16-17 грудня в Берліні вчетверте відбудеться благодійний поп-ап маркет Skrynya. Це проект Христини Міфтахов та Жазгуль Акилбек Кизи. Дівчата дружать багато років, а в травні минулого року стали співзасновницями проекту. Skrynya – не просто ярмарок одягу, а ціла платформа для знайомств з представниками української культури та креативних індустрій. Напередодні відкриття Різдвяного ярмарку Наталка Якимович поцікавилася у Христини – чим будуть дивувати гостей?
Skrynya запрошує на ялинку 
– Христино, що цікавого буде на маркеті? Як будете підтримувати новорічно-різдвяну атмосферу? Ялинка буде?
– Ялинка буде! Ми завжди намагаємося робити все як для себе. Чесно, якби я не була організатором, то сама б хотіла провести ці дні на маркеті, відвідати всі заходи і воркшопи. Ми надали багато уваги саме активностям. Шукали майстеркласи, щоб справді було цікаво, оригінально і корисно. Наприклад, можна буде зібрати свій святковий букет чи вишити власноруч серветку з різдвяним орнаментом. У нас буде станція пакування подарунків. Тобто можна одразу красиво загорнути всі покупки і підписати листівку. Ми зібрали нові бренди у різних цінових категоріях. Оскільки співпрацюємо з проєктом UCC (Ukrainian Cultural Community), тож буде багато мистецтва. Його засновниця, Анастасія Пасічник, створила для нас величезну інсталяцію 3 на 3 метри на різдвяну тематику, яка ще й слугуватиме фотозоною.
– Разом із Vitsche та Ukrainer ми підготували фотовиставку про традиції святкування Різдва в різних куточках України. Вперше на нашому маркеті ми продаватимемо одяг для тварин від бренду Pet Fashion. До речі, всі 100% прибутку компанія віддасть на благодійність. А аукціоні розіграємо лімітовану та виготовлену вручну прикрасу від Ghego. На її створення дизайнерів надихнуло старовинне гуцульське намисто під назвою “Шелест”. Ця традиційна прикраса походить із Карпат.
Дві співзасновниці, чоловіки у “бек-офісі” і волонтери
– Ти живеш у Берліні вже 8 років. Працюєш проєкт-менеджеркою в Європейській академії Берліна, чому вирішила взятися ще й за таку справу як поп-ап маркет?
– Є довга передісторія, ще до повномасштабного вторгнення Росії. Я завжди хотіла змінити сприйняття України в Європі чи хоча б у Берліні. Хотілося, щоб іноземці знали, які у нас творчі люди і що нам є що запропонувати світові. Мені завжди хотілося популяризувати українське тут. Я уважно придивлялася, що роблять різні культурні інституції, як вони просувають свої сенси, своїх людей, традиції. Я часто відвідувала різні ярмарки чи схожі за тематикою заходи. Захоплювалася модою.
– Все й почалося з моди?
– Дуже хотілося показати наших дизайнерів. Але якось одразу трохи ширше, ніж просто вішаки з одягом. Щоб люди могли більше дізнатися про українську культуру. Як ми працюємо зі спадком і вплітаємо традиції в сучасність. Щоб відбувався культурний діалог. Тому ми одразу на наших заходах працювали з митцями, пропонували воркшопи та надавали майданчик для українських ініціатив. Тобто з самого початку ідея була створити платформу для культурного обміну, а не просто провести фешн-захід.
– Вас дві співорганізаторки? Як багато людей загалом працює в Skrynya?
– Ми з Джаз дуже близькі подружки і ми дружимо сім’ями. Тож офіційно ми дві співзасновниці, але ще є наші чоловіки. Вони – не публічний бек-офіс. Бо не просто допомагають, а повноцінно включені в процес. Ще є наші друзі і волонтери. Насправді нас підтримує багато людей. Ми неприбутковий проєкт, у нас немає зарплат.
Від планів до реалізації
– Твоя партнерка Джаз – не українка?
– Джаз з Киргизстану і живе вже понад 18 років у Німеччині. А її чоловік з України. У неї власне, цікаве сприйняття України. Коли вона вперше приїхала в Київ, то одразу закохалася і в наше класне, сучасне, європейське місто, і в людей, і в традиції. Вона обожнює українські бренди та має досить багато їх у своєму гардеробі. Тому дуже загорілася цією ідеєю.
– Від ідеї до реалізації багато часу минуло?
– Кілька тижнів. Ми вечорами сиділи у Джаз на балконі і все планували, придумували, обговорювали, мріяли. До певного моменту я й не усвідомила, що ми вже в процесі реалізації. Говорили-говорили і почали робити. Так хвилююче. До речі, пригадую, коли ми їхали вранці на локацію в день першого заходу, то падав дощ. І я така: “Дощ, до нас ніхто не прийде!” – А чоловік відповів: “Та це ж 7 ранку, всі хто має прийти – ще сплять. А коли все розпочнеться о 12, то дощ закінчиться”. Ми дуже нервували, щоб все відбулося.
