76-й Берлінський міжнародний кінофестиваль – Берлінале – відбудеться у столиці Німеччини з 12 по 22 лютого 2026 року. Це – один із ключових форумів світової кіноіндустрії. Щороку він збирає сотні фільмів з усього світу – від масштабних прем’єр до камерного авторського кіно, документалістики та відреставрованої класики.
Особливість Берлінале: він залишається одним із небагатьох великих фестивалів, де політичний та соціальний контекст є невід’ємною частиною концепції. Його програми Panorama, Forum і Berlinale Classics є майданчиком для розмови про війну, пам’ять і відповідальність. І саме тут цього року знову важлива українська присутність.
У 2026 році українське кіно представлене в кількох програмах фестивалю – від сучасної документалістики до відреставрованої класики.
“Сліди” – світова прем’єра фільму на особливо чутливу тему
Документальний фільм “Сліди” (Traces) режисерок Аліси Коваленко та Марисі Нікітюк увійшов до програми Panorama Dokumente. Це світова прем’єра.
Стрічка складається з історій жінок з різних регіонів України, які пережили сексуальне насильство та тортури під час російської окупації. Фільм побудований без інтерв’ю в класичному розумінні й без пояснювального коментаря – глядачеві пропонують бути поруч, слухати й спостерігати.
“Сліди” продовжує напрям українського документального кіно, яке працює з війною через особистий досвід і намагається знайти форму для дуже крихких тем, не зводячи їх до узагальнень.
Одна з режисерок фільму, Аліса Коваленко, у попередніх публічних інтерв’ю розповідала про власний досвід сексуального насильства та тортур, пережитий під час полону у 2014 році. Цей особистий досвід багато в чому визначив інтонацію стрічки – уважну, стриману й зосереджену на тому, як травма проживається зсередини.
“Кришталевий палац” – переосмислення української класики радянського періоду
До програми Berlinale Classics уперше в історії фестивалю увійшов український фільм 1930-х років – “Кришталевий палац” (1934) режисера Григорія Гричер-Черіковера. І це – важливий жест переосмислення української кінематографічної спадщини радянського періоду.
Чорно-біла стрічка є втіленням авангардних пошуків кінематографістів того часу. Вона розповідає про молодого архітектора, який відмовляється від успішної буржуазної кар’єри й долучається до робітничого руху. Відреставрована версія фільму повертає в міжнародний контекст українське кіно раннього радянського періоду – специфічне через ідеологічну навантаженість, але авангардне й значуще за формою.
Це – перше включення українського кіно міжвоєнного періоду до міжнародної ретроспективи й можливість побачити спадщину українського кінематографа в ширшому культурному контексті.
“Розпад” – рефлексія на Чорнобиль
Показ ще однієї української стрічки відбудеться у програмі Berlinale Classics. Фільм “Розпад” (1990) режисера Михайла Бєлікова є рефлексією на аварію на Чорнобильській АЕС. Це не реконструкція катастрофи в прямому сенсі, а радше спроба осмислити її наслідки.
За описом програми фестивалю, це “нестандартний фільм про катастрофу”, де руйнування відбувається не лише фізично, а й на рівні переживань, спогадів і стосунків між людьми. Фільм ненав’язливо підводить глядача до питання: що залишається, коли зникає звична опора – і як у такій ситуації знайти шлях уперед?
