Як часто повторює наш посол у ФРН Олексій Макеєв, Україна має в Німеччині не одного, а понад один мільйон посланців. Від кожного із них залежить, як будуть ставитися до нашої країни німці.
Чимало українок справді активні – і не лише в комунікаціях з місцевими, а й допомагаючи своїм. У Франкфурті, Дюссельдорфі, Мюнхені, Дрездені, інших містах, навіть зовсім крихітних, наші активістки відкривають українські школи, будинки культури, наповнюють українськими книжками бібліотеки, надають юридичні консультації, ведуть блоги, виступають на наукових конференціях, надсилають додому генератори та медикаменти й організовують демонстрації на підтримку України.
(фото – Tong Su/Unsplash)
Ірина Лісова за підтримки стипендії Vidnova Fellowship вирушила до різних земель, щоб познайомитися з українськими активістками у ФРН. Звісно, цей перелік не повний, адже у Німеччині величезна кількість активних українок, які нас надихають.
Франкфурт-на-Майні
Роксолана Рахлецька — керівниця Української суботньої школи у Франкфурті-на-Майні “Сонце в долонях”, за освітою хорова диригентка (випускниця Львівської консерваторії).
У Франкфурт-на-Майні Роксолана переїхала у 2000 році зі Львова разом із чоловіком-айтівцем. Подружжя потрапило в нову хвилю мігрантів, коли до Німеччини виїжджали IT-фахівці, студенти та науковці. На той час у місті майже не було активної української громади. В усій федеральній землі Гессен не було жодного освітнього закладу із викладанням українською. Тож у 2005 році ініціативна група організувала українську школу. Спочатку її відвідували лише кілька дітей, а заняття проводили почергово вдома у двох вчительок. Згодом, щоб мати змогу орендувати приміщення, отримувати оплату за навчання та оформити страхування, заснували громадську організацію. Теперішнє приміщення для школи надало місто Франкфурт.
До повномасштабного вторгнення в школі навчалися 100 дітей віком від 3 до 16 років. Після 24 лютого кількість учнів стрімко зросла – на піку заклад відвідували 600 дітей, зараз їх 450. Ще 67 малюків ходять до садка. Для багатьох дітей і їхніх батьків ця школа стала “маленькою частинкою дому”. На заняттях вивчають не лише українську мову і літературу, а й історію України, географію та фольклор. Випускники школи можуть підтвердити свій рівень володіння українською сертифікаційним іспитом. Його організовують у співпраці з Львівським університетом ім. Франка.
Олександра Будніцькі керує програмою з підтримки новоприбулих українок через сприяння соціальній участі та інклюзії в IsraAID Germany і працює з українками-шукачками тимчасового прихистку.
Активістка мешкає в невеликому місті Кенігштайн-ім-Таунус (16 тис. жителів) у землі Гессен. Коли після 24 лютого туди приїхали 300 шукачок захисту з України, Олександра допомагала їм за підтримки пасторки євангелічної церкви. Якось, заповнивши для них 75 анкет для офіційних установ, зрозуміла, що допомагати кожній людині індивідуально – не ефективно. Тоді почала збирати разом 50-70 людей і допомагати з розв’язанням питань одночасно всій групі. Згодом активістка приєдналася до франкфуртської філії організації IsraAID Germany, де навчає лідерства, волонтерства, громадської участі. Організація заохочує жінок до активності, й завдяки її підтримці українки організовують багато подій: книжковий та підлітковий клуби, фітнес-антистрес, подкасти, майстерки зі створення ляльок-мотанок.
Мюнхен
Ольга Ґатлін — адвокатка та податкова фахівчиня, авторка Ютуб-каналу з корисними для українців відео. Ольга виросла та навчалася у Києві, згодом вирішила поїхати до Німеччини. Тут вона повторно навчалася на юридичному факультеті у Мюнхені, бо отриманий в Україні диплом не визнавали. Після довгих 10 років (стандартний час отримання юридичної освіти у ФРН), вдруге отримала омріяну професію. Ольга спеціалізується на податковому праві, а також веде цивільні та адміністративні справи.
З початком повномасштабного вторгнення активістка разом з однодумцями створила благодійну організацію solidUArity. Вони закривали потреби у життєво необхідних медикаментах лікарень на лінії фронту. У співпраці з благодійним фондом Stiftunglife з Мюнхена забезпечили лікарню швидкої допомоги у Вінниці знеболювальними, антибіотиками та генераторами. Коли пошкодили інфраструктуру постачання води у Миколаєві, підірвали Каховську дамбу, організація оперативно допомогла потерпілим районам із водними фільтрами.
Разом з ініціативою Porada-de Ольга створила інформаційний проєкт про життя в Німеччині у Ютубі – про правові питання, трудові відносини, оподаткування, визнання освіти, працевлаштування і багато іншого.
Олена Стрельник – докторка соціологічних наук, публіцистка, дослідниця Технічного університету Мюнхена, авторка книжки “Турбота як робота: материнство у фокусі соціології”. Олена виступає на міжнародних конференціях, розповідаючи про український контекст західній науковій спільноті.
