Стрічку Teen Angst українські підлітки знімали на мобільні телефони в Україні та Німеччині. Це історії про їхні почуття під час воєнних дій на батьківщині. Але невеличкий проєкт привернув увагу професіональних кінематографістів. Нана Морозова поговорила з творцями та продюсерами та дізналася, як фільм став учасником одного з найбільших фестивалів Європи.
5-10 листопада у Котбусі проходить фестиваль східноєвропейських фільмів FilmFestival Cottbus (FFC). На ньому покажуть декілька українських стрічок (програма тут), і серед них – документальний фільм Teen Angst. Подія унікальна, адже це фільм, який українські підлітки зняли за допомогою мобільних телефонів. Шестеро дівчат фільмували в Україні, троє – у різних містах у Німеччині, куди вони виїхали після початку повномасштабного вторгнення Росії. Цей проєкт створили заради творчої та психологічної підтримки молодих людей, які переживають війну. Продюсери та учасники аж ніяк не розраховували, що його результатом стане стрічка, яка поїде на великий міжнародний фестиваль у Котбусі. У 2023 році цей захід відвідали 22 тис. глядачів, які подивилися понад 200 фільмів з 45 країн Східної Європи, Фінляндії, Греції та Туреччини.
Терапія, що стала мистецтвом
“Торік Платформа ТЮ Маріуполь, яку я очолюю, та наші партнери у Німеччині – мистецька ГО Bridgeworks на чолі з Феліксом Банхольцерем – задумали організувати онлайн резиденцію для молоді, – розповідає Діана Берг, продюсерка Teen Angst. – Думали зробити виставку чи інсталяцію. Але ідея розвинулася у створення невеликого фільму про те, що переживають підлітки під час війни. Ми подумали: чи можна за декілька місяців навчити людей фільмувати? Це стало викликом і для нас, і для дітей, і для режисерки Інги Пилипчук, яку ми залучили до співпраці”.
(Діана Берг, продюсерка фільму Teen Angst та засновниця Платформи ТЮ Маріуполь)
Після конкурсу, який оголосили в інтернеті, журі обрало найкращі мотиваційні листи від дев’яти дівчат з України та Німеччини. У квітні 2024 року до навчання та роботи пристали Настя Бджола, Олександра Долобовська, Ксенія Ільїна, Каміла Карпенко, Ганна Крутікова, Алєксандра (Алекса) Лучаєва, Софія Оруджева, Анна Смирнова та Єлизавета Чорноморець. Фільммейкерка та журналістка Інга Пилипчук стала для новачків і менторкою, і викладачкою. Онлайн проводила уроки – пояснювала різницю між документальним та ігровим кіно, основи сценарію та знімань.
“У мене вже був подібний досвід і я знала, як організувати роботу онлайн, – розповідає Інга Пилипчук. – Але, звісно, було б набагато легше, якби ми побачилися хоч раз до початку проєкту. Втім віртуальний формат нашої творчої лабораторії підказав згодом і нові творчі ідеї”.
Дівчата, яким ще немає і 20 років, стали не тільки авторками, але й героїнями своїх розповідей. Кожна зняла на свій мобільний особисту історію біженства чи перебування у містах, які щодня руйнує Росія. Їхній унікальний погляд на своє щоденне життя у тривозі, страху, переживаннях за країну, близьких та коханих мав дати відповідь на питання: “Як це – дорослішати під час війни?”
(Кадр з фільму Teen Angst)
Життя навпіл
“Вже після першого домашнього завдання, яке зробили дівчата, стало зрозуміло, що проєкт буде щемливим, – ділиться режисерка Інга Пилипчук. – Пам’ятаю, що текст Анни, яка вимушено переїхала до Львова з рідного Краматорська, був настільки зворушливим, що я ледь не розплакалася перед комп’ютером. Вона писала про відчайдушні пошуки відчуття дому. Або текст Каміли Карпенко з Ніжина про її глибокі емоції після розставання з мамою, яка виїхала до Берліна”.
