“Фокусуємося на тому, як надійно гарантувати безпеку для України, щоб досвід Будапештського меморандуму та вторгнення Росії ніколи не повторився”, – написав президент України Володимир Зеленський у соцмережах одразу після того, як його літак сів у Берліні. Зрештою з німецькою столиці він полетить із принаймні натяком на те, що Україна хотіла почути – окресленими гарантіями захисту у разі, якщо після встановлення миру Росія знову на неї нападе.
Два дні перемовин
Зрештою, здається, усі сторони задоволені результатами переговорів. І спецпредставник президента США Стів Віткофф, який назвав їх продуктивними. І зять Трампа Джаред Кушнер. І сам Трамп, який вже встиг заявити, що “зараз ми ближче, ніж будь-коли” до миру. За його словами, усі сторони цього хочуть – зокрема Володимир Путін, з яким він, виявляється, зовсім нещодавно вчергове розмовляв.
За словами Зеленського, найголовніше, що у нинішній версії “мирного плану” з 20 пунктів більше немає “деструктивних позицій”. “Це не означає, що в нас ідеальний план, але це дуже робоча версія. І не хочеться, щоб вилучені пункти у тих чи інших формулюваннях з’являлися в інших документах”, — наголошує президент України.
Фото – Офіс президента України
За результатами переговорів безпосередньо із США, Україна розраховує отримати п’ять документів. Частина з них – економічна, що стосується питань залучення інвестицій та повоєнного відновлення.
Проте найголовніше, чого вдалося досягнути у Берліні – готовність Вашингтона надати Україні конкретні гарантії безпеки за аналогом 5-ї статті НАТО. Один з американських чиновників, присутніх на переговорах, назвав їх “найнадійнішим набором протоколів безпеки, який українці та європейці коли-небудь бачили”. За словами Зеленського, є також домовленість, що це буде не просто підписаний Трампом папірець, а проголосований та затверджений Конгресом США пакет документів.
“Вперше я чую від американських перемовників, що США зобов’яжуться надати гарантії безпеки для України, щоб росіяни не сумнівалися, що американська відповідь буде військовою, якщо вони знову нападуть на Україну”, – написав дорогою з саміту додому прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск.
Європейські союзники України своєю чергою запропонували створити “багатонаціональні сили” для забезпечення потенційної мирної угоди. У спільній заяві за результатами зустрічі йдеться, що ці сили, очолювані Європою та підтримані США, “допоможуть відновити збройні сили України, забезпечити безпеку повітряного простору України та безпечніше море, зокрема шляхом операцій всередині України”.
Фото – Офіс президента України
В цілому, як повідомляють ЗМІ з посиланням на американську сторону, 90% питань між Росією та Україною, мовляв, вирішені. Але є ще 10% – і це, ймовірно, в першу чергу питання територій. Тобто де саме знаходитиметься лінія розмежування. Консенсусу у ньому немає, прямо говорить Зеленський.
“Росія хоче наш Донбас. Ми не хочемо віддавати наш Донбас. Американці хочуть знайти компроміс – вони пропонують вільну економічну зону. Я підкреслюю: це не означає, що під керівництвом Росії. Ані де-юре, ані де-факто ми визнавати Донбас російським не будемо, – наголошує президент України.
Мерц повертає Європу за стіл переговорів
Варто віддати належне німецькому канцлеру: якщо хтось і отримав бажане, то це він. Берлін не дарма став майданчиком для зустрічі української та американської делегацій. Мерц неодноразово наголошував, що США мають враховувати позицію Європи у питанні “модерації” мирних переговорів між Україною та Росією.
Канцлер виконував роль “привітного господаря” – зустрів усіх гостей, але сам під час перемовин присутнім не був. Утім, його радник з питань зовнішньої та безпекової політики Гюнтер Зауттер, як повідомляється, залишився в кімнаті як своєрідний модератор. Себто якщо десь з перших вуст і знають, про що говорили представники України та США за закритими дверима, то це в німецькій канцелярії.
