16:45. Ундер ден Лінден. Навпроти будівлі російського посольства поступово збираються люди. Половина приїздить на велосипедах, хтось виходить з метро, хтось пішки. Але у кожного з собою інструмент. Щотижня, починаючи з березня, німці приходять на центральний проспект Берліну, щоб підтримати українців і зіграти концерт “Молитва за мир”.
Темніє. Музиканти дістають свої труби, горни, тромбони та валторни. Температура -2С. Знімають рукавиці. Ініціатор акції Тобіас Ріхтштайг дуже зосереджений і суворо стежить за пунктуальністю. Концерт має розпочатися саме о 17:00 і рівно о 17:30 повинен зазвучати гімн України. По музиках справді можна звіряти годинник. Влітку, коли я працювала до 17 і йшла пішки повз Бранденбурзькі ворота додому, то завжди заставала останні акорди “Ще не вмерла України…”
“Тромбони за мир” – відкритий колектив. Учасники походять з різних церковних парафій Берліну. Вони списуються в чаті чи просто приходять, бо час концерту сталий – щочетверга о 17:00. Незалежно від погоди, свят, страйків та інших обставин. За майже 11 місяців пропустили лише одну зустріч – у передноворічний тиждень, бо роз’їхалися зі столиці. Буває, збираються більше десяти осіб, іноді приходять лише троє. Тут раді кожному, хто зможе підіграти. Нот вистачить на всіх, якщо є бажання, інструмент і трохи вміння. Професійних музикантів небагато, переважно це аматори, члени церковних хорів.
О 17:10 біля музикантів пригальмовує авто з поліцією. За 5 хвилин воно зникає.
Пан Ріхтштайг згадує, що був шокований атакою Росії 24 лютого, і коли до Берліну почали прибувати біженці, відразу задумався – що він може зробити?
“Ми могли б трохи допомогти на вокзалі чи в притулках. Але ми музиканти і в цьому наша сила! Ми завжди грали пісні, які розповідають про Божий мир. Тому ідея прийшла досить швидко – щотижня грати молитву “Даруй нам мир” або Da Pacem Domine на знак солідарності з Україною – перед російським посольством”.
Цією композицією всесвітньо відомого сучасного естонського композитора Арво Пярта традиційно і розпочинають концерт. Далі – “Реве та стогне Дніпр широкий” Данила Крижанівського. Коли зазвучала “Молитва за Україну” Миколи Лисенка, за моєю спиною дзвінкий дитячий голос чисто підхопив: “…Світлом науки і знання нас, дітей, просвіти”…
Поки дівчинка шкільного віку підспівувала, розчулена знайомою піснею мама, дістала євро і кинула монету в маленьку скриньку перед музикантами.
Акція некомерційна. Музиканти хочуть нагадати людям, що мир є цінністю і заради його збереження потрібно докласти зусиль! Вони роблять це педантично з тижня на тиждень і не збираються зупинятися. Іноді їм кидають лише кілька монет, іноді взагалі нічого. Усі пожертви відправляють у фонд Diakonie-Katastrophenhilfe. На ці кошти для біженців купують їжу та теплі речі.
Український гімн звучить рівно о 17:30. Декілька перехожих зупиняються і вмикають камери в телефонах. Літня німецька пара намагається вмістити в один кадр і російський прапор і музикантів. Довго шукають в гаманці та у кишенях дрібні гроші. Залишають євро. Йдуть далі, не дочекавшись кінця.
Жорну Бахусу 82. Майже рік щочетверга він приїздить до російського посольства: “Дощ чи сніг – не має значення. Я сідаю на велосипед і прямую сюди. За весь час може раз пропустив. Для мене це справжня молитва за свободу і мир. Ця війна страшна і несправедлива. Важливо хоч щось робити, щоб зупинити це страхіття”. Пан Бахус церковний горніст – уже багато років по неділях він фанфарами запрошує людей на месу. Така традиція подекуди збереглася в Німеччині з середньовіччя. Жорн каже, що гра на флюгель-горні позитивно впливає на здоров’я, як і добрі справи. Він вірить, що музика здатна робити чудеса!
Миру, як чуда, очікує й Евелін, яка грає на вaлторні. Вона працює вихователькою у дитячому садку. Концерти перед російським посольством намагається не пропускати. Вона однією з перших відгукнулася, коли побачила оголошення про “Молитву за мир”. Каже, що не змогла б інакше: “Зло потрібно зупинити. Добро завжди перемагає!”, – впевнено каже жінка, витираючи рукавичкою вологі очі.
Петра Кугель у свої 72 дуже активна. Після концерту блискавично швидко упаковує тромбон. Каже, що все життя багато рухається і намагається допомагати людям. Тут вона вдруге, але планує приходити і надалі: “Минулого разу було не дуже вдало. Складно відчути одразу один одного і злагоджено грати. А сьогодні вдалося і звучало фантастично. Я дуже задоволена”. Жінка вірить, що війна швидко завершиться: “Так багато людей моляться за мир!”
Тобіас Ріхтштайг обрав композиції, що просять у Бога миру. Згадує з прикрістю, як одного разу перехожий кинув йому: “Йдіть воювати, чого тут стоїте!” Пояснює: “Ми музиканти, це те що ми вміємо робити добре. Ми не можемо просити більше зброї, у нас немає готового рішення – як припинити війну, але ми маємо озвучувати проблему, закликати до миру! Україні зараз дуже потрібна підтримка. І ми робимо це музикою! Щотижня мені доводиться мотивувати себе йти сюди знову. А ввечері я повертаюся додому щасливим”.
Після закінчення виступу музиканти дуже швидко розходяться у своїх справах. Навпроти російського посольства – лише лампадки біля фото жертв війни, яку Росія веде проти України уже майже дев’ять років. Вітер розвіває велетенський триколор над головним бульваром німецької столиці. Прапор майорить вище колісниці Бранденбурзьких воріт.
