Поки Москва продовжує знищувати українські населені пункти, її власна нерухомість у Східному Берліні роками пустує та занепадає. Депутатка ХДС Лілія Усик пропонує нарешті відібрати російські будинки – утім, у сенаті поки із рішенням не можуть визначитися.
“Заброшки” у дорогому районі
Карлсхорст є одним із найкращих районів на сході Берліна. Тож російські “будинки-привиди” викликають роздратування у місцевих жителів. До того ж із житлом у Берліні нині проблеми – і нерухомість, яка вже 30 років руйнується без господаря, давно можна було відремонтувати та заселити.
Берлінська представниця партії ХДС Лілія Усик – етнічна українка з нині окупованого Росією Донецька. Вона пропонує перевірити, чи можна за допомогою запроваджених у 2022 році санкцій конфіскувати будинки у Карлсхорсті на користь України, а потім повернути їх у власність Німеччини. Так “російські” квартири – а їх тут щонайменше 66 – вийшли б на напружений столичний ринок житла.
“Своєю ініціативою я хотіла б показати, що загарбницька війна Росії в Україні повинна мати конкретні негативні наслідки для агресора. (…) Конфіскація цих активів у рамках санкцій проти Росії створить прецедент”, – заявила в інтерв’ю n-tv політикиня.
Один з російських будинків на Andernacher/Königswinterstrasse у 1985 році / Dieter Zeh, 1985, Museum Lichtenberg
Недалеко від “будинків-привидів” у 1945 році нацистська Німеччина підписала акт про капітуляцію. Будівля із “Залом капітуляції”, яка нині є частиною музею Карлсхорста, стала штабом радянської військової адміністрації, а німецькі жителі були змушені виселитися з численних навколишніх будинків протягом 24 годин. У 94-му радянська армія остаточно залишила Німеччину, будинки повернули німцям – усі, крім трьох. І ніхто не знає, чому так – навіть науковий персонал Берлінського музею Карлсхорст.
Москва не відповідає
Усик звернулася до сенату, але там лише знизали плечима – мовляв, законних засобів для конфіскації будинків немає. У 2020 році тодішній керівник апарату сенату Крістіан Геблер надіслав листа до посольства РФ, у якому висловив зацікавленість Берліна у придбанні покинутої нерухомості. Москва не відповіла.
Зазнавши невдачі на рівні Берліна, Усик спробувала піти до Бундестагу та Європарламенту. Депутати, до яких вона зверталася, також не змогли допомогти.
Утім, якщо офіційна російська влада відмовчується з приводу долі “своєї” нерухомості, російська пропаганда на ініціативу берлінської депутатки відреагувала бурхливо. Після повідомлення у Bild про ініціативу Усик, росЗМІ рознесли її, перекрутивши факти. Тож політикиня отримала чимало “неприємних” повідомлень від симпатиків Росії.
“Російські” будинки цікавлять і політиків, і шахраїв, і митців
Зелені в окрузі Ліхтенберг також запропонували перевірити, чи можна купити “будинки-привиди” або зробити їх придатними для використання. До того ж одразу після повномасштабного вторгнення шахрай-стоматолог намагався на них заробити. Чоловік звернувся до агента з нерухомості з фальшивими документами на право власності та запропонував три будинки на продаж.
Водночас британський художник Джеремі Ноулз запустив творчий проєкт разом із двома іншими колегами зі США та Росії – “І нехай ніхто не буде забутий”. Митці встановили “Кіоск солідарності”, опитали місцевих мешканців та запросили до розмови істориків з музеїв Ліхтенберга та Карлсхорста.
Художники досліджували питання, що залишають імперії після їх падіння. Місцеві жителі ділилися спогадами, анекдотами, емоціями та фотографіями, пов’язаними з “будинками-привидами”.
Але поки ця нерухомість залишається в руках Росії – і без відповідних рішень на федеральному рівні чи на рівні ЄС це так і залишатиметься. 80 таких самих “російських” квартир є і в Зюльці, елітному районі Кьольна. І поки місто не має жодних можливостей викупити чи конфіскувати їх у Росії.