Це важлива частина її активістської роботи, адже в університетському та академічному середовищі десятиліттями домінували російські студії. “Я займаюся здебільшого гендерними питаннями та темою впливу війни на становище жінок. В цій темі більшість досліджень не враховують українського контексту. Для мене також важливо просувати суб’єктність українських вчених та важливість їхніх досліджень”, – каже Олена.
Дрезден
(фото надала Тетяна Іванченко)
Тетяна Іванченко – журналістка і керівниця Українського дому у Дрездені. Тетяна приїхала до Німеччини у 2017 році за програмою обмінів для журналістів у Берліні, а зараз займається культурним менеджментом. Український дім розташований у центрі Дрездена. Там проходять кінопокази, творчі зустрічі, художні майстерні та мовні гуртки.
Разом з одеською письменницею Іриною Фінгеровою Тетяна заснувала громадську організацію Платформа. За два роки вони провели чимало кіно- та літературних заходів, виставки, квартирники, презентації, концерти – все, що пов’язане з культурою та інтеграцією. Тетяна каже: “Нести українське – це моя маленька місія на великій культурній мапі Саксонщини”.
Ляйпціг
Жанна Матуцак – співзасновниця фейсбук-групи “Закони Німеччини”. У Німеччині вона живе з 2016 року. За професією – вчитель філософії та релігієзнавства. Освіту здобула в Україні та Південній Кореї. У ФРН працювала вихователем, а 2023 року змінила діяльність на IT. Інформаційні ресурси, якими займається Жанна – це її волонтерський внесок у підтримку українців за кордоном.
Праворуч – засновниця Віра Бушанська, у центрі – Жанна Матуцак, ліворуч – Ольга Мунтян, активна учасниця команди. Фото надала Жанна Матуцак.
Фейсбук-групи “Закони Німеччини” та Porada-de Жанна заснувала після початку повномасштабного вторгнення разом із Вірою Бушанською, спеціалісткою з визнання іноземних кваліфікацій із Кьольну. “Закони Німеччини” – це закрита група для українців, які потребують поради щодо правової системи Німеччини та її бюрократичного апарату. Там діляться особистими й професійними досвідами. У команді волонтерів є і спеціалісти, і шукачі тимчасового прихистку, і просто люди з потрібними кваліфікаціями.
Христина Козловська – українська письменниця та поетка, засновниця видавництва “Гравітація”. Її твори перекладені турецькою, словацькою, німецькою, корейською, есперанто тощо. Була стипендіаткою Національної бібліотеки Німеччини в місті Ляйпциг, працювала над проєктом із дослідження зруйнованих російськими загарбниками бібліотек та спаленої літератури в Україні.
У співпраці з Центральною міською бібліотекою Ляйпцига Христина започаткувала там відділ української літератури. Для нього уже закупили понад 700 книжок. Також Христина працювала над проєктом “Культура така ж важлива, як і щоденний хліб”, в рамках якого проводила культурні заходи для українців Ляйпцига.
Цайц
Наталія Кириченко і Людмила Капустіна – співзасновниці громадської організації “Український центр інтеграції та культурного обміну” (Ukrainisches Zentrum für Integration und Kulturaustausch e.V.), який об’єднує активних українок у містечку Цайц (30 тис. мешканців) землі Саксонія-Ангальт. І Наталія, і Людмила опинилися там, тікаючи від війни. Разом жінки створили проєкт, який допомагає таким самим українкам, як і вони.
Своїм досвідом, знанням та натхненням організація допомагає громаді міста реагувати на потреби шукачів притулку з України, підтримувати їхню інтеграцію, надавати психологічну допомогу та сприяти культурному обміну. Серед проєктів організації – фотовиставка Postcards from Ukraine, що показує руйнування, спричинені війною у вітринах на центральній вулиці міста. Також “Український центр” проводить регулярні активності: читання у міській бібліотеці, заняття у художній та театральній студіях, розмовний клуб німецької мови.
Дюссельдорф
(фото надала Марія Карплюк)
Марія Карплюк і Єлизавета Хоменко — співзасновниці Ukrainian Culture Network e.V. в Дюссельдорфі. Марія – проєктна менеджерка. В перший день повномасштабного вторгнення була в Дюссельдорфі. То ж 24 лютого 2022-го одразу пішла на перший мітинг, а вже з травня почала організовувати їх сама. Ліза – за освітою медіазнавець, за нагоди згадує рідне місто Дніпро і розповідає про нього цікаві факти. Останні сім років живе в Німеччині.
Громадська організація Ukrainian Culture Network опікується культурними проєктами: поширенням української культури, міжкультурним обміном та підтримкою українських культурних діячів. Серед проєктів організації – демонстрації, проведення заходів до Дня Незалежності, кінопокази, український ярмарок, співпраця з консульством України в Дюссельдорфі. Організація пишається подякою від Третьої окремої штурмової бригади, яку вони отримали за інформаційну та матеріальну підтримку.
Підготувала Ірина Лісова
Всі фото, якщо не вказаний інший автор – Ірина Лісова