Мерц, по суті, перемістив переговори на європейський майданчик – ба більше, зібрав в останній день усіх лідерів ключових європейських країн. Це елегантне нагадування Вашингтону: Європа – велика. Часом полярна, але єдина у ключових питаннях (звісно, у великій родині не без юродивих – але Віктора Орбана та Роберта Фіцо і не запрошували). Європа має голос – і його потрібно враховувати. А не писати тексти у Москві, додавати до нього власні вигоди – і змушувати пристати на це жертву агресії.
Фото – Président de la République française/Х
Зрештою, саме Мерц запропонував Росії встановити режим припинення вогню принаймні на Різдво. “Можливо, у російського керівництва залишилася хоч крихта людської гідності, і воно хоча б на кілька днів на Різдво дасть спокій населенню від цього терору”, – сказав Мерц.
Щоправда, росіяни святкують Різдво 7 січня, а не 25 грудня – і звісно, не погодяться на поступки з приводу “незрозумілих” для них дат. Як про це не мріяв би Трамп, але чергову війну до Різдва йому завершити не вдається – навіть тут дата не узгоджена.
Але є Росія
Утім, є об’єктивна реальність: не США, не Євросоюз, не НАТО і не “коаліція охочих” вирішують, чи завершиться ця війна. Усі перелічені дієві особи насправді так чи інакше сидять по один бік столу. Навіть США. І, як відзначає прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск, “прорив” у переговорах у Берліні зокрема полягає в “тому, що, ймовірно, вперше стало так чітко видно, що Україна, американці та європейці були на одному боці”.
А ось місце по інший бік столу має зрештою зайняти Росія – сама чи примусом. І поки цей стілець – пустий.
Ще до старту переговорів у Берліні у Кремлі заявили, що вони очікують від них “мало хорошого”. Мовляв, внесок європейців та України в мирний план президента США Дональда Трампа “навряд буде конструктивним”, як заявив Юрій Ушаков, радник президента РФ з питань зовнішньої політики.
На це зокрема звертає увагу Bild, пишучи, що Кремль заздалегідь готує відмову від мирного плану, який обговорюють у Берліні. Бо поки США та Україна заявляють про наближення до компромісу щодо завершення війни, заяви з Москви мають вигляд заздалегідь підготовленого “ні” можливому мирному плану.
Поки Зеленський, Віткофф та Кушнер розмовляли у Берліні, президент Росії Володимир Путін підписав закон, що дозволяє націоналізацію “вільного” житла на окупованих Росією територіях України. Себто “безхазяйна” нерухомість українців, які втекли від окупації, тепер знайде своїх нових “хазяїв” – переселених за путінською програмою росіян або колаборантів, що дорвалися до влади у так званих “республіках”.
…
У другий день візиту Зеленського видання Berliner Morgenpost опублікувало лист свого читача Клауса Петера Вольшлегера. Той обурювався, що через українського президента “знову зупинилося все місто, всі запізнюються в аеропорт чи на роботу”.
“Сподіваємося, що ера Зеленського скоро закінчиться; це заощадить нам багато грошей, і ми нарешті зможемо розв’язати проблеми у власній країні”, – цитує чоловіка видання.
Так званий рівень безпеки “0”, через який перекривають центр, посилюють патрулювання та частково обмежують рух, Берлін нині застосовує під час візиту лише трьох політичних лідерів. Президента США – через те, що він президент США. Прем’єр-міністра Ізраїля – через те, що у світі досі вбивають євреїв лише за те, що вони євреї. Президента України – через Росію. Тому що вона напала на суверенну державу, анексувала її територію, щоденно вбиває цивільне населення, а нині кошмарить Європу кібератаками, літаками, кораблями та дронами, які “ненавмисно” опиняються у чужому повітряному та водному просторі або слідкують за військовими об’єктами.
І ніхто так, як українці, не бажає, аби президент України – не так важливо, яким буде його прізвище – прилетів до столиці Німеччини як лідер будь-якої іншої європейської держави. І поїзди U5 зупинялися на станції Bundestag, а усі берлінці встигали на роботи та до аеропортів – і не дратувалися через те, що хтось самим своїм існуванням їм нагадує про війну.
