8-9 січня Володимир Зеленський здійснює короткий, але важливий тур Європою, переконуючи партнерів у необхідності більш активного постачання зброї Україні. У програмі – Лондон, Париж і Брюссель. Питання, чому президент України не включив Берлін до цієї програми історичних візитів, спричини дискусію в німецьких медіа.
Сьогодні, 9 січня, президент України Володимир Зеленський прибув до Брюсселя. Він виступить у Європарламенті та відвідає саміт ЄС. Напередодні він зустрічався у Лондоні з Ріші Сунаком, прем’єр-міністром Великої Британії, та у Парижі – з президентом Франції Емманюелем Макроном та канцлером Німеччини Олафом Шольцем.
Більше, ніж політика
Історична поїздка президента України викликала неприховане захоплення і самих учасників зустрічей, і преси. Твіттери міністрів та президентів рясніють відео та фото, на яких Володимира Зеленського вітають із дружньою теплотою, яка дещо виходить за рамки дипломатичного протоколу. “Ласкаво просимо до Брюсселя”, – написала президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн у своєму твіттері. На фото вона простягає назустріч гостю обидві руки.
Напередодні у Лондоні міцними обіймами Зеленського вітав Ріші Сунак. А Емманюель Макрон у твіттері використав звертання “любий друже”. Канцлер ФРН Олаф Шольц був більш стриманим. У підписі під фото, що ілюструє його зустріч із Зеленським, він написав: “Ми будемо поруч з Україною – стільки, скільки буде потрібно”. Щоб висловити свою підтримку, йому довелося поїхати до Парижу, адже президент України не мав наміру відвідувати Берлін. Не зважаючи на те, що Німеччина – один із найважливіших союзників України.
Чому не Берлін?
Німецькі політологи сходяться на тому, що Володимир Зеленський шукає сьогодні підтримки більш відданих та рішучих прихильників. І не хоче збурювати зайві дебати всередині Німеччини. Йоганнес Варвік, політолог з Університету Мартіна Лютера Галле-Віттенберг, каже: “Зеленський знає, що своїм візитом до Німеччини він радше сприятиме дебатам, а вони небажані. Тому зрозуміло, що він насамперед шукає найсильніших прибічників, тобто США, а тепер і Велику Британію”.
Політолог із Кельнського університету Томас Єгер зауважив: “Не слід було очікувати, що Зеленський відвідає Німеччину. З української точки зору, за федеральним урядом завжди доводилося полювати, а в середині ЄС вважають, що він (уряд) радше гальмує процеси”.
Інколи “ні” це “так”
Здається, що Німеччина діє не досить рішуче. Спочатку її уряд відхилив прохання України надати танки. Але вже за декілька місяців міністр оборони ФРН Борис Пісторіус оголошує, що Федеральне міністерство економіки схвалило експорт до України до 178 одиниць Leopard 1. Ба більше, у якості символічного подарунка, він вручає міністру оборони України Олексію Резнікову іграшковий танк Leopard 2. Очікується, що про кількість та терміни передачі цієї моделі Києву, країни-партнери оголосять під час засідання у форматі Рамштайн 14 лютого. На засіданні федерального уряду наприкінці січня Олаф Шольц вже анонсував рішення про передачу Україні 14 таких танків.
У Парижі Володимир Зеленський закликав Францію та Німеччину “якнайшвидше” надати Києву бойові літаки та важке озброєння. Адже час відіграє зараз вирішальну роль. “Що швидше Україна отримає важку зброю далекої дії, що швидше наші пілоти отримають літаки, тим швидше закінчиться російська агресія, і ми зможемо повернутися до миру в Європі”, – зазначив він.
На тристоронній зустрічі у столиці Франції Шольц впевнено обіцяв Україні подальшу військову, гуманітарну та фінансову підтримку. “Факт залишається фактом: Росія не повинна виграти цю війну”, – сказав він.
Робіть ставки
З огляду на те, що Шольц змінив свою думку щодо постачання в Україну танків Leopard, можливо, він зрештою ухвалить і постачання літаків. Хоча напередодні в інтерв’ю Tagesspiegel він сказав, що Німеччина відмовилась передавати винищувачі, аби не «підвищувати ставки, бо Берлін бажає уникнути можливої ескалації між НАТО та Росією».
Вочевидь Володимир Зеленський використовує “тактику салямі”, як кажуть у Німеччині. Коли відрізають по одному шматочку, замість того, щоб різати всю ковбасу одразу. Спочатку Україна отримала каски, потім гаубиці та танки. Настав час далекобійної зброї та винищувачів. І, здається, категоричне “ні” звучатиме в Бундестазі все рідше.
