У Берліні вийшла друком “Абетка війни”. Артбук містить 26 світлин-сповідей українських підлітків, які мешкають в Берліні з 2022 року. Як намагання пояснити одноліткам та вчителям, що вони не дурні, перетворилося на художнє висловлювання та чи може будь-хто стати митцем, з’ясувала Нана Морозова.
(Фото – Masha Pryven)
У 2022 році в Immanuel-Kant-Gymnasium у Берліні почали навчання українські діти. Як і в інших німецьких школах, головним викликом для них стало незнання мови, а відтак і почуття неповноцінності, якого складно уникнути за подібних обставин. Своїми проблемами підлітки поділилися з викладачкою німецької – єдиною україномовною вчителькою у гімназії. “ Учні сказали мені: “Мабуть, інші у нашій школі думають, що ми дурні, бо не знаємо мови”, – згадує Маша Привен, ініціаторка проєкту “Абетка війни”. – І я запропонувала їм зробити світлини своїх почуттів, адже для спілкування через образи німецька мова не потрібна”.
Пацифізм, мати-дитина та немитий посуд
Маша Привен – не тільки навчає німецької. Вона – українська мисткиня родом з Луганська, яка вже понад 10 років живе у Берліні. Жінка почала фотографувати у 2018 році та згодом розвинула свою мистецьку практику, працюючи з вернакулярними фото (фотографії, які початково не створені з мистецькою метою – ред.), зібраними обʼєктами, колективною поезією. Вона вивчала мови і літературу у Києві, а також була стипендіаткою програми Фулбрайта, за якою здобула ступінь магістра порівняльного літературознавства у Вашингтонському університеті в Сент-Луїсі. “Мабуть, тому я і включаю тексти у свою практику”, – говорить фотографка. – І першим імпульсом було – запропонувати дітям записати їхні почуття. Ми довго добирали точні слова, переосмислювали пережите і втрати. Згодом з особистих спогадів і думок фокус змістився на політичні теми, російську пропаганду та те, як можна їй протидіяти”.
(Фото – @ Philippe Kayser)
На щотижневих зустрічах група обговорювала мову фотографії, роботи відомих фотографів та їхні методи. Намагалися придумати, як зобразити щось безпредметне, абстрактне, наприклад, обстріл тут – у мирному Берліні. Поступово вимальовувався справжній мистецький проєкт.
Щоб надати проєкту зрозумілої форми, слова добирали за німецькою абеткою. W – weg (“геть” німецькою – ред.): щітка безпорадно плаває у мильній воді – остання думка хлопця, який раптово покинув свій дім, була про брудний посуд. M – Mutter: мати горнеться до доччиних колін, як дитя – буває, що у важкі часи діти стають захисниками та опорою батьків.
(Фото – © Маша Привен та підлітки з проєкту “Абетка війни”)
Маша особливо виділяє для себе німецьку літеру “P”. Робота Pazifismus – не тільки про те, до чого сьогодні призводить заперечення війни. Це і про вразливість, і про прірву нерозуміння, і про самосвідомість підлітків. А також і відповідь на часте запитання, чому б вам не віддати території в обмін на мир.
(Фото – © Маша Привен та підлітки з проєкту “Абетка війни”)
“Німці усвідомили, як могла б виглядати їхня школа зруйнованою”
“Абетку війни” створювали майже два роки. Першу виставку влаштували у 2023-му на шкільному подвір’ї Immanuel-Kant-Gymnasium. І вона досягла своєї мети. “До мене підійшли тоді колежанки зі словами, що стали краще розуміти учнів з України, що “побачили” їх нарешті”, – говорить Привен. – А німецьких дітей вразив колаж, який поєднує дві школи: зруйновану – в Україні і мирну – у Берліні. “Ця проста і, на мій погляд, досить банальна ідея все ж викликала у дітей найсильнішу реакцію, – говорить Маша Привен. – На цій світлині німці побачили – і усвідомили – як могла б виглядати їхня власна школа зруйнованою”.
(Фото з архіву Masha Pryven)
Другу експозицію “Абетки війни” Привен організувала у коридорах місцевої ратуші. Після відкриття, яке відвідав і очільник Ліхтенберга, районна рада виділила гроші на артбук. Книга німецькою та англійською вийшла у незалежному видавництві edition frölich в березні 2025 року. Її одразу представили на книжковому ярмарку у Ляйпцигу. У Берліні презентація відбудеться у червні в Amerika-Gedenkbibliothek (Кройцберг).