Підтримка ініціативи німецькими роботодавцями
– Чи складно було домовитися про локацію для першого благодійного івенту?
– Перший захід ми провели Європейській академії Берліна, де я працюю. Це така стара вілла в Грюневальді – поміж резиденцій, посольств, різних дипустанов. Не дуже тусовочне місце, але все відбулося класно.
– Тобто ти залучила роботодавців до благодійності?
– Так. Наш проєкт реалізується у партнерстві з Zalando (один із найбільших у Європі онлайн-рітейлер одягу, взуття та аксесуарів) та European Academy Berlin (незалежна громадська організація політичної освіти). Локацію цього разу нам якраз надає Zalando. Там працює Джаз. Тобто ми залучили своїх роботодавців до гарної справи. Європейська академія Берліна надалі виступає нашим офіційним представником і допомагає надсилати кошти, зібрані на заходах.
– Перший захід, мабуть, був найскладнішим?
– Складно було, бо ми не дуже розуміли скільки прийде людей – сотня чи дві. А прийшло понад півтори тисячі! Я знала людей, які заснували український бар “Медуза”. А Джаз просто у себе в районі знайшла україно-німецький ресторан, де жінка – українка, а чоловік – німець. Ой, зараз трохи навіть смішно згадувати, як це все починалося. Ми наївні такі були. Ці всі перші імейли українським брендам. Але це було так щиро, ми так горіли цією ідеєю, що всі нас підтримали.
Skrynya знайомить іноземців з Україною
– Одразу на першому заході ви представили дуже престижні українські бренди. Як вдалося домовитися з серйозними компаніями одразу?
– Це такі невипадкові випадковості. Я на одному з українських заходів познайомилася з представницею бренду Gunya і розповіла про ідею. Там теж дві дівчини засновниці – Наталка Каменська і Марія Гаврилюк, вони нас одразу підтримали. Далі інші підключилися. У нас була KSENIASCHNAIDER, J’amemme, Home Me, O(FourFour). Тобто дуже відомі бренди в Україні і досить дорогі. Але це про якість. Зараз ми намагаємося трохи врівноважити цінову політику, щоб кожен для себе знайшов щось по кишені, щоб вибір був ширший. І це не лише про цінник. Для нас важливо надавати майданчик і маловідомим брендам. У нас є гарний приклад – дівчина з Києва робить апсайклінг-бренд. Він не дуже розкручений, але гарний. У майбутньому ми б хотіли більше саме такого. Бо важливо не тільки виробляти щось нове, але й трансформувати, переробляти речі, перепродавати. Це ж дуже важливо для екології, для планети, щоб уникнути перевиробництва речей. От бренди з такими цінностями ми шукаємо і готові їх підтримувати.
– Наскільки складно зібрати компанії і відібрати асортимент. Зараз ви вмовляєте чи відмовляєте?
– Раніше ми перші писали компаніям. Цього разу ми організували опен-кол і вже вибирали з пропозицій. Нам важливо, щоб бренд мав виробництво в Україні. Щоб була гарна якість. Загалом, ми дивилися, як бренд комунікує в соцмережах. Перевіряємо, чи бренд веде бізнес у Росії, чи він там продається? Стежимо, щоб не було дуже багато однотипних речей. Зрозуміло, що ми не можемо взяти 10 брендів лише вишиванок.
– На кого орієнтовані ваші заходи: на українців, які приїхали зараз, на тих, хто жив тут раніше, чи на іноземців?
– Першочергово – на іноземців. Зараз це важливо, щоб нас знали з різних сторін, розуміли. Це такий легкий спосіб пізнати Україну, така інформаційна робота. Друге завдання – це благодійна ініціатива, ми збираємо кошти. Всі учасники 20% від продажів надсилають на проєкти, які ми підтримуємо. Зараз, коли кількість донатів зменшується, це дуже важливо.
Навіть коли зникає світло
– Організувати захід – це дуже відповідально. Пригадуєш якийсь найстресовіший випадок?
– Перша Skrynya проходила на старій віллі Європейської академії Берліна. Хаусмайстер захворів. І от – стоять ресторани: тут киплять вареники, там тортики в холодильних, тут пиво, грає музика… Аж раптом зникає світло. Я розумію, що у нас кілька хвилин, щоб з’ясувати, що сталося і все полагодити. І ми з чоловіком, з ліхтариками в телефонах, шукали щитки в старому будинку, щоб увімкнути запобіжники. Таке кіно, яке зараз згадувати весело, а тоді це було дуже драматично. Тепер у нас завжди є план щодо електрики. Ресторани заздалегідь надсилають, яке обладнання вони використовуватимуть, скільки потрібно електроенергії і тощо.
– А який найкращий момент?
– Багато було гарного. Напевно, коли ти вже підготував всю локацію, коли завершив весь монтаж і все готово… І ось ти відчиняєш двері, і заходить перший відвідувач. Це завжди зворушливо.
Читайте також про першу українську галерею в Берліні та про виробника заморожених сирників і вареників.
