Нове дослідження про медичну допомогу біженцям із психічними проблемами в Бранденбурзі, Мекленбурзі-Передній Померанії та Саксонії-Ангальт виявило серйозні прогалини. Лише 1% із них отримує лікування, що відповідає міжнародним стандартам. Про це повідомило Федеральне об’єднання психосоціальних центрів. Водночас 60% опитаних через важкі обставини до моменту біженства і під час втечі мають “тяжкий психічний дистрес”, який потребує своєчасного лікування.
Дослідження Університету Мартіна Лютера Галле-Віттенберг наголошує на впливі умов проживання на психічне здоров’я. Учасники, які вважали свою житлову ситуацію непевною або почувалися замкненими, частіше повідомляли про тяжкий психічний дистрес. Майже половина описала свої житлові умови як “подібні до в’язниці”, а понад третина назвала брак приватності “нестерпним” або “вкрай нестерпним”.
Головною перешкодою для кращої психосоціальної допомоги дослідники називають те, що закон виключає шукачів притулку з регулярної системи охорони здоров’я. У перші три роки після прибуття вони зазвичай мають право лише на лікування гострих хвороб і больових станів, а психічні захворювання здебільшого до цього не зараховують. Лише після цього люди, які втекли від війни та переслідувань, зазвичай отримують доступ до допомоги через електронну медичну картку. За даними дослідження, люди з психічними проблемами, які мають таку картку, значно частіше отримують допомогу, ніж люди без регулярного доступу.
Професор Аманд Фюрер з Університету Мартіна Лютера Галле-Віттенберг пояснює: “Результати досліджень свідчать, що поліпшення житлових умов – насамперед через децентралізоване розміщення замість проживання в центрах колективного розміщення – і повсюдне запровадження медичної картки для людей, які втекли від війни та переслідувань, можуть допомогти забезпечити допомогу людям із психічними захворюваннями”.