(Режисерка Teen Angst Інга Пилипчук. Фото Наталка Дяченко)
З деякими ідеями дівчат працювати було легше, з іншими – вкрай складно. Настя Бджола знала, про що знімати. Але тривоги у Харкові змушували її постійно виходити до коридору під час занять та обговорень. Графік знімань у місті вона теж підлаштовувала під обстріли, вибухи й комендантську годину. Ксенія Ільїна зробила так багато роботи, що редагування та монтаж став непростим завданням навіть для колег-профі. Режисерка фільму говорить, що дівчина записала дуже багато інтерв’ю з тими, хто пережив жахи окупації в Бучі. З її матеріалу можна було б зробити повнометражний фільм. Але на дев’ять історій було лише 38 хвилин.
Режисерка монтажу Маргарита Гасанова об’єднала історії, зняті у різних стилях, у гармонійну розповідь. Ось на екрані Анна Крутікова з Кремінної. Вона живе у Потсдамі й розповідає про онлайн-стосунки зі своїм хлопцем, який залишився в Києві. Софія Оруджева з Сіверськодонецька, показує, як робить ремонт у своїй новій берлінській квартирі. Настя Бджола розділила кадри своєї історії навпіл – так само як розділила своє життя між двох країн. Ліворуч – дівчина у коридорі перечікує тривогу під час бомбардувань Харкова, а праворуч – танцює з друзями на дискотеці в Гановері…
(Кадр з фільму Teen Angst )
Чому фільм потрапив на фестиваль та чому його мають подивитися українці
Після двох місяців навчання, знімань, монтажу та численних обговорень у зумі, продюсери організували зустріч дівчат у Берліні. Нарешті всі вони змогли познайомитися особисто. 29 червня відбувся і допрем’єрний показ для команди та членів їхніх сімей і друзів.
“Ми планували проєкт як терапевтичну практику для дівчат і геть не очікували, що Teen Angst запросять на кінофестиваль, тим більше такий великий, як котбуський, – згадує Діана Берг. – Заради участі у ньому довелося зробити кольорокорекцію вже готового фільму, а звукорежисер Данило Окулов зміг зробити звук, записаний на мобільні телефони, придатним для демонстрації у кінотеатрах”.
“Причин, чому аматорський фільм визнали гідним фестивальної програми, декілька, – зазначає Інга Пилипчук. – Цікавою та унікальною є сама ідея такої лабораторії. Вона й задала тон. Правильною була й ідея запросити не досвідчених людей, а саме вмотивованих дівчат зі свіжим поглядом. А ще вони мали цілковиту свободу – я їх не обмежувала ні у виборі теми, ні у засобах реалізації”.
Пилипчук вважає, що українці мають подивитися Teen Angst, тому що у ньому звучать голоси нашого майбутнього. Без цензури. Це вкрай відверті та глибокі особисті думки та переживання, про які деякі з авторок не розповіли навіть своїм батькам. “Нам, дорослим, випадає шанс зрозуміти, що переживає молодь у ці часи. І буде корисно дізнатися, як саме вони живуть своє життя, і побачити їхні рефлексії. Ця стрічка може допомогти у діалозі між поколіннями”, – наголошує режисерка.
(Кадр з фільму Teen Angst)
Teen Angst покажуть 9 листопада у “День українського кіно” у котбуському драмтеатрі Kammerbühne о 16:00. На FilmFestival Cottbus – вхід безоплатний за наявності українського паспорта. У це день кінофестиваль представляє сім повнометражних і короткометражних фільмів з України чи про Україну. Зокрема “Ти – космос” Павла Острікова, Zinema Корнія Грицюка, I See The Bloom Микити Миколаєнка, Stories From The Cellar Тетяни Ходаківської, “Як це було” Анастасії Солоневич і Дам’яна Коцура, “Дім за склом” Тараса Дроня, “Під вулканом” Дам’яна Коцура та Teen Angst Інги Пилипчук.
Фільм Teen Angst створили за підтримки Global Fund for Children та Culture Helps.
Програма фестивалю тут.
Квитки €6,6 тут.
Адреса: Kammerbühne, Wernerstraße 60, 03046 Cottbus.
Трейлер фільму тут.
Новини проєкту тут Plaftorm Tu та bridgeworks в Instagram.
Фейсбук Інги Пилипчук тут.
