінансування від держави саме на нашу роботу, тобто на створення вистав, гастрольну діяльність і так далі”, – зазначає Маргарита Корнющенко. До того ж, прифронтовий Харків – єдине місто в Україні, де через підвищений рівень небезпеки театрам заборонено грати на своїх сценах. “Ми орендуємо за власний кошт безпечні приміщення, а це завжди підвальні та маленькі зали, тобто наші заробітки через об’єктивні обставини так само мінімальні”, – пояснює Маргарита.
“Протистояння злу мистецтвом”
Фото – Маргарита Корнющенко
Попри все, команді проєкту вдалося повною мірою реалізувати ідею вистави “Шевченко 2.0”. Репетиції тривали протягом весни-літа 2024 року. Це був важкий період для Харкова: “Ворожі обстріли харківської енергосистеми і, як наслідок, перебої з тепло- та електропостачанням, початок повторного наступу на область, систематичні атаки міста ракетами та авіабомбами. Тому робота над виставою стала для березільців сакральним актом “протистояння злу мистецтвом”, – наголошується в анонсі прем’єри.
Зрештою вийшла яскрава сценічна фантасмагорія. “Шевченко 2.0” – це більше ніж спектакль, це видовищне шоу з відеопроєкціями, масштабними декораціями та стильними костюмами від відомого українського дизайнера Костянтина Пономарьова. Він, до речі, теж харків’янин.
Фото – Маргарита Корнющенко
“В той час, як війна занурює нас в суцільний морок, я просто беру доступний інструментарій (в моєму випадку це театральне мистецтво) і на якомусь інстинктивному рівні намагаюся висвітлити цю темряву, вихопити моменти життя. А життя різне, в ньому є місце і радості, і любові, і стьобу, і фантазіям. Тому навіть про таку серйозну і поважну постать, як Тарас Шевченко, в мене вийшла вистава-шоу”, – зазначає режисер Олександр Ковшун.
Чи будуть закордонні гастролі?
Повну версію спектаклю вперше покажуть 11 листопада на великій сцені Київського національного театру імені Івана Франка. Команда проєкту очікує на прем’єрі представників Goethe-Institut та посольства Німеччини в Києві, а також керівників Українського інституту. Це установа, що відповідає за формування позитивного іміджу України за кордоном. “Ми хочемо, щоби гості оцінили нашу виставу на перспективність того, чи може вона представляти за кордоном Україну. Можливо, на якомусь фестивалі або в межах гастрольного туру”, – каже менеджерка проєкту “Шевченко 2.0” Маргарита Корнющенко.
Команда проєкту “Шевченко 2.0”. Фото – Маргарита Корнющенко
