“Це почалося як спонтанна реакція: людям потрібна допомога, у нас є вода, напої, ми можемо щось доставити. І з цього виріс великий проєкт, який зараз надає підтримку багатьом українцям”, – розповідає Агнес Маттес. Вона координує програму допомоги Україні у Fristo Stiftung. Від початку повномасштабної війни цей німецький фонд відправив 28 фур із гуманітарним вантажем, по 40 тонн кожна. У центрі уваги благодійників – українські лікарні, будинки для літніх людей, дитячі заклади, хоспіси, стабілізаційні пункти на фронті.
Що таке Fristo
Fristo – це мережа супермаркетів напоїв у Німеччині. Компанія має магазини у восьми федеральних землях, центральний офіс знаходиться у Баварії. У 2020 році фірма заснувала власний благодійний фонд, який реалізує також міжнародні проєкти допомоги. Два роки потому у Fristo Stiftung започаткували окрему програму підтримки України. Перші вантажівки з гуманітарною допомогою прибули до польсько-українського кордону вже в березні 2022 року. “Це було дитяче харчування, гігієнічні засоби, продукти довготривалого зберігання, речі. Ми роздавали їх біженцям з Україні, адже чимало людей залишили домівки майже без нічого. Частину вантажу передали мікроавтобусами напряму в Україну”, – згадує Агнес Маттес.
“З нами тоді поїхали керівники компанії, щоб побачити ситуацію на місці. І вже на зворотному шляху вони вирішили: “Ми не обмежимося кількома вантажівками з гуманітаркою, а будемо продовжувати допомагати“, – розповідає представниця фонду. Благодійники долучили до збору допомоги німецькі школи та дитячі садки, церковні громади. З 2023 року гуманітарні вантажі стали доставляти вже не до Польщі, а безпосередньо до України.
Об’єднавши зусилля
Fristo Stiftung тісно співпрацює з українськими спільнотами у Німеччині, а також з волонтерами в Україні. Зокрема, з організацією Caritas Ukraine. “Партнери в Україні повідомляють нам про потреби на місцях: що саме необхідно, де ситуація найкритичніша”, – пояснює Агнес. Фонд збирає гуманітарну допомогу у Німеччині, а також забезпечує її транспортування. “Загалом ми постачаємо все, що треба: для дитячих будинків, для структур Caritas, для лікарень, для стабілізаційних пунктів на фронті. Співпрацюємо безпосередньо з військовими. Передаємо машини швидкої допомоги, пожежні автомобілі“, – розповідає керівниця проєкту.
“Ми навіть не думали, що через цей проєкт, через звичайних людей-волонтерів нам вдасться допомогти стільком людям в Україні! Це означає, що будь-яка небайдужа людина може реально багато змінити”, – переконана Агнес.
Налагоджена логістика
Щоб 40-тонні фури не стояли довго на кордоні, фонд залучає українських перевізників. Між Польщею та Україною гуманітарну допомогу перевантажують до мікроавтобусів, які розвозять її далі по країні. Частину вантажу доставляють працівники Fristo Stiftung, зокрема сама Агнес. З літа 2024 року вона регулярно буває в Україні. Жінка добре пам’ятає свою першу поїздку. Зізнається: того дня сильно нервувала. “Ми розвантажували автомобіль у Дрогобичі, і раптом пролунав сигнал тривоги. Місцеві до цього звикли, а для мене це було щось нове. Я запитала, що сталося, і мені пояснили: “Повітряна тривога. Можеш сховатися в укритті під церквою”. Але ніхто туди не пішов. Я вагалася: йти чи ні? У мене в Німеччині сім’я – троє дітей, чоловік… Я не пішла. Однак мені було некомфортно залишатися у відкритому просторі”, – згадує волонтерка.
Нині Агнес вже спокійно реагує на тривоги в Україні. Та кожного разу її вражає контраст між мирним життям у Європі і війною, що є буденністю для мільйонів українців. “У мене таке відчуття, що ми в Німеччині вже “закрили” цю тему. Живемо так, ніби нічого не сталося – це для мене немислимо, – каже жінка. – Що я зрозуміла після поїздок в Україну? Що ми насправді живемо дуже добре. І повинні більше цінувати те, що маємо. У багатьох із нас удома є чимало речей, якими ми не користуємося – а в Україні вони конче потрібні”.
“Розумію українців”
Агнес Маттес родом із Польщі, у Німеччині живе з 2007 року. “Я можу добре собі уявити, як почуваються ті, хто змушений тікати й опиняється в іншій країні. Мені пощастило: я приїхала сюди не з примусу, створила нову сім’ю. А люди, які рятуються від війни, нічого не знають про життя за кордоном, нікого там не мають, – і мусять починати все спочатку”, – зауважує волонтерка.
Робота у проєкті допомоги України стала для неї викликом. До цього Агнес волонтерила у своїй церковній громаді, підтримувала батьків дітей з інвалідністю. Однак українська програма – це зовсім інший масштаб, інші організаційні задачі. “Треба було багато чому навчитися. Та коли бачиш, що маєш підтримку від людей, які фінансують проєкт, це дає величезну мотивацію – йти далі, стукати в інші двері, звертатися за допомогою”, – каже жінка.
Цькування через підтримку України
За словами Агнес, чимало людей і організацій у Німеччині долучаються до проєкту. Та є і ті, хто не схвалює допомогу Україні. “Деякі люди реагують агресивно чи з відторгненням. У сина в школі були проблеми через те, що ми підтримуємо Україну. Його цькували, були навіть напади. У нашому районі багато російських сімей, і звісно, тема обговорюється вдома, російська пропаганда теж впливає”, – зазначає волонтерка. Втім, для неї це не привід зупинятися або згортати допомогу Україні: “Не можна дозволяти себе залякувати, якщо знаєш, що робиш добро. Завжди будуть люди з іншою думкою. Але я – не та людина, яку можна агресією чи примусом змусити змінити свою позицію“.
Агнес переконана: якщо Україна здасться, війна піде далі. “Ми маємо дякувати українським солдатам за те, що вони тримають оборону. Бо вони захищають не лише Україну, а й всю Європу”, – каже волонтерка.
Всі фото – Fristo Stiftung та з особистого архіву Агнес Маттес