(На фото Аліса Лопатіна презентує свою роботу на виставці “Абетка війни” у ратуші Ліхтенберга у 2024 році. З архіву Masha Pryven)
У книзі – 26 слів, кожне з яких відповідає певній літері німецького алфавіту і супроводжується фотографією. Але слова представлені не за абеткою, адже війна зруйнувала звичність, повсякденність – так пояснюють підлітки свій власний досвід.
Спеціально для артбуку Привен взяла інтерв’ю в американської фотографки Венді Евальд. Саме її творчий метод став натхненням для проєкту. “Евальд – піонерка колаборативної фотографії, – пояснює мисткиня. – Я теж використовую цей метод у своїй творчості – залучаю до мистецьких проєктів звичайних людей. Вони стають і героями, і співавторами. “Абетка війни” – саме такий”.
Митцями та мисткинями не народжуються?
Колаборативна фотографія цікава Привен ще й тим, що може впливати на життя героїв-співавторів. Так, після проєктів, які мисткиня робила з підлітками у Нарві (Естонія), молоді люди заснували власну мистецьку асоціацію з амбіцією перетворити одну з місцевих покинутих будівель у культурний хаб.
Всі можуть займатися мистецтвом, вважає Маша. Митцями та мисткинями не народжуються. “Мабуть, це залежить від сміливості йти за власною вразливістю, споглядати через неї. Наприклад, можете робити фото себе чи оточення у певний час – щодня протягом року, – радить мисткиня. – Записуйте, що відчуваєте чи про що думаєте при цьому. Залучайте до проєкту інших людей, поспілкуйтеся з сусідкою в будинку навпроти, її погляд в прямому та переносному значенні може бути дуже цікавим. Так, можливо, ця робота спочатку не потрапить до галереї, але такі локальні, “дворові” проєкти – живі, в них бурлить справжня енергія, вони живлять, каталізують фотографічне мистецтво. І вони можуть вплинути на ваше життя чи на життя інших”.
Документ про те, що неможливо задокументувати
Зараз Маша Привен працює над наступним проєктом. До нього залучені люди, які живуть в Україні під час війни. Він називається “Я народилася, безсмертна” і документує та досліджує травми, спричинені російською війною, що триває. За три роки мисткиня залучила до співтворчості десятки людей, які надіслали їй понад три тисячі фотографій. Камерами своїх телефонів вони документували і опір, і втечу, і життя в окупації. Спочатку мисткиня збирала свідчення онлайн, а згодом – і під час власних поїздок в Україну.
“Щоб дослідити, як війна травмує і змінює свідомість, я вирішила крім фото залучити і автоматичне письмо, – розповідає Привен. – Його як мистецький метод використовували ще сюрреалісти, щоб подолати фільтри логіки, граматики, моралі. Я пропоную різні поетичні засоби. Вони покликані допомогти людям виписати те невимовне, яке вони переживають – можливо, ще не усвідомлені глибинні зрушення й розломи в їхньому житті і світосприйнятті. Виходить експериментальна поезія”.
У поєднанні з любительськими фотографіями учасників та власними світлинами Маші, народжується груповий проєкт – на перетині сучасної поезії, особистої сповіді та документування злочинів проти людяності.
(Фото – Нана Морозова)
Коли буде виставка чи книга, Привен не знає. Задум складний та експериментальний – у ньому пʼятдесят авторок та авторів. “Видавати книги, особливо експериментальні, ті, що поєднують фотографії, колаборативність, колективну поезію – важко. – Але я продовжу. Мені важливо й далі їздити в Україну та документувати цю війну. Відчуваю, що для цього я знайшла форму, яка працює і для свідків, і для мене”.
Додаткова інформація
У поєкті “Абетка війни взяли участь Yehor Dudnichenko (Donetzk, 17), Nikol Tsybukh (Kharkiv, 13), Oliviia (Kyiv, 16), Vladyslava Pidhrebia (Zalishchyky, 16), Yaroslav Mindra (Odesa, 16), Alisa Lopatina (Kharkiv, 13), Arina Kliuchkevych (Kharkiv, 13), Yuriy Sereda (Lviv, 15).
“Сторінка Маші Привен в інстаграмі тут.
Бесіда про колаборативні практики тут.
