Росія та західні країни провели масштабний обмін. РФ видала американського кореспондента Евана Гершковича, морського піхотинця Пола Вілана, засудженого до страти у Білорусі громадянина Німеччини Ріко Крігера та ще 13 інших заручників Кремля, серед яких – чимало росіян (або власників російських паспортів).
Натомість західні країни погодилися віддати вісьмох ув’язнених. Серед них – подружжя шпигунів Дульцевих та вбивця Вадим Красіков. Останній – ключова особа цього обміну.
Видача Вадима Красікова
Вадим Красіков – кадровий офіцер російських спецслужб. 23 серпня 2019 року в берлінському парку Малий Тіргартен він застрелив колишнього чеченського польового командира Зелімхана Хангошвілі. Це зухвале замовне вбивство опівдні у самому центрі столиці ФРН стало одним із ключових епізодів погіршення відносин між Росією та Німеччиною – ще до повномасштабного вторгнення в Україну. У 2021-му Красікова засудили до довічного ув’язнення.
Вадим Красіков – єдиний, чийого звільнення хотів особисто Володимир Путін. Озвучив він це зокрема в інтерв’ю американському журналісту Такеру Карлсону. Говорячи про можливість обміну, очільник Кремля не назвав імені, але описав чоловіка, який, за його словами, “з патріотичних міркувань ліквідував в одній з європейських столиць бандита”, причетного до війни в Чечні. Себто Красікова.
Тож увесь успіх обміну залежав лише від Берліна – чи погодиться Німеччина видати засудженого вбивцю. Обмін готували давно – Красікова мали обміняти на Олексія Навального. Але у ФРН були готові піти на поступки лише за наявності “переконливого морального імперативу”.
Так, зокрема очільниця МЗС Анналена Бербок була проти обміну Вадима Красікова навіть на Навального. По-перше, тому що російський агент – засуджений вбивця, по-друге, бо вважала, що Олексій Навальний знову повернеться до Росії. Зрештою, Бербок називала принципово неправильним йти на поступки кремлівському режиму, який робить захоплення заручників інструментом власної зовнішньої політики.
Проте Олексій Навальний помер у тюрмі – і Німеччина, за заявою низки західних видань, просто втратила інтерес до обміну. Тому Росія, вочевидь, вирішила створити додаткові “стимули” – зокрема з допомогою засудження до страти у Білорусі громадянина ФРН Ріко Крігера.
Тиснули на офіційний Берлін і у Вашингтоні. Це між словами підтвердив і президент США Джо Байден – заявивши, що обмін ув’язнених між Росією та Заходом вимагав “значних поступок” із боку Німеччини, за які він вдячний особисто канцлеру Олафу Шольцу.
“Вимоги, які вони (Росія, – ред.) висували до мене, вимагали від мене отримати значні поступки з боку Німеччини. Вони (Німеччина, – ред.) спочатку вирішили, що не можуть піти на них через людину, про яку йдеться”, – сказав Байден. Все й дійсно оберталося навколо офіцера ФСБ Вадима Красікова.
У Німеччині – засмучені та невдоволені
Красікова не помилували. У офісі президента Франка-Вальтера Штайнмаєра підтвердили: подібне прохання до них навіть не надходило. Аби обміняти росіянина, застосували розділ 456а Кримінально-процесуального кодексу, який дозволяв депортувати росіянина. Російського найманого вбивцю депортували за рішенням імміграційної служби міста в Нижній Баварії, де знаходилася його в’язниця. У відповідному пресрелізі зазначили, що це “не було легким для федерального уряду” рішенням.
“Інтерес держави у виконанні тюремного покарання засудженого злочинця був збалансований зі свободою, фізичним добробутом і – в деяких випадках — зрештою, життям невинних людей, ув’язнених у Росії, і тих, хто несправедливо ув’язнений за політичними мотивами”, — заявив офіційний представник федерального уряду Штеффен Гебештрайт.
За інформацією Frankfurter Allgemeine Zeitung та Bild, ключову роль в обміні з німецького боку відіграв міністр юстиції Марко Бушманн, який письмово доручив прокуратурі “утриматися від подальшого виконання вироку” у справі Красікова. І хоч розпорядження не суперечить закону, прокурори та слідчі розлючені та розчаровані рішенням видати Красікова.
Наслідки обміну для Європи
На думку низки політологів, звільнення Красікова – це своєрідний сигнал Путіна своїм найманцям за кордоном: якщо їх схоплять та засудять, він знайде спосіб їх звільнити. Навіть редакція американської газети Wall Street Journal, яка активно домагалася визволення свого журналіста Евана Гершковича, погоджується з зависокою ціною обміну.
“Всі у Wall Street Journal відчувають полегшення та вдячність за звільнення у четвер нашого репортера з російського ГУЛАГу. Він пережив жахливе 16-місячне випробування. Але ціна обміну в’язнями, завдяки якому визволено Евана та інших бранців Кремля, свідчить про те, як диктатори використовують людей – заручників для просування тероризму за кордонами”, – йдеться у редакційному матеріалі. “Звільнення Красікова означає, що він може сказати своїм вбивцям, що навіть коли їх схоплять за кордоном, він має спосіб забезпечувати їх звільнення”, – зауважують журналісти.
Водночас громадян Німеччини попереджають: якщо вони збираються у приватних справах до РФ, то лише на свій страх та ризик. “Після цього обміну всім має бути зрозуміло, що в путінській Росії ви довільно стаєте розмінною монетою диктатора. Ми не можемо і не будемо кожного разу звільняти путінських вбивць. Кожен має це враховувати, плануючи свою подорож”, – зазначає голова Комітету з оборони Бундестагу Маркус Фабер.
